Пілота F‑16 врятувала м’язова пам’ять: катапультувався за 0,8 секунди до катастрофи
Через власну помилку пілот F-16 не встиг вирівняти літак після маневру і вирішив або вберегти винищувач, або розбитися разом із ним.
Льотчика врятувала м’язова пам’ять: він смикнув ручку катапульти менш ніж за секунду до удару об землю.
Про інцидент, що підтверджує важливість багаторічних тренувань для автоматизації пілотських реакцій, розповідає АрміяInform.
Під час авіашоу на базі Маунтін-Гоум у штаті Айдахо 14 вересня 2003 року пілот F‑16 з пілотажної групи Thunderbirds капітан Кріс Стріклін мав виконати ефектний демонстраційний маневр під назвою «Maximum Climb and Split‑S on Takeoff».
У межах цього маневру винищувач злітає під крутим кутом близько 55° і після набору 3500 футів висоти (близько 1 070 м) перевертається на спину, а потім виконує напівпетлю вниз — здійснює власне Split‑S.
Унаслідок літак змінює напрямок польоту на протилежний, різко втрачаючи висоту. Маневр Split‑S не є складним, однак критично важливо мати достатній запас висоти на його початку — інакше все може завершитися катастрофою.
Коли літак, перевернувшись догори дном, фактично робить половину петлі вниз, пілот має встигнути вирівняти машину. Якщо висоти для цього недостатньо, зіткнення із землею неминуче.
За час служби в Thunderbirds капітан Кріс Стріклін понад 200 разів виконував маневр Split‑S і вважав його рутинним. Проте цього разу, щойно перевернувши літак на спину, він помітив, що щось пішло не так — винищувач стрімко наближався до землі.
Як пізніше встановило розслідування, пілот помилився з висотою входу в маневр, розпочавши його приблизно з 2670 футів над рівнем землі (~814 м) замість необхідних 3500 футів (1067 м).
Причиною помилки Кріса Стрікліна стало незначне, на перший погляд, упущення: авіабаза Маунтін-Гоум, де відбувалося авіашоу, розташована приблизно на 1000 футів (близько 300 м) вище над рівнем моря, ніж рідна для команди Thunderbirds база Нелліс.
Кріс Стріклін не врахував цю різницю і не переналаштував висотомір відповідно до місцевого барометричного тиску. Тож він розпочав маневр, не маючи достатнього запасу для його безпечного виконання.
Додатковим чинником стала складність тогочасного протоколу, згідно з яким пілоти мусили конвертувати показники бортового висотоміра (висота над рівнем моря) у висоту над рівнем аеродрому та гучно озвучувати ці дані для наземному контролеру безпеки.
Це створювало зайве навантаження на пілота і підвищило ризик помилки. У поєднанні з різницею висот між базами це призвело до втрати критичної секунди, протягом якої Кріс Стріклін ще міг зауважити проблему й встигнути відмовитися від маневру.
Коли в точці перевороту літак опинився приблизно на 250 метрів нижче потрібного рівня, змоги для безпечного виконання маневру не лишалося. Усвідомивши, що винищувач не вийде з піке, пілот вирішив насамперед рятувати глядачів авіашоу.
Кріс Стріклін нахилив F-16 ліворуч, скеровуючи траєкторію падіння геть від глядачів на землі. Це гарантувало, що літак розіб’ється віддалік від натовпу. Одночасно він спробував витиснути з машини останній шанс на вихід з маневру.
«Це ти завів літак у цю ситуацію. Або виправляй, або не повертайся», — згадував капітан Кріс Стріклін свої думки в цей момент. Він не збирався катапультуватися і планував або врятувати літак, або розбитися разом із ним.
Трохи більше як за пів секунди до катастрофи далися взнаки роки тренувань. «Тіло, натреноване військовою підготовкою, знало, що це остання секунда для шансу вижити, і моя рука смикнула ручку», — розповів пізніше Кріс Стріклін.
Автоматизм пересилив свідомість і пілот смикнув ручку катапульти буквально за 0,8 секунди до удару літака об землю. F-16 врізався у землю і вибухнув, утворивши велику вогняну кулю неподалік злітної смуги.
Оскільки льотчик покинув борт на висоті всього близько 140 футів (приблизно 43 метри) парашут ледь встиг розкритися. Приземлення було жорстким і пілот дивом лишився живим, зазнавши компресію хребта.
Попри це, Кріс Стріклін на адреналіні навіть підвівся, махнув рукою глядачам і зробив кілька кроків у бік палаючих уламків літака. Лише після цього він згадав про правила безпеки і ліг, очікуючи на рятувальників.
Пілота негайно доставили до медпункту авіабази з підозрою на травми від катапультування на малій висоті. На щастя, обійшлося мінімальними ушкодженнями: лише подряпина на підборідді, незначне ушкодження обличчя і забої хребта.
Вже тієї ж ночі лікарі дозволили Крісу Стрікліну самостійно вийти з госпіталю. Незвичним наслідком катапультування став хіба що менший зріст пілота, оскільки через компресію хребта він став нижчим приблизно на 6,5 см.
Інцидент засвідчив ефективність підготовки пілотів, оскільки Кріс Стріклін вижив завдяки блискавичній відточеній реакції. Його порятунок наводять як приклад, що підтверджує цінність регулярних тренувань і дотримання процедур.
Крім того, інцидент призвів до посилення заходів безпеки та змін у протоколах виконання фігур. Насамперед збільшили запас висоти для виконання маневру Split-S та переадресували процедуру перерахування показів альтиметра наземній групі.
Це зменшило навантаження на пілота і водночас надало йому додатковий запас висоти перед початком виконання маневру, щоб навіть у разі помилки можна було вчасно відреагувати та вийти з пікірування.
