Політичні наслідки та мета операції в Курській області: що це дасть Україні

Починаючи з 6 серпня українські війська здійснили несподіваний прорив кордону і увійшли на територію Курської області Російської Федерації.

Це викликало широкий резонанс як в українському суспільстві, так і реакцію з боку країни-терориста РФ. Не відкладали свою реакцію і країни Заходу, які в минулому виступали проти застосування західної зброї на території агресора.

Україна офіційно не підтверджувала своєї причетності до операції на Курщині, а представники української влади не коментують перебіг бойових дій у регіоні. Інформація про самі бої на Курщині має обмежений доступ з огляду на засекреченість деталей.

Разом з тим, уже зараз можна проаналізувати те, які наслідки може мати початок Курської операції, якою є реакція Кремля та Заходу, а також якою може бути мета цього наступу. Для цього Факти ICTV поспілкувалися з політологами Ігорем Рейтеровичем і Володимиром Фесенком.

Мета операції в Курській області

Офіційно Україна не оголошувала, яка мета прориву кордону в Курській області. Водночас оглядачі та експерти вказують, що однією з військових цілей могло бути відтягування російських військ з Донецької області, де окупанти мають певні успіхи.

Іншою версією є захоплення російських територій, щоб потім використати їх як “розмінну монету” під час можливих переговорів між Україною та РФ.

Водночас, як вказує політолог Рейтерович, обмін територіями навряд чи є справжньою метою Курської операції.

На його думку, головними цілями прориву кордону РФ є, перш за все, остаточне нівелювання будь-яких розмов про червоні лінії.

– Це сигнал, зокрема, нашим партнерам. Мовляв, дивіться, росіяни там вустами (колишнього президента РФ Дмитра, – Ред.) Медведєва розповідали, що ми одразу відреагуємо, якщо чобіт натовського солдата ступить (на територію РФ, – Ред.). Вони ж вважають, що тут не українці, а всі натовці… Виявилося, що ніяких червоних ліній немає, вони розбиті вщент.

І Путін у своїх заявах, на це навіть увагу звернули провладні російські блогери, вживає поняття “ситуація в Курській області”. Тобто, він навіть не називає це вторгненням або захопленням цих територій, він говорить про “ситуацію”, – каже Рейтерович.

Своєю чергою, політолог Володимир Фесенко каже, що в ситуації, якщо українським військам вдасться зберегти плацдарм на півдні Курської області, то він за певний час, коли розпочнуться переговори, може стати предметом для обміну або територіального розміну, наприклад, на півдні Харківської області.

– Теоретично це можливо. Але в чому проблема? У чому слабке місце цих теорій? З одного боку, це може посилити переговорні позиції України, якщо вдасться зберегти контроль над частиною тих територій, на яких зараз тривають бойові дії. Потенційно. Але річ у тім, що зараз жодних переговорів немає і малоймовірно, що вони розпочнуться найближчим часом, – каже експерт.

На його думку, більшість фахівців, як і раніше, схиляється до того, що найвірогіднішим сценарієм початку спроб перемовин буде період, коли відбудуться вибори у Сполучених Штатах, оскільки Росія не сприймає Україну як суб’єкта перемовин, а тому будь-які перемовини мають, за логікою Кремля, відбуватися не з Києвом, а з Вашингтоном.

Також Фесенко каже, що ті умови для переговорів, які раніше Кремль виставляв Україні, можуть бути ослаблені у зв’язку з бойовими діями на території РФ.

– У чому тут парадокс ситуації? Коли посилюється позиція однієї сторони під час бойових дій, то та сторона може бути готова до переговорів. І то, не завжди, а за певних обставин. А інша сторона, позиція якої послаблюється, вона навряд чи буде готова до переговорів. Потрібно, щоб обидві сторони дозріли до переговорів одночасно, – пояснює експерт.

Тож в умовах, коли посилюється позиція України, ймовірність перемовин не зростає, а скоріше зменшується, тільки якщо не виникне ситуації, коли немає іншого виходу, як капітуляція або суттєві поступки. Утім, навряд чи такий варіант підійде російському диктатору Путіну, додає політолог.

Окремо Володимир Фесенко прокоментував теорію про те, що мета наступу на територію Курської області – це захоплення Курської АЕС. Політолог не виключає, що це може бути справжньою метою, але посилається на думки колег, які вказують на те, що спроба взяти під контроль Курську АЕС може стати приводом для Путіна використати проти України тактичну ядерну зброю.

Відповідь РФ на Курський прорив

Після початку операції в Курській області, реакція Кремля була повільною і нерішучою, вказують оглядачі. Лише на другий день бойових дій на Курщині Путін прокоментував ситуацію, назвавши прорив ЗСУ “масштабною провокацією”. Такий крок був помічений не тільки на Заході, а й серед російської військової спільноти, яка почала критикувати свого ватажка за таку поміркованість у діях.

– Путін відреагував саме стримано. Навіть дуже стримано. І я думаю, що саме це вплинуло. Якби, наприклад, Путін почав погрожувати, робити якісь жорсткі, різкі заяви, то, можливо, і Захід реагував би, скажімо так, не так позитивно. Можливо, там закликали б до припинення бойових дій тощо. Знову могла б виникнути історія про “ескалацію війни”. Це те, чого на Заході, дійсно, особливо в Штатах, серйозно побоюються, – каже Фесенко.

На його думку, стримана реакція російського диктатора, поки що, пояснюється двома найпопулярнішими версіями:

По-перше, Путін, судячи з інформації, яку йому дають, не сприймає ці події серйозно.

– Він не вважає, що вони призведуть до якихось негативних, тим більше катастрофічних наслідків для Росії, що це тимчасовий епізод. І його військові радники заспокоюють, що все це буде швидко вирішено за кілька днів. Ось одне пояснення, – каже політолог.

Другим поясненням такої реакції очільника Кремля є те, що Путін “не хоче змінювати формат війни” і сам не хоче йти на відверту ескалацію, оскільки це ризиковано як із внутрішньополітичного погляду (оголошення мобілізації чи війни), так і зовнішніх можливих наслідків.

– Є ризики зростання внутрішніх напружень, і мені здається, що в Кремлі цього певною мірою побоюються. Вони хочуть контролювати ситуацію. Вони не хочуть, щоб масштаби цієї війни зростали і зачіпали більшу частину російського суспільства. Якщо це зачіпає прикордонні регіони, це не так страшно, – пояснює Фесенко.