Будівельні матеріали м.Ніжин
Місто і регіон

Ніжинка Анна Білоус поїхала до Австрії, щоб допомагати рідному місту та Україні

З першого дня протистояння України російському агресору у Ніжині запрацював волонтерський фронт: десятки людей згуртувалися задля спільної мети – допомагати іншим. І саме у такий спосіб працювати на Перемогу.

У роботу  відразу ж включився «Жіночий десант Ніжина». Було створено спеціальний чат, що пришвидшувало комунікацію між волонтерами. Приємно дивувало, наскільки оперативно працюють дівчата, скільком людям встигають допомогти щодня. Це дійсно був неймовірно шалений ритм!

Одна з учасниць «Жіночого десанту», вчителька Ніжинської школи №10 Анна Білоус навіть виїхала за кордон, аби надавати допомогу там і звідти.

Наразі, коли ситуація на Чернігівщині стабілізувалася, ми вирішили поспілкуватися з Анною на відстані. Вона все ще перебуває за кордоном.         

– Анно, скажіть, будь ласка, чому Ви поїхали саме до Австрії? Чи були там раніше? Як Вас там зустріли?

– До Австрії я поїхала через два тижні волонтерської роботи в Ніжині – так ми вирішили з дівчатами з нашого «Жіночого десанту». Вже тоді визначились: кожна робитиме все від неї залежне по максимуму.

До цієї країни поїхала вперше. Зустріли нас тут привітно, ніхто не залишався осторонь нашої біди. Моя подруга дитинства і кума Ольга Лучіч (Зінченко) з першого дня війни разом з чоловіком створили благодійну організацію у Відні для допомоги Україні, і першу гуманітарну допомогу від них ми зустрічали у Ніжині разом з Ольгою Орел та Наталією Радченко.  

Згодом Ольга запропонувала мені поволонтерити у Відні, і я з дітьми вирушила в дорогу.

Волонтерська організація «Österreich hilft Ukraine“ – це велика родина, куди долучаються волонтери з усієї України, працюємо злагоджено та намагаємося в короткі терміни відправляти гуманітарні вантажі туди, де їх найбільше потребують.

За яку дільницю роботи відповідаєте особисто Ви?

– Я відповідаю за комунікацію з людьми, які прагнуть допомогти нам. Також ми допомагаємо біженцям, які зараз знаходяться у Відні – забезпечуємо їх одягом, гігієнічними засобами для дорослих та діток.

Хочу зазначити, що з першого дня гуманітарна допомога у Ніжині була організована на високому рівні, всі вантажі доставлялися у відповідній кількості, виключно з фотозвітами. Але дуже хотілося б, щоб ніжинці, та й інші українці, менше звинувачували волонтерів, місцеву владу у розкраданні та продажу гуманітарки, адже це дуже ускладнює нашу роботу. Наприклад, в Австрії ці питання ретельно моніторять, а після несправедливих звинувачень просити допомогу вже складно. 

– А Ваша подруга, до якої Ви поїхали, давно живе в Австрії? Вона родом з Ніжина?

– Так, Ольга Лучіч живе у Відні вже 17 років. Свого часу приїхала по обміну студентами після закінчення Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Тут взагалі багато дівчат з нашого міста.

– Чи навчаються Ваші донечки? Якщо так, то де саме: в Австрії чи в Україні – дистанційно?

– Навчаються в школі тут, в Австрії. І навіть відвідують тренування з дзюдо, бо в Ніжині тривалий час тренувалися. Вирішили продовжувати. Все це безкоштовно для дітей з України. Але мої донечки вже хочуть додому – вони навчаються в школі №10, в шостому і третьому класах. І кажуть, що кращої від нашої школи немає у цілім світі! І тренувань таких немає.

 – А як щодо мовного бар’єру? Зокрема, Ваші донечки розуміють місцевих?

– У навчальних закладах до роботи залучають вчителів, які розмовляють російською. Крім того,  інтенсивно проваджують курс вивчення німецької та англійської мов.

– Чи зустрічали Ви під час роботи в центрі земляків з Чернігівщини?

– Приїжджали навіть ніжинці. У цих зустрічах поєднувалися одночасно і радість, і сум. Стало повною несподіванкою, коли мене впізнала хірург-онколог з м. Чернігова. Вона залишила свій номер телефону і дозволила звертатися всім, кому потрібна її консультація.

Приєднатися до волонтерської роботи можуть всі охочі?

– Так. В основному ті люди, які прийшли до центру і отримали допомогу, згодом виявляють бажання допомагати іншим біженцям. Серед волонтерів є навіть такі, хто приїхали з Криму, Білорусі.

– Наразі наплив біженців зменшується?

– Потрохи зменшується. Днями я була на вокзалі у справах і побачила черги на потяги в Україну. Люди повертаються додому, адже ніщо не замінить рідної домівки!

– Чи ще збираєте гуманітарку?

– Так, ще є така потреба. Приміром, минулого понеділка відправляли допомогу в Київську область волонтерам, які підтримують людей з Бородянки, Бучі, Ірпеня. В основному це їжа.

– Чи підтримують Україну австрійці?

– У Відні надзвичайно велика кількість людей, яка допомагає просто, від щирого серця! І це чудово, адже людяність понад усе!

Тут відбуваються акції на підтримку України, на одній з них навіть виступав Президент Австрії. Ми з гордістю відвідуємо такі заходи.

Увечері адміністративні та культурні будівлі підсвічують жовтим та блакитним кольорами. Дуже багато українських прапорів висять на будівлях та балконах.

Хотілося б щиро подякувати народу Австрії за підтримку! Дуже важливо усвідомлювати, що у надскладний час ми не залишилися сам на сам зі своєю бідою, що у нас є справжні сестри та брати за кордоном.  

Чи сумуєте за рідним Ніжином? Рідними, друзями? Коли плануєте повернутись?

– Безумовно, сумую за Ніжином, рідними та друзями, за моїми учнями. Планую повернутися не раніше, ніж через місяць. А після повернення хочу приносити максимальну користь рідному місту. Впевнена, що для нас з дівчатами з «Жіночого десанту» знайдеться чимало роботи.

Автор: журналіст сайту «УН» Валентина Савчук

Фото зі сторінки Анни Білоус

Джерело: uezd.com.ua
2022-05-02 14:44:03

Магазин Автозапчастин м.Ніжин