Один день у Ніжині: що ви показали б туристу?

Уявіть, що до вас приїхав гість з іншого міста чи країни. Що б ви йому показали у місті, щоб він так само закохався в нього, як і Ви? Журналісти MYNIZHYN дізналися!

Що б ви показали туристу в Ніжині і чому?

– «А, ну, в першу чергу я б показала, звичайно, територію Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, бо це окремий такий кампус, окремий вайб. А потім, мабуть, звичайно, це вулиця Гоголя, бо це історична вулиця, вона також має свою атмосферу».

– «У місті прокладено п’ятнадцять екскурсійних маршрутів, які включають і околиці міста, і центр. Звичайно, пересічному туристу – і кому просто потрібно для ознайомлення – це центр міста, Музейний комплекс, і Поштова станція, і Музей Лисянського, Музей рідкісної книги, і, звичайно, наша перлинка – Гоголівська, яка з’єднує від базара до центру міста. Це ті дві локації, які, скажімо так, охоплюють всю історію».

– «Ви знаєте, щодня, коли я ходжу, я просто любуюся цією вулицею і хочу відвідувати історичну екскурсію майже щодня. Крім Гоголівської – це наш Графський парк, Музей рідкісної книги, Поштова станція, Гоголівський сквер».

– «Ну, напевно, наш університет, усі наші собори й церкви – українські, Гоголівський сквер».

– «Саме Гоголівська – головна вулиця міста Ніжина, то потрібно брати екскурсію. А ще біля Гоголівської є так званий будинок із привидами, і я гадаю, що це було б дуже цікаво туристам. До речі, там знімали «Битву екстрасенсів»».

– «Перш за все, ми б пройшлися Гоголівською, і на Гоголівській таке скупчення всього, заради чого приїжджають туристи. Все, що знала б – усе б показала. Я завжди так роблю, якщо приїжджають знайомі з якогось іншого міста, бо нам є чим пишатися і є що показувати».

– «Я б показала в Ніжині університет імені Гоголя – там дуже гарна картинна галерея, Музей Гоголя, фундаментальна читальна зала – на вулиці Гоголівській».Реклама:

Яку історію чи легенду ви б розповіли туристу, щоб його зацікавити?

– «Місто взагалі складається з історії і з легенд. Найдавніша – про Нежатину ниву, яка продовжується і ніжинським скарбом, найвідомішим. Це, звичайно, і привиди міста, які до цих пір мандрують, мабуть, цими стародавніми вулицями. Це історія бруківки, по якій ми ходимо, і яку ще можна частково знайти. Це, звичайно, історія Гоголівського парку, ну і всі історії, пов’язані з університетом і нашими навчальними закладами».

– «Існує така, мабуть, наймонументальніша легенда про те, що місто Ніжин має свій оберіг, оскільки певним чином розташовані церкви у формі хреста. І тому місто Ніжин оберігається вищими силами від усіляких негараздів».

– «Легенди? Ну, знаєте, оці легенди про церкву, яка зникла під водою».

– «Про привиди… будинок».

– «Чому Ніжин називається Ніжином? Колись давно, коли річка Остер була судноходною, пропливали греки. Їм дуже сподобалося – вони залишились і довгий час «ніжились», і тому – Ніжин».

– «Ми знаходимося біля нашого видатного Благовіщенського монастиря. Є така історія, є така легенда: під час Другої світової війни, у важкий переломний момент, на стінах монастиря з’явилася фреска з іконою. І ми сподіваємося, що, можливо, таке чудо з’явиться знову – і будемо сподіватися на нашу перемогу».

Як повідомляв MYNIZHYN, на перетині історичної реальності та художньої вигадки часто виникають образи, що несуть у собі глибокий символічний зміст. Таким є граф Бжостовський – персонаж романтичної п’єси Івана Кочерги «Фея гіркого мигдалю», дії якої розгортаються в Ніжині на початку ХІХ століття (у тексті вказано 1809 рік). Попри вигадане ім’я, образ цього героя навіює асоціації з представниками української аристократії тієї епохи.