Психіатриня роз’яснює, як відрізнити тривожність – емоцію від діагнозу, що вимагає допомоги лікаря

Тривога – емоція, яка викликає відчуття внутрішнього напруження та невизначеності. Фахівці стверджують, що зазвичай тривога сигналізує людині про наявність певної небезпеки, якогось негативного чинника, на який потрібно звернути увагу для власного виживання.

Тобто її завдання – вберегти, захистити.

Але чи все так однозначно з тривожністю? Факти ICTV звернулися до нашого постійного експерта лікарки-психіатра, психотерапевта Світлани Нетрусової, щоб розібратися, як ставитися до своєї надмірної тривожності, що зараз характерна для багатьох українців, і чи потрібна допомога лікаря, щоб її знизити.

Тривога і тривожний розлад – емоція і діагноз

– Спочатку розберемося. Вже згадувалося про захисну функцію цієї емоції, але в ній є і ще один позитивний аспект – вона здатна мотивувати, – починає розмову лікарка.

За її словами, відчуття внутрішнього напруження, яке викликає тривога, підштовхує до максимально продуктивної роботи та не дозволяє відкладати важливі речі на потім.

– Проте іноді захист потрібен вже від самого відчуття тривоги, особливо коли воно починає відтісняти можливість радіти, розслаблятися, виконувати повсякденні завдання, – наголошує Нетрусова.

Якщо надмірна тривога погіршує якість життя, психіатр радить проаналізувати ситуацію та спробувати самотужки позбутися тривожних відчуттів.

Знадобляться рутинні речі, але ж вдатися до них варто, щоб допомогти собі.

Отже, для початку, радить Світлана Нетрусова, потрібно переглянути свій розпорядок дня, вчасно лягати спати, займатися фізичними вправами, перестати спілкуватись з токсичними людьми, не читати якийсь час новини, намагатися знайти щось позитивне в кожному дні.

Можна спробувати виконувати методики самодопомоги, щоби знизити градус тривоги та подолати її.

Лікарка називає помічними дихальні вправи (дихання по квадрату, дихання животом тощо), напруження та розслаблення м’язів, вправи на заземлення та відволікання.

Також дуже добре допомагає релаксація, медитація та візуалізація.

– Але якщо вам не вдається самостійно впоратися з надмірною тривогою, можливо, вона – симптом психічного розладу або самостійний тривожний розлад, – застерігає психіатр.

І от тут уже потрібна допомога лікаря-психіатра та психотерапевта, і, відповідно, медикаментозне лікування, психотерапія.

Звісно, зазначає Нетрусова, треба пройти певне обстеження у соматичних лікарів та виключити можливі хвороби, тому що надмірна тривога може спостерігатися також при кардіологічних, ендокринних та інших захворюваннях.

А чи можна звичайній людині, не лікарю, відрізнити тривогу від тривожного розладу і зрозуміти, що треба звернутися до лікаря?

Світлана Нетрусова наводить сім чинників, які мають насторожити вас.

Як відрізнити тривогу від тривожного розладу

Перше. Тривожний розлад відрізняється від звичайної тривоги відсутністю реального підґрунтя для виникнення.

Приміром, цілком нормально відчувати такі емоції перед іспитом, перед приємною, але дуже важливою подією, наприклад виступом на сцені чи весіллям. А також тоді, коли існує реальна небезпека, наприклад лунає сигнал тривоги або повідомляють про зліт ворожих бомбардувальників.

– Проте, якщо тривога супроводжує постійно, безпідставно, перетворюється на фоновий стан – йдеться вже про розлад і необхідність консультації в психіатра, – наголошує лікарка.

Друге. Якщо тривога триває надто довго та починає змінювати життя – це вже не просто емоція.

Коли через надмірну тривожність людина відмовляється від спілкування, кар’єрного зростання, подорожей, будь-якої комунікації з іншими, це вже не є нормою.

Третє. Якщо тривога надмірна і не зіставна з чинником, який її викликав, варто насторожитися..

Наприклад, якщо людина боїться великих собак – це нормально, але якщо у неї щоразу виникає тривога від зустрічі з малесеньким цуценям – це вже привід замислитися про свій ментальний стан.

Четверте. У випадках, коли стають помітними прояви поведінки уникнення, теж можна говорити про наявність підстав для візиту до лікаря.

Наприклад, людина уникає бувати в тих місцях, де відчувала раніше надмірну тривогу і їй було зле. Не виходить з дому без заспокійливих пігулок, завжди шукає собі когось, хто буде поряд “про всяк випадок” – раптом щось станеться.

Часто люди з тривожними розладами також уникають натовпу, людних місць, на кшталт маркетів, кінотеатрів, метро, бо там градус їхньої тривоги стрімко зростає.

Усе це може обмежувати людину в спілкуванні, пересуванні, побудові стосунків тощо.

П’яте. Якщо у людини з’являється страх страху, тобто вона вже боїться самого виникнення тривоги та “фатальних”, як вона впевнена, наслідків, які можуть статися (приміром, страх виникнення інфаркту, інсульту, страх збожеволіти, втратити контроль над собою тощо).

Шосте. Тривога може бути симптомом майже всіх ментальних розладів.

– І якщо, окрім тривоги спостерігається постійне зниження настрою, апетиту, паніка, порушення сну тощо – серйозно поставтеся до ситуації та зверніться до фахівця, – наголошує Нетрусова.

За її словами, це може бути депресія, яку супроводжує тривожність. І вона, ця тривожність, нікуди не подінеться сама, допоки не полікуєте депресію чи інші ментальні розлади.

Сьоме. Не варто відкидати і спадковий фактор. Якщо ваші близькі родичі за найменшого стресу хапаються за серце, п’ють корвалол та плачуть через кожну дрібницю – це привід замислитися і про свої реакції на стрес.

– У вас може бути підвищена особистісна тривога як особливість характеру, вона зумовлена генетично, – зазначає психіатр.

Лікарка наполегливо радить у таких випадках працювати з психотерапевтом. Без його допомоги буде надзвичайно важко, а то й неможливо змінити свої деструктивні патерни мислення та поведінки на адаптивні.

Як лікують тривожні розлади

– Діагностикою тривожних, як і всіх інших ментальних розладів, займається лише лікар-психіатр, – уточнює Нетрусова.

Якщо лікар встановить діагноз та виявиться, що ваш стан потребує терапії, фахівець добере ефективне медикаментозне лікування, яке найчастіше передбачає прийом антидепресантів та протитривожних / седативних засобів.

Антидепресанти, зазначає Нетрусова, є стратегічною терапією тривожних розладів, оскільки порушується обмін таких нейромедіаторів, як серотонін та норадреналін.

Також обов’язково знадобиться психотерапія.

– Психотерапевт допоможе людині виявити її страхи, причини появи тривоги, ті моделі поведінки, викривлені думки, які й стають тригерами, – пояснює лікарка.

Світлана Нетрусова повторює,  основне завдання – змінити дезадаптивні стереотипи мислення та поведінки – на адаптивні. Це нелегко, але дуже важливо.

Слід розуміти, що лікування тривожного розладу – доволі довготривалий процес. Але якщо людина готова працювати над собою, брати на себе відповідальність за своє життя, чітко виконувати настанови психіатра та психотерапевта, прогноз дуже сприятливий.

Нормальне життя без постійного страху і переживань варте ваших зусиль.