Трудове законодавство на захисті прав неповнолітніх працівників

З приходом весни поновлюють свою роботу літні майданчики закладів громадського харчування, що стає найпоширенішим місцем підробітку студентів та учнів старших класів, багатьом з яких ще не виповнилося 18 років.

       Статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що особи віком від 14 до 18 вважаються неповнолітніми.

        Для неповнолітніх громадян діюче трудове законодавство України встановлює спеціальні умови праці, але на  жаль багато хто з неповнолітніх не знають про те, що вони наділені спеціальними законними трудовими правами та гарантіями. До того ж деякі недобропорядні роботодавці використовують нелегальну найману працю осіб, які не досягли 18 років, і  в результаті неповнолітні залишаються взагалі без належних державних гарантій їх праці.

         Перш за все, пунктом 5 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково повинні укладатись в письмовій формі.  У період дії воєнного стану відповідно до  частини першої статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-IX ( далі –Закон № 2136)  сторони можуть за згодою визначати форму трудового договору.

          Відповідно до статті 187 КЗпП України неповнолітні,  у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

  Трудове законодавство також визначає  вікові обмеження для використання праці неповнолітніх працівників. Так, відповідно до положень статті 188 КЗпП України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

       Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року (стаття 191 КЗпП України).

        Для осіб, які не досягли 18 років при прийнятті на роботу не встановлюється випробувальний термін (частина 3 статті 26 КЗпП України) Однак,  у період дії воєнного стану умова про випробування працівників може встановлюватись для будь-якої категорії працівників ( частина 2 статті 2 Закону № 2136).

        Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.

       Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку.

        Статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час.  Неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву (стаття 195 КЗпП України, стаття 10 Закону «Про відпустки»).

        КЗпП України та Закон України «Про охорону праці»  забороняють залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні; застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах; залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

       Гарантії трудового законодавства щодо праці неповнолітніх зберігаються і під час воєнного стану.

Інформацію надала :

Головний державний інспектор відділу з питань праці

управління інспекційної діяльності у Чернігівській області

Центрального міжрегіонального управління

Державної служби з питань праці      Оксана Писана