Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.

Це формує спадкоємність та власну військову традицію.

6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 48 окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені полковника Армії УНР Григорія Чижевського».

Григорій Павлович Чижевський (1886–1936) — український державний і військовий діяч, полковник Армії УНР, з 14 лютого 1918 року — командир 1-ї батареї 1-го Українського гарматного полку (Синьожупанників).

Після короткого перебування на посаді Міністра внутрішніх справ Української Народної Республіки (1919) повертається до війська, воює на різних фронтах.

З 18 квітня 1919 р. — командир гарматного куреня 16-го пішого загону Дієвої армії УНР, з 10 червня 1919 р. — командир 3-ї гарматної бригади 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР. З 6 січня 1920 р. — помічник командира 3-го збірного кінного полку Дієвої армії УНР, з 18 квітня 1920 р. — т. в. о. командира та командир 3-го збірного кінного полку Дієвої армії УНР. З 12 червня 1920 р. — начальник 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Учасник Другого Зимового походу, начальник артилерії Української повстанчої армії. Після походу — інтернований у таборах в Польщі.

У 1923 році закінчив Академічні курси Генштабу, згодом написав підручник «Правила стрільби і управління вогнем артилерії» та «Коротку історію 3-ї Залізної дивізії».

Григорій Чижевський стояв біля витоків української артилерії модерного типу, був одним із перших системних командирів-артилеристів. Він формував підрозділи «з нуля», організовував вишколи, логістику, взаємодію з піхотою, написав перші керівні документи.

Для сьогоднішніх артилеристів він — саме той історичний корінь, що доводить: професія артилериста в Україні має власну традицію, а не походить від радянської школи.

Про почесні найменування інших бригад ЗС України читайте в наших наступних матеріалах.