Олександр Чеплієвський: «Тварина не подякує словами за порятунок, але її очі скажуть про все”
Любов – це завжди турбота і відповідальність. А любов до тварин – особливий дар. Далеко не кожен зможе зрозуміти чотирилапого з самого лише погляду, а ще одиниці – покласти на себе місію рятувати їх.
Олександра Чеплієвського, як зооволонтера, знають далеко за межами Ніжина. Чоловікові 45, і вже добрий «відрізок» свого життя він присвятив тваринкам. «Хвостики» – так лагідно він їх називає.
«Взагалі то я працюю до 12-ї ночі, – говорить Олександр. – А ранок наступного дня починається дзвінками і наповнюється історіями котиків і песиків. Одних треба везти на стерилізацію, інших – проконтролювати, як себе почувають після операції, ще когось – забрати в клініку, обробити від кліща, а тут дзвінок – якогось нещасного викинули на смітник, або переїхала машина. І мчиш туди, забувши про все». 
-Як усе починалося?
-У далекому 2013 році ми з дружиною просто підгодовували тваринок у своєму мікрорайоні. Звісно, прив’язалися до них. А тварини, як і всі живі істоти, деколи хворіють. От і наших треба було лікувати. А освіти ветлікаря у нас не було. Всьому вчилися самі. Тепер вміємо робити уколи, діагностувати хвороби. Поступово наш холодильник вдома заполонила купа ліків для тварин: антибіотики, пробіотики, знеболювальні. Далі так склалося життя, що по місту почалась травля хвостиків. Рятували, бігли до них ночами, відпоювали… Тварина ніколи не скаже «дякую», але ці її очі красномовніші за будь-які слова.
У 2017 році планували відкрити пункт перетримки, але не склалося.
А люди бачили, що ми годуємо та дбаємо про хвостиків, і щедро підкидали на смітник маленьких сліпих безпорадних кошенят, які не вміли самостійно їсти. Наче гра якась: виживе чи ні? Ми з дружиною забирали пухнастиків, разом з ними прокидалися ночами і годували їх з піпетки, а потім шукали їм родину.
Скажу чесно – опікуватися тваринами дуже важко. Вони часто травмовані, в стані стресу. Тож завжди вожу з собою седацію, бо трапляється, що без неї допомогти тварині нереально. 
–Часто Вам завдають шкоди тварини, дряпають чи кусають?
-Не без цього. Мене кусали дикі котики, викинуті людьми напризволяще, кусали малі песики, коли ми перевозили їх з Білопілля до Ніжина. Але ці тварини тоді були страшенно перелякані й це у них була, скоріше, захисна реакція, а не бажання зробити мені боляче. Вакцину проти сказу в таких випадках собі не ввожу. Як сказав знайомий ветлікар, у нас виробляється свого роду імунітет на таке… 
-Ваша версія – чому собака атакує? Трапляється ж таке, коли її не чіпаєш.
-Тільки провокація може змусити собаку вкусити людину. Не обов’язково цієї людини, яка йде по вулиці і не чіпає. Колись хтось провокував, а тварина запам’ятала, і ця людина чимось нагадала. Як діяти? Зупинитися, не робити різких рухів, які могли б викликати у тварини агресію. По можливості заспокоїтися, тварини дійсно відчувають викид адреналіну, коли нам страшно. Якщо їдете на велосипеді, а собаки біжать слідом – встаньте, не треба махати ногами, кричати на них. Зупиніться, і собака теж зупиниться.
Дітей теж треба привчати гуманно ставитися до тварин. Недавно бачив таку «картину» в Ніжині: мама з дитиною стоять і кидають камінці в бік собаки. Не по ній, а поруч. Собака вже вуха підняла і не розуміє, що від неї хочуть. Я підійшов, поцікавився, навіщо вони це роблять? Як виявилося, жінка хотіла підійти до магазину, але боялася, і таким чином хотіла прогнати пса. Ну, це мне метод. І дитина ж поруч, як губка, все впитує. Я, звісно, провів, погладив того пса, жінці все пояснив, як міг…
-А Ви зовсім не відчуваєте страх до собак? Незнайомих, вдачу яких геть не знаєте?
-Відчуваю. Але це, скоріше, не мій страх, а я ніби відчуваю емоції цієї тварини. Що вона налякана, і їй потрібна допомога – якось так. 
-Біда з тваринами трапляється часто, і Ви нерідко оголошуєте збір у соцмережах. Ніжинці відгукуються?
-Так, і не лише ніжинці, бо й тварин рятуємо не тільки по місту. Дуже вдячні тому, що на стерилізацію виділяє кошти місто. А якшо потрібна операція, то так, оголошую збір, і часто закладаю свої кошти. Бо ціни ростуть як гриби після дощу.
Зараз вартість лікування перелому лапку в собаки може вартувати від 9 до 12 тисяч грн. Дорого, але їм теж болить.
Знаєте, іноді я чую закиди в свій бік, що ніби-то збагачуюся за рахунок цих тварин. Люди… Про що мова… Ті, хто мене знає, розуміють, що подібні розмови – це абсурд. Скажу так: зооволонтерство забирає дуже багато часу. То ж вперед, буду радий бачити поруч! Звичайної пересічної людини вистачить ненадовго. Це купа проблем, забруднене авто, завжди під рукою пелюшки, вологі та сухі серветки, поводок, ошийник, котоловка, переноска, одяг в шерсті і недоспані ночі. Хтось хоче?..
-Що скажете про притулки?
– Моя думка така: перетримка однозначно має бути, але тварин з притулків треба максимально роздавати. Їх накопичування ні до чого хорошого не призведе. У собаки чи котика з притулку не буде соціалізації. Вони там здичавіють і так проведуть своє коротке життя.
-Розкажіть які непрості випадки порятунку тварин траплялися.
-Було всього. Лазив у шахти, знімав з дерев та дахів будинків, ловив на смітниках.
Є місцина в Ніжині, де чомусь постійно в шахту падають тварини – я лажу туди стабільно, дістаю, купаю, обробляю рани, потім вакциную, лікую, годую, шукаю добрі руки…
Було, що провалилася собака в старий закинутий туалет в районі вокзалу, середночі мені телефонують, рятуй! Кидаю все, їду.
Колись песика вибивали з заглибини в стіні відбійним молотком. Бідолаха заліз між плити, а в них є круглі отвори, там він і застряг. Вибивали, витягли.
Кішка застрягла між залізними прутами, зрізали з товаришем болгаркою. Ой, чого тільки не трапляється! Сумно те, що тварина ж не покличе на допомогу, такі вони безпорадні, попри свої зуби та кігтики. 
-З чим би хотіли звернутися до ніжинців?
-Хотів би підкреслити: доки люди будуть викидати тварин на вулицю, доти вони їх кусатимуть. Бігатимуть за велосипедистами, кидатимуться на машини, гавкатимуть ночами і будуть для багатьох як кістка в горлі.
Стерилізація потрібна однозначно! Я надіюся, що буде закон про відповідальність за домашніх тварин. Кожен власник має чітко відповісти на питання: де ти діваєш своїх песиків-котиків? Чи вони живі? За тварин, які бігають на самовигулі – потрібно штрафувати господарів. Ніяких «хай бігає!». А потім – ой, загубили! Машина збила! Вкрали, допоможіть знайти! Запитання: а чого ваша тварина бігає на вулиці? Де були ви, коли з нею це сталося?
Бентежить, коли ось так просто – приїхали, викинули, і поїхали. Ми по 9 цуценят діставали з смітника. Дощ, холод, а вони лізуть, куди очі, під машину так під машину… Вони живі, люди… Просто будьте людьми!
При копіюванні або передруку тексту та використанні фото пряме посилання на джерело є обов’язковим, інакше це вважається порушенням авторського права і несе за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Залишайтеся в курсі новин Ніжина, району та України, підписуйтесь на нас в соцмережах:
і telegram.
