«Сучасні Сили оборони України воюють під гаслами УПА» — офіцер «Хартії» й історик Володимир Бірчак
Чи усталився в українському суспільстві консенсус щодо історичної ролі УПА? Скільки років тривала боротьба вояків-повстанців за українську державу?
Які гасла УПА актуальні для сучасних Сил оборони України?
З нагоди Дня створення Української Повстанської Армії на питання АрміяInform розповів Володимир Бірчак — історик, архівіст, офіцер Хорунжої служби 13-ї бригади особливого призначення «Хартія» Національної гвардії України.
— Бригада «Хартія» приділяє значну увагу ідеологічно-виховній роботі з особовим складом, в межах якої історія УПА. Як ви пояснюєте історичну роль УПА в боротьбі за українську державність бійцям «Хартії», більшість яких з Харківщини чи, ширше, Слобожанщини і сходу України в цілому?
— До 2022 року я був не військовим, а цивільним. Тоді у мене вже було певне сформоване бачення історії Української Повстанської Армії. Тоді були такі тренди в суспільстві, що на сході нашої держави пов’язані з УПА теми немов би сприймають з якимось більшим скепсисом — іноді з запереченням, іноді з агресією.
Коли я пішов до війська 2022 року, то власне історією особливо не займався — на позиціях було багато іншої роботи. Але після другого поранення, коли я перейшов на службу до бригади «Хартія», мене дуже приємно здивувало сприйняття бійцями тематики, пов’язаної з УПА. Це бригада насамперед слобожанська і дуже багато речей про українських повстанців, про український націоналізм не треба було жодним чином пояснювати, розжовувати — всі все чудово розуміли.
Хлопці і дівчата «на раз» сприймають цю тему: «Все окей, це наші герої, вони з москалями-комуняками товклися, вони з німцями-нацистами товклися». І це такий класний момент: багато хто, не я перший, хто говорить, що чи не єдина корисна річ від широкомасштабного вторгнення — це те, що багато українців усвідомили себе українцями.
Широкомасштабне вторгнення допомогло розвіяти дуже багато міфів і фейків, котрі були не тільки стосовно Української Повстанської Армії, а загалом стосовно української історії й історії українського визвольного руху. Всі оці совєтські й російські пропагандистські штампи, що українські повстанці були якимись бандитами чи нацистськими посіпаками.
Ті брехливі наративи, які нав’язувала свого часу совєтська імперія, а зараз нав’язує рашистська імперія, перестали працювати. Я не можу сказати, що в українському суспільстві їх повністю як рукою зняло, але серед військовослужбовців, серед тих людей, які безпосередньо зі зброєю в руках боронять українську державу, в Силах оборони України є цілковите порозуміння щодо Української Повстанської Армії та української визвольного руху в цілому.
— Зважене позитивне сприйняття українського визвольного руху на сході України спочатку усталилося щодо Української революції 1917‒1921 років, щодо Української Народної Республіки й Дієвої армії УНР. З УПА це тривало довше — вона сприймалася якось окремо, як щось таке, що стосується винятково заходу України. Чи вдалося зараз перекинути місточок між Першими та Другими визвольними змаганнями, показати, що це два етапи єдиного процесу виборювання власної української національної держави?
— Я думаю, що абсолютно так, зараз уже точно вдалося провести цей місточок і тут є нерозривне сприйняття українських визвольних змагань, боротьби українців за власну державність.
Якщо ми поглянемо на історію Українського визвольного руху, то Акт 30 червня 1941 року — це пряме продовження Перших визвольних змагань за національну державність. Це саме Акт відновлення Української Держави — українські націоналісти не проголошували, а поновлювали українську державу, яка вже постала під час Української революції 1917‒1921 років.
Вояки УПА так само вважали себе спадкоємцями боротьби за славу Володимирового Тризуба, за Українську Самостійну Соборну Державу. Тож зараз цей місток уже точно побудований. Ми в Хорунжій службі «Хартії» працюємо над його укріпленням, причому не лише з нашими особовим складом, але й під час різних заходів, скерованих на ширшу аудиторію. Це публічні лекції, які ми жартома називаємо «ходінням у люди».
Наприклад, мій побратим, відомий дослідник Українського визвольного руху Сергій Волянюк, на псевдо чи позивний «Воля», служить зараз у Хорунжій службі бригади «Хартія». Він підготував серію лекцій «Українські повстанці — уродженці Наддніпрянщини», з якою об’їздив уже половину України. Завдяки цьому історія УПА, історія визвольного руху відкривається для пересічних громадян, які, зокрема, бачать, що Українська Повстанська Армія — це не лише про захід України.
— Як у Хорунжій службі ви пов’язуєте ідеї, за які боролася УПА, із сучасними цінностями та обов’язками бійця бригади «Хартія»?
— Кредо вояків Української Повстанської Армії — це теза «Декалогу ОУН»: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї». Ми ж уже маємо нашу українську державу зараз, її вже здобули і наше головне завдання полягає у тому, щоб її захистити й утвердити. Це той важливий момент, який ми часто проговорюємо з хлопцями і дівчатами, з нашими військовослужбовцями.
Держава Україна є нашим абсолютом, однією з найвищих цінностей, бо лише завдяки її існуванню та через її структури та механізми українці можуть гарантовано отримати захист та реалізувати свої права. Вона не ідеальна, але без неї українцям буде набагато, на порядки гірше — це вже доведено історичним досвідом.
Українська держава є найціннішим здобутком української нації, тому зараз хлопці та дівчата з Харківщини й Івано-Франківщини, з Луганщини та Тернопільщини, з Донеччини і Львівщини, з Криму в лавах Сил оборони спільно воюють за її захист та збереження.
Трагедія українців у періоду Першої світової війни, періоду Другої світової війни полягала саме в тому, що ми не мали власної держави і лише невелика частина українського суспільства була активно долучена до українського визвольного руху, боролася за національну державність.
Зараз же ми маємо дуже багато виграшних моментів порівняно з боротьбою тих часів і Збройні Сили України, Сили оборони України в цілому — це, вочевидь, історично саме та армія України, яка має найбільше шансів на перемогу.
Якщо ми візьмемо Дієву армію УНР, то тоді була дуже складна міжнародна ситуація — ідеї існування незалежної української держави не підтримувала Антанта. Якщо ми візьмемо Українську Повстанську Армію, то це армія, яка боролася і проти нацистів, і проти комуністів стала заручником альянсу між Черчиллем, Рузвельтом і Сталіном.
Зараз же, на моє переконання, наша армія має найбільше шансів і вона найсильніша. Насамперед, ми маємо свою державу, якої не мали в двох попередніх випадках. По-друге, ми маємо реально сильну, велику, потужну армію — я говорю про всі Сили оборони України: Збройні Сили України, і Національна Гвардія України, Державна прикордонна служба України, СБУ, Національна поліція і так далі.
І третій момент — той, якого ми не мали на двох попередніх етапах — це міжнародна підтримка. Тому я дуже часто розмовляю з нашими військовослужбовцями і говорю, що ми справді найсильніша армія в українській історії, яка зараз має найбільше шансів перемогти у цій віковічній боротьбі.
— Я знаю, що в бригаді й тепер уже в корпусі «Хартія» є проєкт власної бібліотеки для військовослужбовців. Впевнений, серед книг є видання з історії Української Повстанської Армії. Які книги з історії УПА ви рекомендуєте солдатам для самостійного читання?
— Створення бібліотеки «Хартії» — це дуже важлива ініціатива, яку започаткував наш побратим і військовослужбовець бригади Сергій Жадан. І тепер ці ініціатива розповсюджується в усіх окремих підрозділах корпусу «Хартія». Більше того, я трішки розповім про наші плани — зараз Хорунжа служба працює над створенням електронної бібліотеки, щоб бійці мали змогу скористатися не лише приблизно двома сотнями паперових книг, але кількома тисячами електронних.
Що стосується тематики УПА, то це є книжки Олесі Ісаюк про Романа Шухевича, Миколи Посівнича про Степана Бандеру. Це колосальна праця «УПА: історія нескорених» багатьох істориків, зокрема Володимира В’ятровича, Руслана Забілого, Ігоря Дерев’яного, Петра Содоля. Це книжки про український визвольний рух нашого хорошого побратима, який теж у війську, Івана Патриляка.
Я тільки кілька титлів згадав, але література про український визвольний рух і зокрема про УПА цілком доступна і популярна серед бійців. Мені насправді дуже приємно, коли ми працюємо ще на базовому рівні з рекрутами і вони звертаються з проханням порадити якісь книги. Наприклад, до мене звернувся побратим, який хотів більше дізнатися про Євгена Коновальця — і я радо подарував йому книгу.
Тобто ми зараз не відкриваємо якось ноу-хау, ми просто повертаємось до нашої історії, яка десь в певних регіонах просто не до кінця висвітлювалася через совєтські та російські міфи, пропаганду і фейки.
— Які головні історичні уроки з історії УПА ви вважаєте корисними для підготовки сучасного захисника України?
— Історія Української Повстанської Армії — це дуже важлива і цікава сторінка історії України, якою українці можуть пишатися, незважаючи на різного роду закиди наших сусідів, як і східних, так і західних.
Чому? Тому що УПА — це одна з найбільших підпільних армій в історії. Це армія, яка свого часу контролювала значну територію і мала беззаперечну підтримку місцевих мешканців. Це на певних етапах була територія, яка дорівнювала сучасній території Швейцарії з населенням сучасних Нідерландів чисельністю в 11‒12 мільйонів осіб.
Історія УПА свідчить, що українці під час Другої світової війни та після неї активно й успішно боролися за власну державу і робили це проти набагато сильніших за ресурсами ворогів.
Свого часу, будучи на посаді заступника директора Галузевого Державного архіву Служби безпеки України, я дослідив цікаві моменти з історії УПА. Якщо офіційною датою створення Української Повстанської Армії є 14 жовтня 1942 року, то документах зафіксовано останній бій українських націоналістів проти радянських спецслужби — це 1967 рік.
Тобто боротьба повстанців тривала 25 років — чверть століття! Це була велика боротьба за українську державу. Українські націоналісти під час Другої світової війни добре усвідомлювали, що між двома сильними тоталітарними режимами вибороти українську державу буде дуже складно. Але вони розуміли, що це боротьба на перспективу, яка дасть свій результат у майбутньому. Про це йдеться у багатьох спогадах і публіцистичних матеріалах.
Боротьба УПА справді дала свій результат 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада прийняла Акт проголошення Незалежності України. А потім також 1 грудня 1991 року, коли український народ на референдумі підтвердив цю незалежність
Та боротьба УПА на перспективу, яка тривала чверть століття, виражається і зараз в нашій сучасній боротьбі українців проти російських окупантів за збереження власної держави. Вона дозволяє Україні, яка має значно менші ресурси, ніж держава-агресорка російська федерація, успішно протистояти агресії й чинити опір загарбникам.
Вояки Української Повстанської Армії воювали під дуже важливими гаслами: «За Українську Самостійну Соборну Державу» та «Воля народам, воля людині!». Сучасне українське військо — Сили оборони України — так само йдуть у бій за державу Україна та свободу українського народу.
