Місто і регіон

Школярка Вікторія Борис перемогла в конкурсі, розповівши про героїзм ніжинських добровольців

Будівельні матеріали м.Ніжин

Ніжинські діти надзвичайно талановиті та обдаровані. Вони постійно беруть участь в різноманітних конкурсах, вікторинах, змаганнях і здобувають перемоги, чим прославляють рідне місто. Цьогоріч на заваді могли стати пандемія коронавірусу і пов’язаний з нею карантин, оголошений воєнний стан у країні, які призвели до дистанційного навчання. На щастя, не стали і не завадили.

Ось – чергова приємна звістка: за результатами 4-го (підсумкового) етапу ХХІ Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості учениця 9 класу Ніжинської гімназії № 3 Борис Вікторія (учитель Оксана Штайнеккер) здобула перемогу у номінації «Історія України і державотворення». 

Журналіст Nizhyn Post поспілкувалася з юною переможницею та її наставницею.

Яку тему обрали для роботи? Чому саме її? На дані запитання відповідає учитель історії Ніжинської гімназії №3 Оксана Володимирівна Штайнеккер:

– Україна переживає трагічні моменти своєї історії. Наші долі змінює війна, яка не жаліє ні дорослих, ні дітей. Ворог нищить людей, міста, села, намагається знищити самостійність та самобутність українського народу. Завдання українців – не тільки вистояти, а й перемогти. Ми заново пишемо історію і, як ніколи, сміливо створюємо новий код нації. Тому наша робота та боротьба тривають на ідеологічному фронті. Молоде покоління повинно знати й шанувати власну історію та своїх героїв.

Творчість дітей не має кордонів та обмежень, вони продовжують творити й фантазувати, незважаючи на обставини та воєнні дії, які переживає наша країна.

Починаючи з 2002 року, проводиться щорічний Всеукраїнський конкурс учнівської творчості під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!» у номінаціях «Література» та «Історія України і державотворення». Темами для написання робіт виступає одна з цитат письменників.

Цьогоріч до розгляду в конкурсі бралися роботи на тему: «Заради честі, миру і майбутнього України», що раніше не подавалися до участі в інших наукових і творчих конкурсах регіонального та державного рівнів, присвячені українським добровольцям, які свідомо, за покликом серця у важкий для нашої країни час стали на захист суверенітету й територіальної цілісності України.

Наказом Міністерства освіти і науки України оголошено переможців 4-го (підсумкового) етапу ХХІ Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості.

Так, у номінації «Історія України і державотворення» перемогла наша з Вікторією робота «Вони для нас виборюють життя».

Ми намагалися розповісти про патріотизм та героїзм, самовідданість та відвагу,  вірність українському народу ніжинських добровольців, які першими відчули відповідальність та стали на захист нашої держави.

Для роботи обрали п’ятьох добровольців Ніжина: Олексія Шепелюка, Ігоря Горбенка, Олега Бикова, Сергія Рябухи, Дениса Яковенка. Троє з них навчалися у нашій гімназії №3 і ще двоє – в інших закладах освіти. Ці люди за власним бажанням пішли воювати з російськими загарбниками ще у 2014 році. Ми пишаємося ними, вони – наша гордість!

Зустрітися з переможницею конкурсу Вікторією Борис виявилося не просто. При зустрічі дівчина розповіла, що, незважаючи на літо, їй відпочивати ніколи: наразі в її житті триває дуже важливий період, який відбирає чимало часу, енергії та сил. Про що саме йдеться, зараз дізнаєтесь.

 Отримуйте і читайте новини ще оперативніше. Підписуйтесь на наш Telegram!

Але спочатку – до предмету обговорення.  

– Отже, Вікторіє, логічне запитання: чому саме історія?

– Цей предмет з’явився у нас в 5 класі і відразу мені сподобався. Вела її Оксана Володимирівна Штайнеккер. Я, як і всі діти, не дуже полюбляю історичні дати, і щоб вони легше запам’ятовувалися, намагаюся провести в уяві реконструкцію пов’язаних з ними подій.

З 7 класу вчителька запропонувала мені вести екскурсії шкільним музеєм, бути ведучою на заходах. А цьогоріч Оксана Володимирівна запропонувала разом написати роботу про ніжинських добровольців. Результат Вам відомий.

Як довго працювали над темою?

– Це була дійсно кропітка робота. Не можна чітко вказати терміни «від» і «до». Точно – не місяць. Значно довше. Ми збирали матеріал, систематизували, обробляли і готували до друку. Потім знов і знов передивлялися написане, щось додавали, щось видаляли. У результаті робота зайняла кількадесят друкованих сторінок.

Чи підтримують батьки твоє захоплення історією? Хто вони за фахом? Можливо, любов до історії у тебе від них?

– Ні, мої батьки не мають жодного стосунку до освітнього середовища і ніколи історією не захоплювались. Ми з мамою Наталією Володимирівною переїхали до Ніжина з с. Роздольного на Донеччині за сімейними обставинами наприкінці 2014 року. І вже з другого класу я навчалася у Ніжинській гімназії №3. Мама працевлаштувалася продавцем. Вона щиро радіє всім моїм успіхам разом зі мною.  

– А їх багато – цих успіхів? Вони пов’язані лише з історією?

– Починаючи з молодших класів, я брала участь у різноманітних шкільних конкурсах і вікторинах. Тепер подорослішала і щорічно беру участь в олімпіадах різних рівнів, де посідаю призові місця. Наприклад, у навчальному році, який тільки-но минув, це були економіка, українська мова та література, мовний конкурс імені Петра Яцика, англійська мова. Також написала дві науково-дослідницькі роботи, запропоновані Малою академією наук (МАН) – з економіки та географії.

– Тобто тобі даються всі без винятку дисципліни?

– Так, я дуже допитлива і цілеспрямована людина. Я звикла постійно рухатись вперед, дізнаватись щось нове. Всі 9 років, що я навчалася у гімназії, була відмінницею. Маю атестат з відзнакою.

Це наша спільна заслуга з мамою і вчителями. Хочу подякувати директору гімназії Вікторії Володимирівні Пушкіній, вчителю географії, з якою ми готували роботу для МАН з економіки, Світлані Дмитрівні Марущак, вчителям з української мови та літератури Вірі Григорівні Федюрко, Світлані Петрівні Шевченко, класному керівнику Ользі Анатоліївні Клочковій. Окрема подяка – Оксані Володимирівні Штайнеккер.

 Які плани на майбутнє?

– На превеликий жаль, я покидаю свою рідну гімназію і з 1 вересня навчатимусь в англійсько-математичному класі Ніжинського міського ліцею. Адже дуже люблю англійську мову. Саме через перехід до нового навчального закладу я така заклопотана і практично не маю вільного часу. По завершенню ліцею, сподіваюся, продовжу навчання далі. Але про це – поки що зарано. Головне – щоб в Україні наступив мир.  

Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук

Фото надано В. Борис і О. Штайнеккер

Джерело: uezd.com.ua
2022-08-01 13:48:04

Магазин Автозапчастин м.Ніжин