Ніжинський Народний дім як центр культури та традицій

Колись Ніжинський Народний дім був серцем культурного життя міста – місцем, де оживали традиції, звучала музика, ставилися театральні вистави та проходили важливі громадські заходи. Його стіни зберігали тепло зустрічей, обмін ідеями та єднання громади навколо спільних цінностей. Однак час та обставини залишили цей осередок культури лише в спогадах місцевих мешканців.

Взагалі, існувало три типи Народних домів:

1. Найменший, що складався з залу-аудиторії (для лекцій, читань, вечорів, спектаклів, кінематографа), бібліотеки, контори кооперативу.
2. Середній: зал-аудиторія з постійною сценою, бібліотека, читальня, музей, контора.
3. Великий: зал-аудиторія, сцена, дві кімнати для переодягання артистів, бібліотека, читальня, музей з лабораторією, кімната для курсів, книжковий склад, чайна кімната, контора.

Ніжинський Народний дім можна віднести до першого типу. Заснований він був Ф. Д. Проценком у 1893 році біля Магерського мосту. При ньому було організовано міщанський хор, а сама будівля стала осередком театрального, музичного та пропагандистського життя. У цій організації засновник зосередив усі свої зусилля, спрямовані на розвиток культури та освіти. Разом з тим, при установі діяли театральна трупа, недільна школа та різноманітні гуртки, які сприяли розвитку громадянського суспільства.

Будівля Народного дому мала доволі скромні розміри, але відігравала ключову роль у житті громади. Зал-аудиторія міг одночасно вмістити кілька десятків відвідувачів, що дозволяло проводити масові заходи, такі як вистави, концерти, лекції та громадські обговорення. Сцена в залі була невеликою, але вона стала місцем для перших кроків багатьох талановитих артистів, які згодом прославилися далеко за межами Ніжина.

Демократична діяльність, яка проводилася в Народному домі, перебувала під постійним наглядом міської поліції. На вистави та вечори часто засилалися урядники, проте члени клубу неодноразово давали відсіч. Відомий випадок, коли з Народного дому було витурено не лише пристава, але й самого начальника поліції О. І. Басанька. Цей інцидент підкреслює напруженість між владою та активною громадою, яка прагнула відстояти свої права.

Напередодні революції 1905 року приміщення Народного дому було захоплене чорносотенцями. Тимчасово репетиції струнного та вокального квартету, організованого Ф. Д. Проценком, перенесли до його приватного будинку. Згодом роботу дому вдалося відновити, і він функціонував до 1930 року.

Реклама:

Народні доми мали різні масштаби й вартість, проте ідея була однаковою: це не приватне житло і не звичайний будинок, а суспільна будівля, що служила центром просвіти та громадського виховання. У такому закладі розміщувалися численні установи, які займалися освітніми та культурними справами, забезпечуючи жителям доступ до знань.

Однією з обов’язкових складових Народного дому була бібліотека-читальня. У Ніжинському Народному домі така бібліотека була створена в березні 1905 року за ініціативи діячів культури, серед яких були М. К. Заньковецька, М. М. Бережков та Ф. Д. Проценко. Книжковий фонд налічував 750 томів, а працювала бібліотека два дні на тиждень – у суботу та неділю. З читачів були переважно робітники, ремісники та учні. Крім книг, тут можна було знайти періодичні видання, що дозволяло жителям міста бути в курсі останніх подій та досягнень у різних сферах життя.

Після закриття Народного дому всі мистецькі та освітні справи перейшли до робітничого клубу. Фонди бібліотеки спочатку було передано цій організації, а згодом вони стали частиною Ніжинської міської публічної бібліотеки ім. М. Гоголя.

Другою важливою функцією Народного дому було проведення лекцій, читань та вистав. Великий зал служив багатофункціональним простором, де читали науково-просвітні лекції, організовували концерти, театральні постановки та громадські збори. Лекції охоплювали широкий спектр тем: від науки й техніки до соціальних питань і мистецтва.

Крім цього, зал Народного дому часто слугував місцем для концертів і театральних спектаклів. Постановки мали не лише розважальний характер, але й виховну та просвітницьку мету, сприяючи поширенню культурних цінностей серед населення. На сцені Ніжинського

Народного дому часто грали М. К. Заньковецька, М. Л. Кропивницький, М. К. Садовський, І. К. Карпенко-Карий. У виставі «Женитьбы» за М. В. Гоголем брала участь Є. А. Іваниця, яка організувала приїзд групи незрячих з Києва на виставу до купецького клубу.

У 1927 році на базі Народного дому було організовано хорову капелу, що проіснувала до ліквідації установи (1930 рік). Хорова діяльність стала важливим компонентом культурного життя міста. Репертуар капели включав як народні пісні, так і класичні твори.
Хоча будівля ніжинського Народного дому й була зруйнована, його існування залишило вагомий слід у культурному житті міста, ставши символом прагнення до освіти, культури та єдності громади.

Як повідомляв MYNIZHYN, зима в Ніжині, як і в інших українських містах, завжди була часом змін. Холодний сезон наставав, коли природа навколо завмирала, а місто, огорнуте снігом, набувало особливого чарівного вигляду. Вулиці покривалися сніговими ковдрами, дахи будівель обростали інеєм, а місто потопало в тиші зимових вечорів. Однак для мешканців Ніжина це була не просто пора спокою, а час, коли господарства адаптувалися до нових умов, а повсякденне життя тривало.