Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Путін & Гітлер: знайти схожість або як “русскій мір” будують нацистськими методами

Історики дуже обережні в порівняннях і проведенні паралелей між цими двома диктаторами та їхніми режимами. Та все ж є речі, які очевидні, а є приклади, коли Путін багато в чому перевершує своїх попередників – не лише Гітлера, а й Сталіна. Про це та інше Факти ICTV поспілкувалися з відомими істориками – Юрієм Шаповалом, головним науковим співробітником Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України та Тарасом Пшеничним, заступником декана історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка.

Путін і Гітлер виховали свої маси за однаковим методом

– Що відбувалося в нацистській Німеччині? Один вождь, одна ідеологія, одна партія і переконання найширших мас (причому цього їм вдалося досягти, як і росіянам), що без цього вождя все пропаде, все зруйнується. У Гітлера був такий помічник, якого звали Йосиф Геббельс, який відповідав за пропаганду. Це була неординарна особистість, це був справжній сучий син, але  професіонал найвищого класу. Таким на сьогодні в Росії є той же Соловйов чи Маргарита Симоньян, яка організувала цю жахливу і брехливу мережу по всьому світу.

Геббельс одного разу сказав так: “Гітлер належить нам. Він зробив німецький народ тим, чим він є: що б з нами сталося, якби не він? Будемо молити Господа Бога, і нехай він зостанеться таким, який він є”. Нагадує Вам когось? – говорить Юрій Шаповал.

У голови вбивали примітивність

– Я спілкувався з багатьма культурними, освіченими, розумними людьми в Росії, і вони знаєте що мені говорили? “Так, у нього є недоліки, і все це зрозуміло, і демократію підтискають, але якби  не він, нам би не вдалося зберегти Федерацію”. Тобто ті самі категорії мислення. Вони зближують ці два режими, і тому Путіна недаремно називають Путлером чи Гітлером – як завгодно. І ще одна дуже важлива річ для російської традиції, для малограмотних людей, для малограмотного взагалі в більшості своїй російського народу… Тут знову ж таки багато схожого з нацистською Німеччиною. Тому що згаданий мною Геббельс і люди, які були наближені, вони винайшли такий принцип у пропаганді, вони його називали принципом розмаху і концентрації. Зараз ви все впізнаєте на прикладі Росії. Створюються певні гасла, певні поняття, певні ідеологеми, які починають імплементуватися через ЗМІ у свідомість населення. Послідовно, методично. І головне – вони сповідували принцип простоти. Масова свідомість відкрита для простих, примітивних постулатів.

Подивіться на сучасну Росію. Те, що зробили в Німеччині (там вони робили 12 років лише), те саме було зроблено з 2008 року в Росії. Відтоді почали ці ідеологеми просувати, щоб люди сприймали і дивилися на Путіна як на божество і таким чином довіряли йому. Якщо ви пригадаєте всю дурню навколо біологічної зброї України, птахів, оцією всієї дурні… Так от, Гебельс був завжди переконаний і завжди це повторював: що чим примітивніші якісь гасла, то легше їм довіряє маса. І путінський режим знову ж таки це зреалізував. Тому тут дуже багато схожого, – наголошує Юрій Шаповал.

У Росії вивели новий тип людей

– Писання історії Росії ніколи не було нормальним. Історія в Росії завжди була репресована в той чи інший спосіб, вона завжди підпорядковувалася політичним інтересам. І те, що сталося за цю путінську добу, за ці роки при владі, є тому зайве підтвердження. А якщо немає правдивого уявлення самих про себе, дуже легко переставити якісь речі місцями.

Тому російські пропаганді вдалося легко із України як жертви зробити агресора, що нібито Україна мала якісь там плани, хотіла напасти. І я цього не можу вибачити своїм колегам, російським історикам, я не можу вибачити того, що російські ректори, а їх там понад 600 людей, виступили з заявою на підтримку Путіна. Російська академія наук – це вже очевидна ганьба – абсолютно підтримала цю агресію. І це ж не натовп екзальтований, це інтелектуальні люди, які точно знають, що все було навпаки, але путінському режиму цей маневр дуже вдався, і українці із жертви в очах росіян постають агресорами.

І взагалі, коли я чую ці перехоплення розмов росіян, в мене склалося враження, що в Росії вивели новий тип людини. Бо коли син говорить з мамою і розповідає, як він катує людей, чи коли з дружиною іде розмова, і вона прямо говорить “ґвалтуй побільше тих українок”. Я не знаю, це новий тип людей. Те, що зробили з так званими простими росіянами, не піддається коментарям. Але це зробили. Тому правильно говорить наша влада, коли каже, що все має вирішуватися на полі бою, бо інших аргументів, людських, вони не сприймають, – каже Юрій Шаповал.

Росія живе, щоб показати, як не треба жити

Якщо 80 років тому у Другій світовій не було доступу до інформації, щоб німці дізналися про всі злочини й катування їхніми солдатами, то сьогодні злочини в Бучі й інших містах фактично транслюються. Чому росіяни досі вірять своєму вождю? Такі питання точно неодноразово ставили собі українці.

– Ця ситуація лише чітко висвітлила рівень культури і рівень інтелекту того, що називають російським народом. Так, є Лев Толстой і Мстислав Ростропович, але є оця маса страшна, яка йде за тими гаслами, які їй вставляють у мізки. Але мені здається, це зробила ось ця пропаганда, чого не можна вибачити мерзотникам, як Кисельов, Соловйов, Кирієнко…

Я згадую російського філософа Петра Чаадаєва, якого не люблять в Росії, бо він говорив про Росію такі речі… він говорив, що Батьківщину треба любити з відкритими очима. Він говорив, що Росія живе ніби для того, щоб показати іншим народам, як не треба жити. І нинішня ситуація цьому підтвердження… Коли в ХХІ столітті і з тими засобами інформації, а Росія демонструє, як не слід жити.

Щодо поінформованості – в нацистського часу є дуже хороший приклад. Була така режисерка, німецька документалістка Лєні Ріфенштайн, не була членом нацистської партії, але була знайома особисто з Гітлером. Вона виплекала таку нацистську кіноестетику, знімала про з’їзд в Нюрнберзі, про олімпіаду в Берліні. Вона поїхала один раз із Берліна на східний фронт, приїхала звідти абсолютно хвора від того, що побачила, і припинила всі зйомки. Вона писала, що це було все жахливо. Але подивіться на путінське оточення, вони поводяться так, ніби не було Бучі, ніби нічого не сталося. Це справжні військові злочинці, які заслуговують на кару, – говорить Шаповал.

Антисемітизм, свастика і бомби на міста повторилися. Повтор буде і зі смертю диктатора

– Я був шокований, якщо чесно, коли Лавров зробив цю антисемітську заяву. Тут вже не треба жодних додаткових аргументів, тому що антисемітизм – це одна з ключових позицій нацистського режиму. Причому Гітлер, коли писав свій заповіт, він же не зрікся нічого  з того, що він робив, і один з постулатів був: “Я все правильно робив, коли нищив євреїв”. І тут міністр закордонних справ заявляє такі жахливі речі, що змушує вождя вибачатися.

Якщо ми додамо до всього цього брутальність, насильство, антилюдяність, неймовірну жорстокість в обстрілі наших мирних міст, то тут паралелі абсолютно очевидні. Варто лише згадати, як нацисти обстрілювали не лише слов’янську частину Європи, а й Лондон, коли вони ракетами ФАУ гатили по цивільних будинках. Тому тут паралелей, звісно, багато.

Путін полюбляє ці символи нацистські. Ви придивіться до форми російських військових, там абсолютні алюзії на нацистську форму, зовнішні реквізити простежуються… Звідки взялися ці символи, я кого не розпитував із фахівців, немає відповіді. Але це страшна дивина: “русскій мір” просувають за допомогою двох латинських літер. Я думаю, що якась розгадка цього буде, але  виглядає все це мерзенно і справді дуже нагадує ті символи, якими користувався Гітлер.

Тут буде схожість ще й у тому, що Путін і закінчить, як Гітлер. Ніхто не знає, як це станеться, але на моє глибоке переконання, диктатор є диктатор. І він отримає таку смерть, на яку заслужив усіма паскудними й мерзенними вчинками, – зауважує Юрій Шаповал.

“Ніколи знову” проти “Можем повторить”

– Ми живемо в зовсім інших геополітичних умовах. Тих держав, які існували в 40-х роках, уже немає, і зовсім інший рівень цінностей закладений в основу міжнародної політики. Моральна складова міжнародних відносин перезавантажилася дуже серйозно. До вироблення цієї системи міжнародних відносин доклалися всі: і переможці в Другій світовій, та й загалом суспільства Західного і Східного світу, що працювали впродовж усього століття, щоб не повторилася знову світової війни.

Тому що війни красивої не буває, тому що не буває красивої смерті. Це завжди горе, сльози, це завжди люди без рук і ніг, діти без батьків. Світ осмислив цю трагедію і виробив певне ставлення до цього.

Німеччина виробила своє ставлення. Вона взяла на себе певну відповідальність,  виплатила чималі кошти єврейському народу за скоєне під час Голокосту. Західний світ зі свого боку допомагав країнам, які постраждали. А Радянський Союз якось так сказав: “Ми самі”. І те, що ми бачимо впродовж останніх щонайменше 10 років, – тоді як Україна сформувала свою позицію до Другої світової “Ніколи знову”, – це наративи  російської пропаганди на кшталт “Можем повторить”. Ось це засадча  різниця в ментальностях. “Можемо повторити” звучить і від політика російського, і від людини з Бурятії, яка не розуміє до кінця геополітичних трансформацій, які відбувалися, – каже Тарас Пшеничний.

Путін обманув росіян, але і вони дали себе обманути

– Справді, синдром збоченого диктатора, напевне, з часом проявляється в усіх диктаторів. Те, що зробив   Гітлер, і те що зробив Сталін – я б тут ставив знак дорівнює між ними, тому що це були люди, які перетворювали свій народ у гарматне м’ясо. Те саме сьогодні робить і Путін зі своїм народом. Інше питання, що народ дає себе перетворювати.

Путін сьогодні, як і належить диктаторам, обманув свій народ. Він перетворив цей народ на маріонетку. З іншого боку, він ввів у вжиток систему страху, яка існувала в Радянському Союзі, і людей, що йшли всупереч, перемелювала, викидала. Катастрофічним, як на мене, є те, що російське суспільство дало себе обманути, воно і далі дає себе обманювати. Це насправді глибока гуманітарна криза, яку переживає російське суспільство.

Так, ми прекрасно розуміємо, що ви самі створили цього диктатора. Я думаю, що величина трагедії ще проявить себе. Звісно, вони фільтрують інформаційний простір. Це звичайний приклад прояву тоталітарної системи, яка формує інформаційний простір, і в цьому просторі виховується народ і маси. І коли весь світ бачить величину трагедії українського народу, російська і білоруська пропаганди працюють у зовсім іншому інформаційному полі. Це брехня, це велика брехня, в яку вірять мільйони росіян, це метастаз, якому дали прорости, – зауважує Тарас Пшеничний.

Ми надовго запам’ятаємо, хто ворог

– Щоб це суспільство переродилося, треба щоб Росія як така зникла і має виникнути щось зовсім нове. І тоді, можливо, суспільство почне змінювати хід своїх думок, змінювати свої цінності – моральні, духовні. Диктатори… вони сьогодні є, а завтра немає, і їхнє оточення теж рано чи пізно зникне, але клеймо ворога, справжнього ворога, який чинив звірства, у нашому випадку росіян щодо українців, ми запам’ятаємо. Українське суспільство буде дуже довго це пам’ятати, тому що в цьому випадку немає сірого. Тут є тільки чорне і біле, – підсумовує історик.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-05-09 16:15:36

Магазин Автозапчастин м.Ніжин