Спілкування з людьми, що мають деменцію: фахівці називають сім фраз, яких варто уникати

Спілкуватися з людьми, що мають деменцію, важко, особливо, якщо це рідні близькі родичі. Іноді неможливість донести до хворого свою думку чи прохання заганяє в глухий кут, викликає роздратування і, як наслідок, необдуманий вчинок, за який потім довго можна себе картати.

Факти ICTV звернулися до наших постійних експертів – фахівців Благодійного фонду Незабутні, який опікується хворими на деменцію і допомагає їхнім родичам і доглядальникам, з проханням дати якісь поради, що допомогли б у спілкуванні.

Фахівці БФ назвали сім фраз, яких варто уникати, розмовляючи з хворими на деменцію. Можливо, це не зніме проблему, але точно допоможе визначити для себе червоні лінії у спілкуванні.

Не кажіть “пам’ятаєш, коли…”

Скоріше за все, ви маєте намір просто нагадати про щось людині з деменцією, але таке запитання часто лише підкреслює факт втрати спогадів.

Інколи воно може викликати в людини відчуття, ніби її перевіряють.

Це неприємно і болісно.

Замість того щоб ставити запитання прямо, спробуйте скерувати розмову: “Я пам’ятаю, коли…” Так людина може принаймні спробувати пригадати щось, не відчуваючи сорому, а, за бажання, й приєднатися до розмови.

Друга фраза-табу “я вже тобі це казав/-ла”

Буває важко відповідати на одне й те саме запитання людини з деменцією декілька разів, особливо коли ви намагаєтеся приховати своє роздратування.

Нагадування близькій людині, що ви вже п’ять разів поспіль відповіли на її запитання, не допоможе їй запам’ятати відповідь, швидше за все просто нагадає їй про свій безпорадний стан.

Це може погіршити настрій вам обом, – наголошують фахівці фонду.

Натомість намагайтеся відповідати на повторювані запитання спокійно й терпляче.

Можливо, треба зробити перерву, припинити розмову на якийсь час. Пам’ятайте, попри все, людині з деменцією важливо відчувати, що її чують і розуміють.

Не нагадуйте, коли померли рідні

Люди, які живуть з деменцією, можуть забути про минуле горе або запитати вас про когось, кого вже немає серед живих.

Нагадування про смерть близької людини дуже болісне, наголошують спеціалісти. Людина може раз у раз реагувати так, ніби чує цю новину вперше.

Як саме діяти в такому випадку, залежить від обставин, але завжди важливо виявляти чуйність і зводити до мінімуму стрес.

В деяких ситуаціях може бути корисно заохотити її розповісти про згадану особу.

Не питайте “що ти робив/-ла сьогодні вранці?”

Запитання про те, що відбулося нещодавно, часто ставить людину з деменцією в глухий кут, оскільки вона не може на нього відповісти. Це спричиняє у неї стрес.

– Замість того щоб розпитувати про день людини, коротко розкажіть про свій і дайте їй час поставити вам запитання, – пропонують фахівці фонду.

Вони радять розмовляти про теперішнє, використовуючи предмети навколо, такі як фотографії або декор, щоб стимулювати розмову.

Не питайте “ти мене впізнаєш?”

Ви можете засмутитися через те, що людина з деменцією вас не впізнає, особливо якщо це мама чи батько.

Пам’ятайте, що їм також боляче, що вони не впізнають людей навколо. Після такого запитання людина може почуватися винною або нервувати, або, навпаки, образитися.

Часто достатньо теплого привітання, але іноді корисно представитися та прояснити, ким для вас є ця людина.

Задовгі речення не сприймаються

“Вип’ємо чаю, після цього можна піти на прогулянку й пообідати в місті, у тому кафе, яке тобі так подобається”. Таке довге речення людині з деменцією важко сприйняти.

Коли погіршуються когнітивні здібності, обробляти кілька думок одночасно стає складно, тож пояснювати маршрут або давати вказівки краще поступово, крок за кроком.

Натомість намагайтеся, наскільки це можливо, використовувати короткі прості речення.

Не називайте їх “люба/-ий”, або “сонечко”

Слова типу “люба/-ий”, “сонечко” та “дорога/-ий” іноді можуть звучати для людей з деменцією як вияв покровительства. Особливо якщо до діагностування деменції до них так не зверталися.

Це може створити у старших людей враження, що їх сприймають, як безпорадних дітей – інфантилізують.

Фахівці наголошують, що завжди варто ставити на перший план у спілкуванні не деменцію, а власне людина.

– Називайте її на ім’я, коли доречно — це допоможе зберегти її гідність, водночас покращити концентрацію, – наголошують спеціалісти фонду Незабутні.

Джерело і фото: БФ Незабутні