Місто і регіон
Слова, що єднають: від бомбосховища в Ніжині до стіни в Харкові
Слова, що єднають: від бомбосховища в Ніжині до стіни в Харкові
Харків і Ніжин – два дуже різних, але в чомусь напрочуд подібних міста. Один – великий динамічний мегаполіс, інтелектуальний центр сходу України. Інший — затишне камерне місто на півночі, з історією, що дихає з кожної вулиці. Але обидва – живі, щирі, українські до глибини серця. Ще їх об’єднала поезія.
На стіні харківського кафе I-Fresh по вулиці Сумській написані вірші, що народилися в бомбосховищі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя – в серці студента Віталія Лісовицького:
“Одягай найтепліші штани
Бо в підвалі померзнуть ноги
Я любив тебе ще до війни
І скажу про це в день Перемоги…”
Ці рядки не залишають байдужим жодного, хто їх читає. Вони – про любов і холод, про війну й надію, про тремтливу людяність, яка вистояла серед страху. До сліз…
Фото цього напису зробив харків’янин. Його розмістила у соцмережах Олена Маленкова – донеччанка, письменниця, яку глибоко зворушив цей вірш. Так слова, що народилися у підвалі під час тривоги, пройшли крізь серця людей з різних куточків України – з Ніжина, Харкова, Донецька – і з’єднали їх у спільному відчутті болю, пам’яті й любові.
І Харків, і Ніжин – міста, в яких б’ється серце країни. Вони дихають мовою, піснею, болем і світлом. І навіть у темряві підвалів та шумі вибухів народжується щось вічне – слово, що об’єднує.
