Roxolana – інтерв’ю з українською співачкою (ЕКСКЛЮЗИВ)

Молода українська співачка Roxolana активно підтримує військових, дає концерти у прифронтових містах. На жаль, трагедія цієї війни не оминула і її команди. 

Про це та багато іншого Roxolana розповіла в інтерв’ю Фактам ICTV. 

 – Творчість і виступи у такі часи. Це набагато складніше чи, навпаки, стає поштовхом більше працювати? 

 – Я думаю, що це таки поштовх. У нас більшість концертів для військових, для дівчат і хлопців зі Збройних сил України. Іноді я навіть жартую з друзями, хоча у кожному жарті є частка правди, щодо того, що ці концерти нам більше потрібні, ніж військовим. Ми намагаємося їх зарядити, але так виходить, що самі отримуємо мотивацію. Після концертів до нас підходять, щоб поговорити. І, знаєте, я почуваюсь у безпеці. Хлопці й дівчата так надихають. Це для мене точно велика мотивація, щоб творити далі.

– Ви їздите ближче до фронту? Як це відбувається?

– По-різному. Напередодні літа ми їздили більше до Житомирської області, бо там було багато військових, які потім їхали на Схід, на нуль. А зараз вирушаємо у прифронтові міста: Харків, Запоріжжя, Миколаїв.

– Українська культура, зокрема музика, нині рухається у двох паралелях: патріотичні пісні та треки, які не стосуються цієї теми. Також ми бачимо, що вже виокремлюється байрактарщина. Як вам такі тенденції розвитку нашої музики?

– Колись я слухала Еда Ширана, який є автором усіх своїх пісень. То він говорив, що написання пісень схоже на те, коли ви відкриваєте кран, а звідти ллється вода з іржею, та коли вона витікає, то починає йти чиста вода. Мені здається, що діяльність всіх артистів нині дещо схожа на цей процес.

Український шоубізнес відкрив краник – і ллється різне. Щось таке, що мені, наприклад, не хотілося б бачити, щось низькоякісне. Це такий етап. Слухачі також це пройдуть, переростуть. Ба більше, у нас люди вибагливі до всього. Тому, коли цей етап закінчиться, то й шароварщина, і байрактарщина – це все залишиться позаду. Люди будуть більш вибагливі до якісної музики, хоча я це вже зараз відчуваю.

Це природний процес. Головне, щоб кожен артист нині мав на меті брати відповідальність за те, що він випускає у суспільство, щоб ставити для себе усе вищі та вищі планки.

– Низка артистів після 2014 року їздила працювати в РФ. Але після 24 лютого 2022-го вони повністю відреклися від агресора, допомагають Україні. Однак щодо їхньої щирості суспільно думка досі різниться. Як ви гадаєте, чи варто всім таким діячам виписувати таку собі індульгенцію? 

– Я вірю в те, що людина протягом життя може змінювати своє бачення. Може приходити розуміння, що вона робила щось неправильно. Можна це повністю визнавати. Я загалом даю людям шанси, бо це – життя. Єдине, що й аудиторії, і артистам треба бути пильними до таких людей. Щоб це було покаянням, а не просто квитком у майбутнє українського шоубізу. Варто звертати увагу, чи пише цей артист і надалі російськомовні пісні. Я, наприклад, на це звертаю увагу. Людина каже, що все… А потім у неї виходять російськомовні пісні або з російськими DJ й артистами. Тому це індивідуальна історія. 

Якщо людина попросила вибачення в українців, проговорила це, а надалі робить все заради допомоги бійцям, біженцям, то все добре. Тому під одну гребінку всіх гребти не можна. 

– Який найнеймовірніший фідбек, зокрема від військових, ви отримували за останній рік? 

– Я пам’ятаю одну ситуацію, хоча це не було особисто зі мною. Мій товариш пішов до свого знайомого військового, який перебував у лікарні з пораненням. Він заходить у палату та чує пісню Не бійся. Проте боєць не знав, що його товариш зі мною знайомий. 

Тому він прийшов і запитує: А що це ви слухаєте? Що за пісня? Там лежало кілька поранених військових і вони сказали: Ми випадково знайшли пісню цієї дівчинки. Вранці прокидаємося, вмикаємо її і вона у нас на повторі цілий день, бо ми відчуваємо, що у нас так з’являються сили, віра, що у нас все буде добре. 

Для мене це був неймовірний момент. Знаючи, що ця пісня когось лікує, рятує. Мене це дуже торкає. 

– На жаль, цього року у вашій команді сталося велике горе. Як вам вдалося стати на ноги після такого?

Ремарка: технічна команда потрапила в самий епіцентр ракетного удару по Вінниці 14 липня 2022 року. Ракета вибухнула у кількох метрах. Двоє членів команди зазнали серйозних поранень. Один з них, Євген Коваленко, помер у кареті швидкої. Йому було лише 25 років.

– Усім було дуже важко. Всій команді. І, звичайно, родині Жені, це само собою. Але після похорон до нас підійшла мама Жені й сказала: Ви можете нині відчувати провину, але ви у цьому точно не винні. Ви повинні продовжувати робити те, що ви робите. Якщо ви зупинитеся, то виходить, його смерть була марною.

Це був великий поштовх до того, щоб не зупинятись. У всіх були сумніви, чи варто щось робити, чи варто надалі займатися цією діяльністю.

– А другий поштовх був, коли нас, після Вінниці, запросили виступити організатори, які займаються поїздками саме до військових. Якби це був якийсь інший захід, то ми б не погодилися. Тоді ми зібралися командою і подумали, що військові кожного дня стикаються з втратою побратимів, але продовжують робити свою роботу. У них немає вихідних чи відпусток, щоб відійти від втрат. Тож ми твердо вирішили продовжувати.

Цей перший концерт уже складно дався, бо постійно думала: Як це буде? А якщо розревуся перед хлопцями?

От після цього концерту вже точно було вирішено, що мусимо робити саме те, що ми вміємо.

– А щодо пісні-присвяти для Жені? Не думали про це? 

– У нас є дві роботи, зокрема Не бійся, яка вийшла одразу після Вінниці. Там навіть є слова Женіної мами. Потім була історія з кавером на пісню Люди, як кораблі. Це також присвята Жені, бо перед туром ми зробили цю версію і не знали, чи випускати її. Вирішили, що візьмемо її в тур і там вже на концертах питати у людей, мовляв, як вам. А Женя перший підійшов і зазначив: Це така крута пісня, вона мені дуже подобається. Випустимо її. А ми сказали: Женю, почекай. Дай з нею поїздити, спробувати, як вона звучить. 

Після його смерті я про це згадала. І тоді ми вже не думали, як звучить. Ми знали, що треба випускати. 

– Споглядаючи те, як оновилася українська сцена, як змінився ваш особистий плейлист? 

– Ще раніше у мене вже у плейлисті була Kola, бо ми давно знайомі. Також був Laud. Добре, що люди нині слухають українську музику, але мене тішить, що я їх і раніше мала у плейлисті. Крім того, це Kazka, українські треки Монатіка. Інколи це Chico & Qatoshi, коли хочеться чогось такого дивненького потанцювати. Ще ENLEO і FIINKA, яка була на Нацвідборі.