26 квітня виповнюється сорок років від дня, коли світ сколихнула Чорнобильська катастрофа – трагедія, що назавжди змінила хід історії. Вона торкнулася мільйонів людей, але для кожного міста має своє, особливе обличчя.

Для Ніжина це передусім історія конкретних людей – тих, хто без вагань став у перші ряди боротьби з невидимим ворогом, прийнявши на себе удар радіації й відповідальність за життя інших.

До ліквідації наслідків катастрофи залучили сотні тисяч людей. Серед них були й ніжинці. За офіційними даними, це 609 жителів міста, яких Ніжинський військкомат направив у зону лиха. Вони працювали у зоні підвищеної радіації, виконуючи завдання, від яких залежало життя інших. З перших днів після аварії ніжинці виконували різні завдання – від радіаційної розвідки до дезактивації техніки й територій. Часто це були роботи, які потребували надлюдської витривалості: перебування в зоні високої радіації навіть кілька хвилин могло мати серйозні наслідки для здоров’я. Але вони поверталися туди знову і знову.

Пам’ять про подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС у Ніжині живе не лише в архівних документах, а й в міському просторі. У 2007 році за ініціативи громадськості та голови організації «Спілка Чорнобиля» В. Колосова в місті було встановлено пам’ятник ніжинцям – учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як символом вдячності, болю і глибокої шани. Місцем, де щороку збираються, щоб згадати тих, хто, ризикуючи власним життям і здоров’ям, став на захист інших.

Важливу роль у збереженні історичної пам’яті відіграє й Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського, де на початку 2000-х років було створено в єдиному екземплярі Книгу Пам’яті ніжинських ліквідаторів. У ній зібрано імена людей чиє життя назавжди пов’язане з Чорнобилем.

Ці імена – не просто перелік. За кожним із них стоїть історія людини, яка залишила звичне життя і поїхала туди, де небезпека була невидимою, але смертельною. Вони працювали на дахах, у зруйнованих приміщеннях, очищали території, будували захисні конструкції. Багато з них не мали належного захисту і не усвідомлювали повною мірою рівень ризику.

Чорнобиль – це не лише трагедія минулого. Це урок відповідальності, який залишається актуальним і сьогодні.

Анастасія КОЗОРІЗ, завідувачка відділу Музей археології та підземної історії Ніжина

Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського