“Самурай” з Чернігівщини: як бармен став пілотом FPV-дронів на фронті

Війна змінила життя багатьох українців. “Самурай” із Чернігівщини покинув мирну роботу бармена в Польщі, щоб захищати Україну. Тепер він пілот FPV-дронів у 143-й механізованій бригаді. Його історія – це про відвагу, родинну єдність побратимів та віру в перемогу, розповідає Чернігівський обласний ТЦК та СП.

Після початку повномасштабної війни чоловік без вагань вирішив повернутися до України та самостійно прибув до ТЦК та СП Бобровиці й долучився до оборонців Батьківщини:

У нас була непогана “учебка”, ми її проходили десь місяця чотири. Пройшли БЗВП – опановував фах розвідника, потім відправили нас до Польщі — і там ще отримав сертифікат марксмена.

Нині “Самурай” — пілот fpv-дронів одного з підрозділів 143-тя окрема механізована бригада:

“Основні наші задачі – не допустити ворога до наших хлопців. При виявленні техніки та піхоти ворога – одразу знищувати та не допускати до нашої лінії оборони”.

Перший бойовий вихід “Самурая” стався в районі Кліщіївки, потім разом з побратимами воїн виконував бойові завдання в Часовому Яру, Калинівці, що на Донеччині. Задачі були незмінні – виявлення та знищення противника.Реклама:

“Наш взвод — це як одна велика окрема родина, всі ми підтримуємо один одного. У важкі моменти, у моменти радості – завжди відчуваєш підтримку ближнього. В цілому, всі виконують свої задачі. Командування — свої, ми – свої. Керівництво вміло планує операції та не відправляє людей просто на загибель… Наш командир роти завжди робить так, щоб ми були одним цілим, щоб підтримували один одного, щоб почувались, як одна велика родина”.

“Самурай” зізнається, що на його військовому шляху зустрічалося багато ситуацій та випадків — і смішних, і важких, і тих, про які згадувати не хочеться:

“З тих, які закарбувалися в пам’яті – це відбиття штурмів: ворог їхав на нас трьома колонами по черзі… Було змішане відчуття: розуміння, що на нас суне велика кількість ворога, викликало страх, а коли почали знищувати техніку та піхоту ворога – радість. Це було таке незрозуміле, відчуття, яке важко описати. А коли ворожий штурм закінчився, то вже стало і спокійніше, і веселіше, і вселило надію на майбутнє, адже знали – зробили дуже багато і не дали ворогу пройти, прорвати лінію оборони та дійти до наших побратимів”.

Щодо мобілізації та поповнення лав оборонців України “Самурай” каже наступне:

“Я вважаю так — кожна людина має йти й захищати свою державу, свою сім’ю. У першу чергу ми захищаємо свою родину, яка знаходиться за нашими спинами. Завершення війни для мене — це коли всі повернуться до своїх домівок, все стабілізується. Особисто я по завершенню війни бажаю повернутися до своєї родини та жити далі”.

Як повідомляв MYNIZHYN, солдата Сергія Федченка та головного сержанта Станіслава Грибка з Чернігівщини посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.