Україна і світ

Про зброю за 300 грн та передання розвідданих через ОLX – інтерв’ю з партизаном Жемчуговим

Партизани ХХІ століття вже шостий рік працюють на Донбасі. Де беруть зброю, скільки вона коштує, як спілкуються між собою та непомітно передають дані українській армії – в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV розповів Володимир Жемчугов.

У це складно повірити, але у ХХІ сторіччі досі існують партизани. Це самоорганізовані рухи на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Вже шостий рік вони ведуть підпільну війну – підривають важливі для бойовиків об’єкти, передають оперативну інформацію українській армії та захищають свої домівки.

Один з таких людей – Володимир Жемчугов.

У 2014 році він був успішним бізнесменом і працював у Грузії, але події на Донбасі змусили його повернутись додому. На Луганщині чоловік створив мережу українських партизанів. Він провів понад 30 операцій зі знищення військових об’єктів ворога та особового складу окупаційних військ, але у 2015 році внаслідок підриву на розтяжці потрапив у полон бойовиків, де провів понад рік.

Внаслідок масштабного обміну у 2016 році його повернули до України. Тут Жемчугова удостоїли звання Героя України. Але не за партизанський рух, а за те, що не здався у полоні.

Володимир Жемчугов

В ексклюзивному інтерв’ю журналісту Фактів ICTV Володимиру Михайлову він розповів, як працюють партизани, де беруть зброю, як спілкуються між собою та чому їх досі не визнають на міжнародному рівні.

Далі – пряма мова.

Про різницю між партизанами і підпільниками

У кожному місті є і залишаються партизанські осередки, але ми чітко розділяємося. Ми називаємо партизанами тих, хто не побоявся взяти в руки зброю. Підпільниками – тих, хто збирає розвіддані про пересування військ, російських солдат, важливу доказову базу. Підпільників дуже багато.

А тих, хто воює, в Луганській області не так багато, але, на моє щастя, дуже багато в Донецькій області. Підірвали когось, вбили когось, підірвали комунікацію – там більше інформації, ніж в Луганській області.

Про те, де взяти зброю

У 2014 році велика частина партизанських осередків, з якими я працював, купували зброю за мої гроші. Я привозив з Грузії кошти- в літаку можна провозити, не декларуючи €10 тис., і ми купували зброю у козаків.

А коли в серпні під Краснодоном розбили українську армію і вона відступила, тоді було багато української трофейної зброї.

Наприклад, якщо в травні 2014 роки ми купували російські автомати за $200, то вже в серпні український автомат Калашников у циган в Сніжному можна було купити за 300-400 грн.

Володимир Жемчугов

Якщо неможливо партизанам передати детонатори, передають гроші. Це легше. А там козаки і росіяни продовжать торгувати зброєю. На військових базах у росіян погана зарплата і вони не проти підзаробити “лівака”.

Ми дуже багато купували і у російських солдатів, і у козаків зброї і боєприпасів.

Про гроші

Я рахував, що витратив $25-30 тис., але я не шкодую.

Це мій дім і мої близькі – там була моя мама, сестри, люди, які не могли себе захистити. А куди витрачати ці гроші, якщо не захищати себе? Прийшли до мене додому, забирають його у мене, вбивають моїх рідних. Для чого тоді ці гроші, якщо не захищати себе в своєму ж будинку?

Про зв’язок

У 2015 році з метою безпеки була розроблена конкретна система роботи – ми спілкувалися тільки через месенджер.

Все було поставлено так, щоб якщо візьмуть когось із нас, один не міг здати іншого і навпаки. Ми допомагали один одному вибухівкою, детонатором, зброєю, грошима за допомогою закладок, спілкуючись тільки через месенджери.

Про допомогу від українських військових

Ми приїжджали неодноразово в 2014 році в Дебальцеве і Краматорськ на військовий аеродром, але там нас не сприймали всерйоз – у нас паспорти з місцевою пропискою, у більшості прізвища російські, а з боку Луганської та Донецької влади тоді було багато зради.

Про передавання даних


Читайте:






Диверсанти та безпілотники: як працює розвідка ворога на передовій



Все літо 2014 року підпільники через відкритий зв’язок мобільним телефоном повідомляли інформацію. Тільки в 2015 році перейшли з розмови на мейли, месенджери.

У кожної бригади були свої розвідувальні підрозділи. Ми спілкувалися з ними, привозили і передавали їм дані. Щоб часто не їздити до них, брали спеціальні мейли і туди скидали інформацію.

За допомогою простих програм Windows, навіть не військових, можна закодувати інформацію – будь-який файл Word або Exсel.

Окрім того, можна користуватися різними сайтами. Наприклад, заходити на сайт купівлі побутової техніки OLX і в коментарях до товару або особистому листуванні передавати дані – це теж дуже складно відстежити.

Про почерк партизанів

Все, що вибухає доцільно – машини, комунікації, склади, мости, залізниця – робиться партизанами. Українські розвідувально-диверсійні групи можуть заходити вглиб території максимум на 10 км. Потрібно мати постійний запас води, продуктів і не потрапити в поле зору місцевих жителів.

А там донецькі степи – дуже мало “зеленки”, щоб сховатися. Тому українська армія не може так далеко заходити.

Про проблему легалізації партизан

Я був в Європі, виступав в ПАРЄ, в Бундестазі, у Вашингтоні, і всюди мені говорили дипломати – Не називай себе партизаном. У міжнародному юридичному кодексі партизани – це незаконні озброєні формування. Вони не розуміють, як в ХХІ столітті можуть бути партизани. Це повинні бути підрозділи МВС, СБУ, але не цивільні. Цивільним не можна давати в руки зброю.

Тому юристи повинні з цим попрацювати і придумати терміни, які можуть бути прийнятні для світової спільноти.

Більше дивіться у відеоінтерв’ю:

До слова, раніше Факти ICTV писали про Героя України, генерала-майора ЗСУ Ігоря Гордійчука. В ексклюзивній розмові з Фактами ICTV він розповів, як чекав підмоги на День незалежності у 2014 році, як його нагороджували на параді 2016 року та про те, чому участь у параді – це честь.

Читайте новини на нашій Facebook-сторінці  та приєднуйтесь до нашої  Facebook-групи

Джерело ФАКТИ. ICTV

Close