ТЕТЯНА ЗАГНІЙ: “У моєму житті жінка залишається зі мною набагато довше, ніж я, як лікар, у її житті”

Ще на початку нашої розмови лікар акушер-гінеколог Ніжинської ЦМЛ Тетяна Загній з теплою посмішкою зізнається, що дуже любить свою професію. Це – очевидно, і проявляється в усьому: в тому, як лікарка спілкується з пацієнтками, як облаштувала своє робоче місце і з яким блиском в очах розповідає про роботу.

Пише Nizhyn_post

“Так, робота забирає левову частку мого часу, – розводить руками лікарка, – і від цього, як не крути, страждає моя родина, бо я часто затримуюся, чергую, відповідаю на дзвінки в неробочий час, але не можу інакше, бо маю справу з жінками, а вони – чутливі, часом тривожні та емоційні. Особливо вагітні… Тому я без питань даю свій номер телефону і консультую в будь-який час доби: жінці важливо розуміти, який її подальший план дій, чи потрібно вже звертатися в ургентному порядку, чи можна почекати і прийти на консультацію пізніше. Я залишаюся лікарем і вдома, і в відпустці, тому мої дії – заспокоїти, скоординувати і дати настанову”.

Тетяна Володимирівна працює в Ніжинській МЦЛ з 2018 року, сюди потрапила на інтернатуру, тут і залишилася. “Саме під час навчання у мене остаточно сформувалося бажання допомогати з’являтися на світ діткам, – зізнається лікар, – і прикласти максимум зусиль, щоб були здорові і мами, і діти”.

Лікарка веде прийом в жіночій консультації та працює в гінекологічному стаціонарі й акушерстві, тобто і веде вагітних, і приймає пологи. “Жінки це люблять, бо звикають до лікаря, і нам зручно, коли знаєш анамнез жінки, а потім зустрічаєшся з нею в пологовій залі, – говорить акушер-гінеколог. – Це дуже цінно, коли жінка і до пологів ходить до того лікаря, з яким народжує разом, і після, уже з маленькими дітками. Коли жінка з тобою не просто якийсь період, коли ти бачиш плід своєї роботи”.

-Який найстарший вік породіллі у Вашій практиці?

-46-річні мами, які народжували першу дитину. Звісно, такі вагітності вимагають більше уваги та розвитку з боку лікаря, консультації суміжніх спеціалістів.

Пам’ятаю жінку 38-років, яка мала в анамнезі кілька мимовільних викиднів, а потім самостійно завагітніла і виносила двох хлопчиків. І оце народження її двійнят було справжнім святом у пологовій залі.

-Як ставитеся до домашніх пологів?

-Акушерство – це неперебачуваний процес. Навіть якщо все йде ідеально добре, фінал невідомий. Тому всі пологи мають відбуватися виключно в лікувальному закладі.

-А що думаєте про партнерські пологи?

-Дуже люблю працювати з парами в партнерських пологах. Чоловіки, мами, подруги, куми, сестри – найчастіше вони дуже допомогають, підтримують породіллю, налаштовують психологічний фактор. У пологовій залі має бути повне розуміння. Особливо між жінкою і лікарем. Ми маємо чути і відчувати одна-одну.

-Чи часто на прийом приходять жінки з запущеними хворобами?

-Трапляється… Коли оглядаєш, і розумієш, як все сумно. Це є синдром відкладеного життя, коли у жінки немає часу на себе: ось хай діти підуть у садок, та колись візьму той вихідний на роботі, ой, та вип’ю пігулку і переболить… Не переболить. Тому, нехай це звучить банально, але наголошую: любі жінки, дівчата, перевіряйте своє здоров’я, зробіть щорічні базові медичні обстеження, чекап, як зараз модно казати. Жінка має себе любити і берегти!..

До того ж, медицина розвивається, у нас у закладі здійснюється рання діагностика різних процесів, ми проводимо і гістероскопію, і лапароскопію, і колькоскопію – усі ці методики доступні, безкоштовні й допомогають рано виявити патологію.

-Чи сплять лікарі акушери-гінекологи?

-Сплять, але мало. І сниться мені все ж робота і пологи. В думках ти все одно залишається з пацієнтами. Жінка уже народила і забулася про тебе, а ти ще пам’ятаєш ці пологи чи ситуацію з нею. Тому в моєму житті жінка залишається зі мною набагато довше, ніж я, як лікар, у її житті.

-Уявіть, що Ви змінили спеціалізацію. Яким лікарем, якщо не акушером-гінекологом, могли б працювати?

-Мабуть, ніким. Інакшого я робити не можу. Мені подобається мій фах і вибір, тут я знайшла своє покликання і реалізувалася. Саме у цій сфері я потрібна людям.

-Що, на вашу думку, є основним в медицині?

-Медицина – це постійний розвиток та нові навички. Протоколи лікування удосконалюються й змінюються, і ми не стоїмо на місці. Лікар – динамічна професія. У ній немає однотипності, і це мене особливо приваблює, бо підходить під мій темперамент.

Кожен випадок – це нова жінка, а значить – особливий підхід.

Немає стандарту в лікуванні. Десь треба посміятися, а десь і поплакати разом з пацієнтом, і обов’язково підтримати.

Вважаю, що спілкування з пацієтом вживу й індивідуальний підхід – це і є основа медицини.

Завжди будьте в курсі новин – підписуйтеся на наш Telegram – канал: https://t.me/nizhyn_post