Автор проєкту, де поєдналися погрібець і діжка з огірком, – місцевий митець Леонід Воробйов. Огірок зроблений з граніту унікального зеленого кольору, який привезли з Італії.

Більше 350 років по світу йде слава про ніжинські огірки. Вони стали національною гордістю українського народу і брендом нашого міста.

За архівними даними, вперше ніжинські огірки згадуються в документах 1763 року. А 1850 року ніжинець Яресько засолив кілька бочок і почав продавати свій товар у місті й на ярмарках – і це стало початком їх масового виробництва.

Підприємці-євреї Гольденберги стали першими солідними промисловцями, котрі зайнялися цим бізнесом. Завдяки їх зусиллям хрусткі маленькі ніжинські огірочки вийшли далеко за межі міста й України. А з кінця ХІХ століття засолюванням славетного огірка займалися вже великі підприємства.

У ХІХ столітті слава про ніжинські огірки вже гриміла на пів світу – у дерев’яних діжках їх доставляли до 56 країн. А в 1920-х роках радянські вчені-біологи після тривалого вивчення ніжинського овочу таки розкрили його секрет. Вони з’ясували, що в наших огірочках збільшений вміст цукру і крохмалю, а ґрунти у Ніжині вирізняються наявністю іонів срібла. Завдяки цьому, як стверджують фахівці, у солоних огірках не утворюються пустоти і вони залишаються твердими та хрусткими.