Україна і світ

Турбота про себе, емоції, радощі життя: як на українцях позначаються сім місяців стресу

Про те, який слід може залишити період війни на психоемоційному здоров’ї українців, на майданчику онлайн-ресурсу Психологічна підтримка розповів кандидат біологічних наук Петро Чорноморець.

– Тривалий період війни впливає на організм як стресовий фактор, якщо людина читає новини, обговорює з іншими людьми події, має знайомих військових чи переселенців, – каже науковець.

За його словами, якщо людина глибоко в тилу припинила взаємодіяти з військовою тематикою взагалі, то війна може не створювати для неї стресу.

Симптоми хронічного стресу:

  • загострення або поява фізичних хвороб;
  • депресія;
  • підвищена тривожність;
  • розосередженість;
  • демотивація.

Як допомогти собі

Зверніть увагу на безпеку. Якщо людина сидить під бомбардуваннями, краще, що вона зараз може зробити для себе, — виїхати з цієї зони. Якщо це неможливо, направити максимум зусиль на рутинні турботи про себе і близьких.

В умовно безпечних місцях треба відстежити всі свої потреби, які раніше задовольнялися автоматично, а тепер або вимагають особливих зусиль, або ігноруються.

Для кожної з таких потреб варто розробити спосіб найпростішого її задоволення. Це дозволить як відчути більше стабільності, так і не витрачати зайві сили.

Також на нас постійно тисне почуття провини за те, що недостатньо робимо для перемоги, тому ми не маємо права радіти і бути щасливим, тому що комусь точно гірше.

– Тут як приклад наведу Ізраїль. У них війна йде постійно, але немає заборони на радість. Навпаки, вони радіють життю, будують життя якомога краще, як можна яскравіше. І саме це дає їм можливість понад 70 років постійно воювати і одночасно жити на повну, – зазначає Петро Чорноморець.

За його словами, почуття провини і жага до життя для українців значною мірою є нав’язаною культурною концепцією. У тому сенсі, що якщо комусь погано, то інші теж не вправі радіти.

Тут нашаровується дуже багато культурних контекстів: ставлення до смерті, ставлення до чужих страждань тощо, зазначає науковець. І закликає не хейтити весь час один одного, а насолоджуватися життям.

– Коли ми відчуваємо, що немає сил і можливості відповісти на проблему, то єдине, що залишається — страждати. Так страждання стає основою психіки, через це ми швидко виснажуємося, – зазначає біолог.

За його словами, стрес і страждання забирають наші сили. А для того, щоб бути ефективним, необхідно мати потужний внутрішній ресурс, який починається з турботи про себе.

Навички, які допомагають нам впоратися зі стресом:

  • уміння відстежувати свої емоції: потрібно спочатку дозволяти собі певні емоції, а проживши їх, помічати, які конкретні причини були для цієї емоції і що з цим можна зробити;
  • уміння проживати свої емоції: це набір практик, серед яких повинні бути і гальмівні (на кшталт дихання і медитацій), але цього точно буде недостатньо. Потрібно дозволити собі вилити гнів фізично, наприклад, в крик, боксерську грушу, знищення паперу тощо;
  • уміння піклуватися про себе: коли є серйозна проблема, ми часто знецінюємо свої дрібні потреби, в результаті якість життя істотно знижується, а рівень стресу, відповідно, істотно зростає. Тому, якщо головну проблему прибрати не можна, треба вибудувати фундамент із задоволених потреб, і тоді головна проблема перестає бути настільки болісною.

Джерело: Психологічна підтримка

психолог

Про те, який слід може залишити період війни на психоемоційному здоров’ї українців, на майданчику онлайн-ресурсу Психологічна підтримка розповів кандидат біологічних наук Петро Чорноморець.

– Тривалий період війни впливає на організм як стресовий фактор, якщо людина читає новини, обговорює з іншими людьми події, має знайомих військових чи переселенців, – каже науковець.

За його словами, якщо людина глибоко в тилу припинила взаємодіяти з військовою тематикою взагалі, то війна може не створювати для неї стресу.

Симптоми хронічного стресу:

  • загострення або поява фізичних хвороб;
  • депресія;
  • підвищена тривожність;
  • розосередженість;
  • демотивація.

Як допомогти собі

Зверніть увагу на безпеку. Якщо людина сидить під бомбардуваннями, краще, що вона зараз може зробити для себе, — виїхати з цієї зони. Якщо це неможливо, направити максимум зусиль на рутинні турботи про себе і близьких.

В умовно безпечних місцях треба відстежити всі свої потреби, які раніше задовольнялися автоматично, а тепер або вимагають особливих зусиль, або ігноруються.

Для кожної з таких потреб варто розробити спосіб найпростішого її задоволення. Це дозволить як відчути більше стабільності, так і не витрачати зайві сили.

Також на нас постійно тисне почуття провини за те, що недостатньо робимо для перемоги, тому ми не маємо права радіти і бути щасливим, тому що комусь точно гірше.

– Тут як приклад наведу Ізраїль. У них війна йде постійно, але немає заборони на радість. Навпаки, вони радіють життю, будують життя якомога краще, як можна яскравіше. І саме це дає їм можливість понад 70 років постійно воювати і одночасно жити на повну, – зазначає Петро Чорноморець.

За його словами, почуття провини і жага до життя для українців значною мірою є нав’язаною культурною концепцією. У тому сенсі, що якщо комусь погано, то інші теж не вправі радіти.

Тут нашаровується дуже багато культурних контекстів: ставлення до смерті, ставлення до чужих страждань тощо, зазначає науковець. І закликає не хейтити весь час один одного, а насолоджуватися життям.

– Коли ми відчуваємо, що немає сил і можливості відповісти на проблему, то єдине, що залишається — страждати. Так страждання стає основою психіки, через це ми швидко виснажуємося, – зазначає біолог.

За його словами, стрес і страждання забирають наші сили. А для того, щоб бути ефективним, необхідно мати потужний внутрішній ресурс, який починається з турботи про себе.

Навички, які допомагають нам впоратися зі стресом:

  • уміння відстежувати свої емоції: потрібно спочатку дозволяти собі певні емоції, а проживши їх, помічати, які конкретні причини були для цієї емоції і що з цим можна зробити;
  • уміння проживати свої емоції: це набір практик, серед яких повинні бути і гальмівні (на кшталт дихання і медитацій), але цього точно буде недостатньо. Потрібно дозволити собі вилити гнів фізично, наприклад, в крик, боксерську грушу, знищення паперу тощо;
  • уміння піклуватися про себе: коли є серйозна проблема, ми часто знецінюємо свої дрібні потреби, в результаті якість життя істотно знижується, а рівень стресу, відповідно, істотно зростає. Тому, якщо головну проблему прибрати не можна, треба вибудувати фундамент із задоволених потреб, і тоді головна проблема перестає бути настільки болісною.

Джерело: Психологічна підтримка

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-10-07 16:10:28

Магазин Автозапчастин м.Ніжин