Місто і регіон

Попри війну: у Ніжині побралися комунальники Руслан і Ксенія

Будівельні матеріали м.Ніжин

За розвитком відносин майбутнього подружжя Андрієць-Новомлинець журналіст «УН» стежила разом з їхніми колегами – працівниками Ніжинського комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства».

Ще кілька тижнів тому начальник підрозділу з утримання парків та скверів та озеленення територій Ярослав Білан натякнув, що у колективі, здається, з’явилася пара і вказав на Руслана і Ксенію, які облаштовували клумбу біля міської ради.   

І ось – несподівана приємна новина: днями чоловік і жінка офіційно оформили стосунки…

Вони надзвичайно позитивні, відкриті та скромні люди. Пересічні ніжинці, зі складними долями, які зустрілися на роботі та покохали один одного. Незважаючи на війну…

Ксенія Андрієць працевлаштувалася на КП «ВУКГ» у перших числах 2022 року. Раніше їздила на роботу до Києва. Спочатку працювала санітаркою у медичних закладах, потім «перепрофілювалася» на майстра манікюру та педикюру. Навіть за кордон їздила на заробітки. Коли запропонували роботу на КП «ВУКГ», погодилася відразу. Як зізнається Ксенія, це була її мрія – працювати з квітами. Вона з 80-річною бабусею проживає у власному будинку і залюбки займається озелененням подвір’я.

Руслан Новомлинець працює на комунальному підприємстві з 2018 року. Він, як і Ксенія, робітник з благоустрою. Раніше також шукав кращої долі у столиці – по баклабораторіях. Потім працював мікробіологом на Ніжинському консервному заводі.

Новеньку жіночку у колективі запримітив відразу. Познайомилися. Виявилося, що у них чимало спільного: приблизно в один і той самий час навчалися у Ніжинському медичному училищі, вона за фахом медсестра, він – лаборант.

Обидва люблять тварин. Ксенія підбирає покинутих песиків та кошенят з вулиці, підліковує і роздає у добрі руки. Згодом до неї приєднався і Руслан.

Він пише вірші і мріє про видання збірки. Публікує свої твори у соцмережі. Вона грає на гітарі. Він слухає її спів із захватом. Руслан також хоче опанувати даний інструмент.

А ще у обидвох непрості долі: вона рано овдовіла, він – круглий сирота. Життя не балувало. Доводилося тяжко працювати. Не було з ким розділити ані радість, ані горе. Тепер їх двоє, і разом вони – сила. Вони – справжня сім’я!

Їхньому коханню лише два місяці, але вони вирішили не затягувати зі шлюбом. Адже у країні – війна, яка може змінити все у будь-який момент.  Точніше, остаточне рішення прийняв Руслан.

«Спочатку він дарував мені квіти. Багато різних квітів. У букетах і горщиках. Це були троянди, гвоздики, конвалії, бузок, навіть герань. А через два тижні зустрічей підійшов, обійняв, попросив закрити очі і протягнути праву руку. Надягнув на палець каблучку і промовив: «Тепер ти моя!». Зробив мені пропозицію. Це було настільки не очікувано, що я ледь не розплакалася», — згадує Ксенія.

Пропозицію прийняла відразу. «Знаєте, чому? — перепитує. – Тому що чимало страждала, будувала великі плани, які вже зруйновані, і зрештою зрозуміла: насолоджуватись життям потрібно сьогодні, зараз, цінувати кожну хвилину, кожну мить, адже війна безжалісна, може трапитися що завгодно. Ми з колишнім чоловіком теж мріяли про своє затишне гніздечко, кілька років його будували. Вкладали всі свої сили, кошти. І що? Чоловіка вже немає, будинок так і не добудували. Зустріч із Русланом  змусила мене переглянути своє життя. Тепер нам достатньо однієї кімнати і смачного сніданку щоранку, аби відчувати себе щасливими», — пояснює Ксенія.

Сніданки готує переважно Руслан. Бо так вирішив сам. Йому подобається робити щасливою кохану людину. Зі слів дружини, чоловік готує чудові млинці, супи, пече смачний хліб.

Враховуючи воєнний стан у країні, шлюб у РАЦСі оформили в той же день, коли закохані подали заяву. На церемонії були лише вони двоє: ані родичі, ані друзі  навіть не знали про розпис. Не було й пишного застілля. Керівник та колега Ярослав Білан зробив молодятам весільні фотографії. Подружжя привітали у колективі. 

«Нічого, у нас ще все попереду. Буде у моєї Ксенії ще і весільна сукня, і застілля. Зберемо друзів, рідних. Повісимо замочок на парканчику закоханих у Графському парку. Щоб все було, як у всіх. Щоб на все життя!» — мрійливо промовив Руслан.

Щастя вам, дорогенькі! Звичайного людського щастя!

Автор: журналіст сайту «УН» Валентина Савчук

Фото Ярослава Білана    

Джерело: uezd.com.ua
2022-05-23 17:24:03

Магазин Автозапчастин м.Ніжин