Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

”У день народження мами отримали відео, де вона лежить мертва на вулиці в Бучі”. Історія загибелі Ірини Фількіної

Це фото облетіло шпальти світових газет: рука з червоним манікюром Ірини Фількіної. Окупанти вбили її на початку березня на одній з вулиць Бучі, коли вона велосипедом поверталася додому.

У квітні Ірині Фількіній мало виповнитись 53 роки. Вона була мамою двох доньок, сильною духом жінкою, неймовірно любила життя.

Її донька Ольга Щирук до останнього сподівалася, що мама жива. 1 квітня, у день народження Ірини, вона отримала відео, на якому тіло мами лежало посеред вулиці в Бучі. На пам’ять про маму Оля заснувала фонд Мама Іра. Вона допомагає дітям, які так само втратили батьків у війні. Фактам ICTV Ольга розповіла про втрату найдорожчої людини та у чому після смерті мами знайшла сенс жити далі.

Вона виходила на зв’язок, сказала, що все буде добре. Це були останні її слова…

Ольга Щирук розповідає, що від самого початку війни мама перебувала в Епіцентрі, на роботі. 24 лютого вранці її викликали на роботу в її зміну. Після семи днів на роботі вона, злякавшись вибухів поблизу Києва, поблизу Епіцентра, зібралася, знайшла велосипед і рушила в напрямку дому. Дому, який, як здавалося, був безпечним місцем для кожної людини.

– Вона зателефонувала, коли вже була в Ірпені на півдорозі додому. Ми з сестрою сказали їй, що сьогодні буде перший день евакуації з Ірпеня, що у людей є можливість виїхати. Але оскільки це був перший день, ми достовірно не знали, коли він буде, – розповідає Ольга.


Територія біля Бучі, Ірпеня була вже окупованою, і ніхто не знав, що саме відбувається з людьми там. Всі  розуміли, що там є окупанти, але не здогадувалися, які звірства вони коять з людьми.

– В день, коли вона загинула, вона виходила на зв’язок, сказала, що все буде добре, ось 15-20 хвилин, і вона буде вдома. На жаль, це були останні її слова, – згадує донька.

Вже 6 числа, коли вона вже не відповідала на дзвінки, доньки зв’язалися з сусідами в селі, і вони сказали, що вона не повернулася додому. Потім отримали інформацію, що жінку зі схожим описом застрелили.

– Ми були у відчаї. Але, як психіка кожної людини, яка втрачає, ми продовжили її шукати. Без фото, відеопідтвердження нам здавалося, що вона може бути пораненою, що її, може, хтось забрав, що це не кінець, можливо, вона без свідомості й не може зателефонувати чи загубила телефон. І ми продовжили шукати, – розповідає Ольга.

Донька пам’ятає, що 1 квітня, у день народження матері, загадала бажання знайти її, але, на жаль, бажання було не досить точним, треба було загадати, щоб знайшли її живою. 1 квітня, у день народження Ірини, доньці надіслали відео з опізнанням мами, яку застрелили в Бучі на вулиці.

Фото з рукою стало вже третім поштовхом, нагадуванням, що мами вже немає. Спочатку було відео, а вже потім, через декілька днів люди почали скидати це фото з рукою. Саме за манікюром дівчина впізнала маму.

Багато хто не мав навіть двох спільних тем зі своєю мамою, а в мене їх було безліч…

Ольга розповідає, щоб зрозуміти, якою була її мама, з нею треба було провести хоча б 5 хвилин. Мама – це душа, з’являючись у будь-якому місці, абсолютно з незнайомими людьми, могла знайти спільну мову, поставити спільні цілі. В неї не було справи, яку б вона не могла вирішити. Вона була настільки сильною та вольовою, що могла знайти рішення навіть для інших людей. Вона казала, що єдине питання, яке не можна вирішити – це смерть.

– Я завжди думала, що материнська любов – це щось природне. Підтримка, любов, розмови, поради. Багато моїй знайомих не розуміють, як це – прокинутися посеред ночі й розказати мамі те, що тебе турбує. Багато хто не мав навіть двох спільних тем зі своєю мамою, а в мене їх було безліч, мені здавалося, ми можемо говорити про все, абсолютно про все, навіть якщо в нас різні погляди, все одно було таке відчуття, наче ти розмовляєш з іншою частиною себе, з частиною своєї душі. Тільки тепер я розумію, що цього дуже не вистачає. Залишилося пусте місце, яке постійно хочеться чимось наповнити, але, на жаль, ти вже не можеш, – каже Ольга.

Про фонд на честь найріднішої  – Мама Іра

Особиста трагедія дала Ользі зрозуміти, що саме потрібно зараз робити. Зараз не час, щоб лежати і думати про втрачене, зараз час зібрати всі свої сили докупи і допомогти дітям, які втратили батьків так само, як і вона.

– Від імені мами я відкрила фонд, який буде допомагати саме дітям, які втратили батьків від рук росіян. Зараз такі діти дуже потребують підтримки. Вони втратили звичну безпеку, вони розгублені, налякані, не знають, як їм будувати майбутнє. Дорослі мають їм допомогти, – розповідає жінка.

За словами Ольги, основою фонду стане саме та любов, яку вклала в неї її мама. Всі охочі можуть перейти на сторінку фонду і допомогти цим дітям. Тоді, можливо, ми зможемо побудувати наше спільне майбутнє не тільки вільним та незалежним, але й щасливим.

Фото: Zohrabensemra, Ольга Щирук


Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-05-11 19:29:21

Магазин Автозапчастин м.Ніжин