Будівельні матеріали м.Ніжин Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Нобелівська премія з медицини: коли українські вчені стануть лауреатами

У Стокгольмі стартував Нобелівський тиждень. За традицією в перший день премію присуджують у сфері фізіології та медицини.

Цьогоріч престижну нагороду за наукові досягнення отримують американські вчені Девід Джуліус і Ардем Патапутян за відкриття рецепторів температури і дотику.

Відкривши список лауреатів минулих років, а історія з врученням починається з 1901 року, побачимо, що серед них немає жодного українця. Але ж наші науковці генерують безліч ідей. Невже немає жодної, що гідна такої високої оцінки?

Про те, коли ж, нарешті, ім’я українського вченого оголосять на церемонії вручення Нобелівської премії, Факти ICTV поговорили з президентом Національної академії медичних наук України, академіком Віталієм Цимбалюком.

– Так, на жаль, імена українських вчених, які працювали або працюють на території України, відсутні у списках нобелівських лауреатів, – сказав академік Цимбалюк. – А ось вихідці з України або українських сімей, які живуть за кордоном, є.

Взяти, наприклад, Іллю Мечникова. Спочатку він жив і працював у Харкові, Одесі, але довести свою наукову працю до логічного кінця зміг тільки в Парижі. Нобелівську премію він отримав за роботу у сфері імунології. Разом із Паулем Ерліхом він відкрив фагоцитоз і розробив фагоцитарну теорію імунітету.

Виходець із Нових Прилук (Вінницька обл.) Зельман Ваксман, працював у США. Отримав Нобелівську премію, будучи вже громадянином США. Його винахід – стрептоміцин, ворог туберкульозу, який досі використовується в лікуванні. Ваксман – один із найвідоміших людей світу, гордість США та України.

Ерік Кандел, виходець із родини українських емігрантів. Його Нобелівська премія – за відкриття, що стосується передачі сигналів у нервовій системі. Премію він отримав разом із колегами Полом Грінгардом і Арвідом Карлссоном. Він автор кількох книг, які можна придбати і в наших магазинах, наприклад, “У пошуках пам’яті”.

Загалом українців серед нобелівських лауреатів п’ятеро.

– Як бачите, наш народ дуже креативний, – продовжив Віталій Цимбалюк. – Потрапивши у сприятливі умови, наші люди показують неабиякий хист. Та й серед наших співвітчизників є талановиті вчені та практики.

Професор Микола Володось працював у Харкові. Він увійшов в історію світової хірургії як фахівець, який вперше в світі впровадив у клінічну практику новітні види ендоваскулярних процедур для лікування уражень артеріальної системи людини. Це був унікальний практикуючий хірург, який виконував хірургічні втручання практично на всіх сегментах серцево-судинної системи людини.

Він створив оригінальні ендопротези, що застосовуються під час операцій на аорті. Це він розробив метод ендоваскулярного (всередині судин) втручання, коли не потрібно розрізати судину, а можна потрапити в неї через прокол.

Для цього він же розробив, забезпечив виготовлення та впровадження в клінічну практику таких пристроїв, як циліндрична зигзагоподібна пружина (відома як Z-stent), що сама розправляється, її комбінація з судинним протезом (стент-графт). Багато технічних рішень, що розроблені харків’янами, і сьогодні використовуються світовими виробниками стент-графтів.

– А могли б виробляти їх в Україні, але радянська наука, на жаль, працювала лише на військовий комплекс, – поскаржився академік Цимбалюк. – І ми тепер закуповуємо стенти, винайдені нашими ж фахівцями, за кордоном.

Нейрохірург, професор Віктор Щеглов розробив метод ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, при якому не потрібно застосовувати скальпель і робити трепанацію черепа. Все хірургічне дійство відбувається всередині судин.

Професор Олексій Слєпов, дитячий хірург, розробив метод, що рятує життя новонароджених, які мають важкий порок – незакриту передню стінку очеревини, коли всі внутрішні органи дитини розташовані зовні і плавають у навколоплідних водах. Він стояв біля витоків хірургії перших хвилин життя і досяг нульової смертності своїх пацієнтів.

А взяти трансплантацію. За останній рік зроблено стільки операцій, скільки, напевно, не було зроблено за всю історію української трансплантології. А почалася вона ще до Другої світової війни.

– Першу в світі пересадку нирки зробив український хірург Юрій Вороний ще у 1933 році, – повідомив Віталій Цимбалюк. – Але не отримав ні потрібної підтримки, ні можливості розвивати цей метод лікування. І Нобелівську премію за трансплантацію нирок отримав американець Джозеф Мюррей в 1990 році.

Віталій Цимбалюк розповів, щоб стати нобелівським лауреатом, мало винайти новий метод лікування або створити пристрій для порятунку або поліпшення якості життя пацієнта. Потрібні роки копіткої праці, досліджень глибинних процесів організму, щоб зрозуміти – ця інновація докорінно змінить життя або направить науку в нове русло.

Для цього потрібні фундаментальні дослідження, що тривають, часом, дуже довго, і ніхто не може гарантувати швидкого результату. Тому дослідження можуть дозволити собі тільки багаті країни.

Якщо подивитися статистику, то побачимо, що найбільша кількість нобелівських лауреатів – американські вчені. В Америку запрошують найталановитіших і перспективних науковців, створюють їм всі необхідні для роботи і життя умови. Ось чому всі молоді світлі голови української медицини їдуть з країни назавжди, а нам залишається тільки наздоганяти США і Європу.

І якщо вже так склалося, що у нас є таланти, а за кордоном – можливості вчитися новому, то треба їх використовувати на благо нашої країни і науки.

– Ми повинні підтримувати і розвивати молодих талановитих вчених, – сказав академік Цимбалюк. – Необхідна державна програма зі стажування лікарів і вчених-медиків у провідних світових інститутах і клініках. Але потрібна така програма, щоб після стажування нашим фахівцям було вигідно повертатися в Україну і працювати тут.

От тоді, може, Україна і отримає своїх перших нобелівських лауреатів.

– На щастя, ставлення до медичної науки починає змінюватися на краще, – констатував Віталій Цимбалюк. – Академія медичних наук уже отримала від держави 800 млн грн на закупівлю сучасного обладнання. З наступного року збільшуються зарплати вчених, лікарів і медсестер, які працюють в дослідницьких інститутах.

І хоч 20 тис. грн. для лікарів і вчених– це все ж невеликі гроші, та порівняно з нинішніми 6 тис. грн., це вже крок уперед.

Для довідки

Хто може висувати кандидатів на Нобелівську премію

Згідно зі статутом Нобелівського фонду, висувати кандидатів можуть:

– члени Нобелівської Асамблеї Каролінського інституту;
– члени медичного відділення Королівської академії наук Швеції;
Лауреати Нобелівських премій у галузі фізіології та медицини;
– члени Нобелівського комітету Каролінського інституту, на додаток до пункту 1;
– професори медичних установ Швеції, а також відповідні члени медичних установ або відповідні колеги з Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії;
– особи, які обіймають відповідні посади щонайменше в шести інших медичних установах;
– інші вчені, від яких Асамблея вважатиме за потрібне прийняти пропозиції.

Відбір кандидатів проводить Нобелівський комітет з фізіології та медицини. З їх числа Нобелівська Асамблея Каролінського інституту обирає лауреатів. Одночасно можуть бути нагороджені одна або дві роботи, але водночас загальна кількість нагороджених не може бути більшою за трьох.

 

Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-10-04 12:58:36

Магазин Автозапчастин м.Ніжин