Надходження наземних роботизованих комплексів до Сил оборони є одним із ключових запитів з боку військових і пріоритетів Міністерства оборони.

На тому, що обсяг контрактування виробництва НРК має суттєво зрости порівняно з минулорічним, наголосив під час Ставки наприкінці квітня Президент України та Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський.

Про рекордні закупівлі наземних роботизованих комплексів та зміну підходу до формування потреб по НРК для закупівель на основі даних відзвітував Міністр оборони України Михайло Федоров.

Про значення та перспективи масового застосування наземних роботизованих комплексів на полі бою АрміяInform розповів відомий експерт у галузі військових радіотехнологій і радник Міністра оборони України Сергій «Флеш» Бескрестнов.

— Нещодавно ви оприлюднили в своїх блогах на Facebook й у Telegram допис, в якому високо оцінили значення наземних роботизованих комплексів (НРК) та їх використання Силами оборони. Поясніть, чому ви так оптимістично й високо оцінюєте роль й особливо перспективи застосування НРК на полі бою?

— Наземні роботи, тобто роботизовані системи, які можуть працювати на землі, можуть виконувати дуже багато завдань — починаючи з логістики, евакуації поранених, штурмів позицій, мінування, розмінування і закінчуючи засобами РЕБ, які рухаються.

Прикладів успішного використання НРК надзвичайно багато і наші хлопці з бригад, які більш просунуті, вже показують, як можна ефективно використовувати наземні роботи. Уже були такі випадки, коли якусь позицію займали роботи, саме роботи і виключно самі тільки роботи.

Були випадки, коли роботи брали когось у полон, численними є випадки успішної евакуації поранених, бо за допомогою НРК можна вивозити бійців з небезпечної зони, нікого більше не наражаючи на додаткову небезпеку.

І, звісно, НРК — це також функція логістики. Не треба ризикувати людьми для того, щоб доставити якусь амуніцію або якісь продукти кудись на позицію, коли є змога ризикувати самими тільки роботами.

Все це дійсно працює і для всього цього вже багато десятків виробників пропонують відповідні платформи. Бувають роботи швидкісні чи з підвищеною прохідністю, бувають маленькі чи великі, на колісному шасі чи на гусеницях. Мабуть, вже є понад сотню різних варіантів, які в нас виробляються в країні, — відповідно до того, скільки в нас є команд та виробників.

Ми, наприклад, розуміємо: якщо є якісь штурмові дії, то навіщо туди йти людям по мінних полях, якщо туди можуть їхати роботи? І це всі країни світу розуміють. Якщо ви подивитеся на світ, починаючи з письменників-фантастів і закінчуючи прагматичними виробниками зброї, то побачите й зрозумієте, що роботи — це справді майбутнє.

У нас в країні, звісно, не виробляють таких роботів-андроїдів як у фільмі «Термінатор» — таких розробляють Boston Dynamics чи китайські виробники. Однак ми виробляємо наземні роботизовані комплекси у форматі машин. Якщо таких НРК буде на полі бою достатньо, вони зможуть дуже багато чого робити замість людей.

— У тому ж дописі ви згадали, що в певний момент серед виробників стався справжній бум НРК, але потім все пішло на спад. Процитую: «…вся тема НРК [почала — ред.] котитися в нікуди. Роботи чомусь не потрібні армії, роти НРК розформують, виробники розбігаються».

То що сталося? Якщо застосування наземних роботизованих комплексів у бойових діях є таким перспективним, чому після початкового сплеску уваги інтерес до них почав згасати?

— Це була проблема як держави, так і виробників. Треба було навчати, пояснювати, робити школи НРК, як це згодом зробив, наприклад, Третій штурмовий корпус, де людям показують, як правильно використовувати цих роботів.

Друга проблема — це, по-перше, була не дуже гарна якість роботів. Ви розумієте, що робот — це машина. А машина ламається, а машину треба обслуговувати та ремонтувати.

Виробники ж часто не організували «супорту», тобто технічної підтримки цього процесу. Треба було або ремонтувати на базах, наприклад, десь у тилу, або навчати бригади, як це робити, поставляти запасні частини для роботів.

А цього процесу не було. І так часто відбувалося, що коли робот мав якісь проблеми — ламався, не міг їхати, то його ніхто не міг відремонтувати, тому що не було ні обслуговування, ні запасних частин. Це також було важливе питання. Мабуть, у цьому були головні причини.

Також було питання з тим, що частина військових не розуміла, навіщо потрібні НРК, що і як вони можуть робити. Але зараз наші хлопці, які більш просунуті на фронтах, почали показувати приклади, як вони успішно використовують наземних роботів для різних завдань. Це корпус «Хартія», це Третій армійський корпус, це інші бригади.

Завдяки цьому всі комбати, комбриги, комкори також побачили, як можна застосовувати наземні роботизовані комплекси, що це дійсно важливо, що наземні роботи корисні та потрібні. Це призвело до того, що знову виник запит на НРК і почався новий бум.

— Отже, у військових є запит на наземні роботизовані комплекси, виробники відгукуються пропозицією. Як роль держави? Що має зробити держава, щоб НРК стали масовим і надійним рішенням для війська?

— В цьому плані головне завдання Міністерства оборони — зробити так, щоб кількість роботів у війську була достатньою, щоб у роботів була висока якість та надійність. Ми бачимо, що ЗСУ — це наш внутрішній клієнт, і нам потрібно постачати для ЗСУ гарне і надійне рішення, а найголовніше — у великій кількості.

Тому що, наприклад, є закупівлі бригад і корпусів за субвенції, а є закупівлі від імені Міноборони. Ми намагаємося зробити так, щоб бригади могли закупати за субвенції щось інше, що їм потрібно. Натомість НРК надходили б до Збройних Сил централізовано.

Також ми розуміємо, що роботи коштують достатньо багато, і тому ми будемо намагатися контрактувати і закуповувати їх за рахунок Міноборони. Тобто нам потрібно поставляти для ЗСУ гарне і надійне рішення саме у великій кількості.

— Вкотре повертаючись до вашого допису про НРК нагадаю, що ви нарахували тоді понад 50 виробників НРК. Зараз їх ще більше і вони пропонують різні рішення.

Чи немає в цьому небезпеки зайвої конкуренції? Чи немає ризику отримати «зоопарк» виробів, які буде важко освоювати бійцям, які будуть вимагати різних умов експлуатації й обслуговування, які буде важко суміщати між собою?

Ширше це питання про поєднання і взаємодію вільного ринку, централізованого державного замовлення та отримання армією уніфікованих засобів для максимально ефективного виконання завдань?

— Якщо ми говоримо зараз про серійні моделі, які у поставляються до ЗСУ, то це буде дійсно кілька моделей, які от прямо зараз цілком нормально і стабільно працюють.

Водночас очевидно, що ринок має бути комерційним, і потрібна здорова конкуренція на цьому ринку. Ми хочемо, щоб різні команди працювали і розробляли НРК різних типів.

Тому що буває робот на гусеницях, буває робот на колесах, буває робот, наприклад, маленький, який тягне одну міну, ТМ-ку, а буває такий, що відразу декілька.

Буває робот-розвідник, дуже маленький і рухається поряд із людиною, з хлопцями, але попереду. А буває робот важкий, логістичний: йому потрібно тягнути кілька десятків чи навіть сотень кілограмів вантажу. Є також роботи, спеціально адаптовані для евакуації.

Тобто це абсолютно різні напрямки, і, якщо буде здорова конкуренція, — це дуже добре та, зрештою, ефективно. Ми бачимо, що так відбувається і з FPV, і з дронами для діпстрайків, і з іншими безпілотниками.

Ті команди виробників, у яких є потенціал, у яких є дійсна можливість працювати, — вони будуть основними, базовими. Власне, вони в кінцевому підсумку переможуть і будуть постачати якісні вироби у необхідній кількості.

— Говорячи про перспективи використання наземних роботизованих комплексів не можу не згадати, що всі військовослужбовці, з якими доводилось спілкуватися на цю тему, завжди наголошували, що НРК ніколи не будуть спроможні замінити піхотинця. То пропри весь розвиток у сфері наземних роботизованих комплексів «черевики на землі» справді ніколи не втратять значення?

— Якщо ми торкаємося тематики роботів, зокрема й НРК, то слід розуміти, що хтось повинен контролювати цих роботів, керувати цими роботами, супроводжувати цих роботів, ремонтувати цих роботів. Тому без людини тут ніяк неможливо.

Але ми намагаємося зробити так, щоб саме роботи брали перший удар на себе і працювали там, де найбільш небезпечно. Завдяки цьому люди зможуть перебувати десь на віддаленні, «на відтяжці» і, відповідно, у більшій безпеці. Але ми розуміємо, що потрібно, щоб хтось керував НРК, хтось їх обслуговував, хтось ремонтував.

Наприклад, коли відбувається евакуація пораненого, то потрібно, щоб хтось його поклав на платформу НРК, забрав. Тому роботи лише допомагають нам, це не може бути повною заміною людей. Це саме спроба зменшити ризик для бійців там, де ризикувати не потрібно.

Ще один приклад — логістика. Навіщо наш пікап, ризикуючи водієм, буде їхати по полю бою для того, щоб доставити якусь провізію або амуніцію, якщо це можуть зробити швидкі НРК?

Це дуже стандартний приклад, завдяки якому багато командирів, навіть тих, хто спочатку не дуже розуміли, навіщо їм НРК, побачили, що логістичні наземні дрони — це гарне рішення для логістики. Бо вони їдуть туди, куди важко або ризиковано щось доставляти нашим хлопцям.

Тому навіть у роботизованій війні критично потрібна людина, бо саме вона буде керувати, обслуговувати і повністю всю забезпечувати інфраструктуру для функціонування і НРК, і БПЛА. Але ризики для такого військовослужбовця будуть суттєво меншими.

— Зрозуміло, що людське життя — найвища цінність, яку неможливо вимірювати в грошовому еквіваленті, однак коли ми говоримо про наземні роботизовані комплекси, то це цілком можна і треба робити. Як ви оцінюєте неминучі втрати НРК на полі бою з точки зору економіки війни?

— Ми розуміємо, що ворог буде атакувати НРК і вже бачимо, як це відбувається. Є багато фіксацій, як ворог шукає наші НРК, атакує їх FPV-дронами. Ми розуміємо, що в нас будуть втрати НРК — це неминуча реальність.

Але якщо ціною втрати НРК ми рятуємо людське життя, то краще втратити цей наземний дрон. І якщо ми навіть втратимо умовні 10 чи навіть 100 НРК і виконаємо поставлене завдання без людських втрат, то це буде гарний результат.

Наш мобілізаційний ресурс обмежений і всі це розуміють, тому нам треба берегти людей. Ми думаємо, як це зробити, і застосування наземних роботизованих комплексів — це одне із перспективних і цілком реальних для втілення рішень.

Ми вже бачили приклади того, як військові можуть ефективно виконувати бойові завдання віддалено на прикладі застосування БПЛА. Ефективне застосування безпілотних літальних апаратів — це наочна історія успіху Збройних Сил України.

Чому розвиваються БПЛА? Тому що вони ефективні і тому, що ми зменшуємо ризики для наших людей. Але багато чого відбувається на землі, тож наземні роботизовані комплекси мають повторити успіх повітряних безпілотників, але вже на землі.

Зараз Міністерство оборони і наша команда працює над тим, щоб забезпечити виробництво дуже значної кількості наземних дронів належної якості. Впевнений, нам вдасться все реалізувати.

— Насамкінець хочу спитати, що зараз є найважливішим і найбільш проблемним для розвитку НРК — у виробництві, ремонті, стандартизації, керуванні?

— Найважливіше, найактуальніше і найважче питання — це зв’язок. Усі розуміють, що для БПЛА у повітрі та для НРК на землі відстань ефективного керування є різною. НРК їде по землі, і треба дуже багато думати, як забезпечити керування на якомога більшій відстані.

Чому в нас дуже багато команд, які розробляють та виробляють наземні роботизовані комплекси? Тому що будь-яке виробництво має спроможності зробити шасі, зробити корпус, знайти двигуни, знайти колеса десь у Китаї і побудувати платформу.

Немає нічого важкого у тому, щоб побудувати платформу, яка рухається і повертає у потрібному напрямку. Будь-який цех, будь-який завод може це зробити, будь-яка команда може це зробити, бо це суто механіка. Усі розуміють, як вона працює: редуктори, гусениці, сервоприводи, шасі.

Плюс туди треба поставити акумулятори. Тут усі також розуміють, які існують акумулятори, як можна їх поставити. Але ось далі вже починається важлива й важка історія — як забезпечити керування цим роботом, щоб воно було стійким до протидії засобами РЕБ, щоб воно мало значну дальність.

Для забезпечення зв’язку є абсолютно різні варіанти, різні технології. І саме тут буде реалізовуватися усе найцікавіше та найважливіше.