«Розчинитися в лісі»: у Сталевій бригаді навчають мистецтва маскування проти дронів
На полігоні 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади бійців навчають одному з ключових умінь сучасної війни — ставати невидимими для противника. Йдеться не лише про маскувальний одяг, а про комплекс навичок, які дозволяють зливатися з місцевістю й виживати під постійним спостереженням ворожих дронів.
Про це йдеться в описі до світлин з навчань, оприлюднених на сторінці бригади.
Заняття відбуваються в лісистій місцевості. Інструктор Віктор пояснює бійцям, одягненим у «кікімори», базовий принцип: маскувальний костюм потрібно не просто вдягти, а «оживити», адаптувавши до конкретного ландшафту.
«Природа зимова, листя опало. Бачите траву — вплітайте її. Є гілки — використовуйте їх. Ви маєте злитися з ландшафтом», — наголошує інструктор.
Протидія тепловізорам: як не «світитися» для дронів
Окрема увага — протидії тепловізорам. За словами Віктора, правильно підібраний маскувальний костюм у поєднанні з термоплащем робить піхотинця майже непомітним, але лише за умови дотримання дрібних, на перший погляд, правил.
«Через тепловізор противник може побачити обличчя, руки, ноги. Максимально все ховаємо. І головне — не підіймайте голову на дрон. Не дивіться на нього, байдуже чий він», — застерігає він.
На заняттях наголошують: дрібниць не існує. Світлова індикація на рації може видати позицію, тому лампочки зафарбовують. Водночас рацію не можна класти під термоплащ — це екранує сигнал і позбавляє зв’язку.
Тактичне переміщення: «п’ятка — носок»
Після теорії — практика. Групи розсіюються між деревами й відпрацьовують тактичне переміщення без шуму. Кожен крок — контрольований: «п’ятка — носок», повільний рух, уважність до гілок і можливих розтяжок.
Навчання нагадує гру в смертельні шахи: одні ховаються, інші шукають. Перевага — у того, хто вже став частиною чагарника.
«Рух — це смерть. Якщо дрон завис — замри. Якщо копаєш — накрий свіжу землю, вона світиться для ворога, як маяк», — пояснює інструктор.
У бригаді зазначають: ці навички доводять до автоматизму, щоб на реальних позиціях противник бачив лише порожній зимовий ліс — аж доки не стане запізно.
