Колись вздовж цієї стежки, де нині стоїть стела, мами вели своїх синів до школи, міцно тримаючи їх за руку. Маленькі першокласники з допитливими очима вперше переступали шкільний поріг, сповнені мрій і надій. Сьогодні ж їхні очі дивляться з меморіальної дошки – дорослі, мужні, незламні… Вони повернулися до своєї школи назавжди – у пам’яті, у серцях, у історії.

Ми схиляємо голови перед нашими Героями: Богданом Паскевичем, Андрієм Мусабековим, Олегом Візирем, Юрієм Євлашевським, Андрієм Березаном, Олександром Гапшенком, Сергієм Литвиненком, які, не вагаючись, поклали свої життя заради миру, заради свободи, заради кожного з нас. Кожне ім’я на цій стелі – це не просто літери, це доля, це вічна пам’ять, це біль втрати і гордість за відвагу.

Вони нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), але найвищою нагородою для них є наша пам’ять. Кожен школяр, проходячи повз меморіал, розумітиме: герої – це не далекі постаті з підручників історії. Вони ходили цими ж коридорами, сиділи за цими ж партами, жили серед нас.

Вічна слава тим, хто віддав життя за Україну. Вічна пам’ять нашим Захисникам.