Ніжинські вільнодумці IV: кінець Гімназії Безбородьків

Гімназія за часів Орлая була цікавим закладом. Майже університет, але під прикриттям «гімназії».  Острівець європейської освіти серед деспотичної імперії. Царські чиновники хотіли її закрити, але не могли. Допомогли їм сварки викладачів та погані конспекти. З повітря винирнула «справа про ніжинське вільнодумство».
Серед студентів Гімназії Вищих Наук кипіло інтелектуальне життя. З 1824 року існував власний Гімназійний театр, де учні самі ставили п’єси. Особливо ним захоплювався Микола Гоголь з друзями. Він блискуче грав ролі комічних персонажів. Видавали власні рукописні журнали з пафосними назвами – «Аматузія», «Метеор літератури», «Парнаський навоз», «Літературна луна». В них писали власні вірші та прозу. Директор Орлай був переконаний, що його учням потрібна свобода. Лише так з них могли вирости сильні та творчі особистості. В будь-яких суперечках він намагався діяти переконанням. Попри, ліберальне ставлення, в закладі був порядок. Директор користувався авторитетом серед вихованців. Витівки не заходили далі за дрібні порушення або жарти.

Фото: Ніжинська Гімназія Вищих Наук
Звісно, не всі викладачі погоджувались з «гуманними» методами директора. У часи панування різок, виговори вважались занадто легкими в якості покарання. Так само дехто вважав, що в студентів занадто багато свободи. Театр та власні журнали – непотрібні витребеньки. Але доки директором був Орлай, його порядки ніхто не оскаржував.

Фото: План будівлі Гімназії. Третій поверх в центральній частині був добудований пізніше
Все змінилось у 1826 році, коли Іван Орлай перевівся на посаду директора Рішельєвського ліцею в Одесі. До цього його спонукала турбота про власну велику родину та фінансові труднощі. Він залишав Ніжин з організованою Гімназією. Але тільки його сліду не стало, як серед викладачів почалась боротьба та інтриги. Одні хотіли зберегти методи Орлая, а інші – завести власні.

Фото: План Графського саду за Гімназією
До прихильників реформ належали: М. Г. Білоусов  – викладач права, С. В. Шапалинський – математика і природничі науки, С. М. Андрущенко – латина, Ф. Й. Зінгер – німецька філологія, І. Я. Ландражин – французька філологія. Кожен з них був особистістю зі своєю історією. Наприклад, Білоусова кликали професором до Харківського університету, але Орлай переконав його кращими перспективами у Ніжині. Зінгер був не лише вченим, що закінчив Львівський та Віденський університети, але й мав досвід дипломатичної служби. Француз Ландражин був ветераном армії Наполеона та міг розповідати учням про нові порядки в  Європі. Ці викладачі створили гурток поміж себе та разом з учнями обговорювали нові ідеї. Наприклад, теорію природного права, яка стверджувала, що люди мають від природи право на життя, свободу та власність. Пізніше, саме з неї з’явиться поняття «прав людини». Але для самодержавної Російської імперії навіть якісь дискусії про права були нечуваним «вільнодумством».
Скориставшись скаргами ніжинських дворян та міщан на витівки гімназистів, ІІІ відділення Імператорської канцелярії почало створювати політичну справу. В нагоді їм також стали чвари між викладачами. Один з них, професор Білевич писав донос за доносом на Білоусова. Звинувачував того в «розпущеній поведінці» учнів. Коли ж донос не досяг мети, то в наступному Білоусова і його колег звинуватив у «вільнодумстві». Тоді все і спалахнуло. Це був саме той привід на який чекали, щоб втрутитись у справи надто незалежної Гімназії. Почалось довге слідство, що розтягнулось на 1827-1830 роки.
Спочатку Білоусову вдалось довести, що він викладає лише за дозволеними книгами. Навіть продемонстрував зошити учнів, де конспекти підтверджували його свідчення. Але Білевич наполягав – зошити підробка. Він перехопив або сфабрикував кілька зошитів, які містили вільнодумні ідеї. Були ще записи пісеньок проти царя. До жандармів потрапили також рукописні журнали – там було ще більше «вільнодумства». Кожна витівки гімназистів розглядались як ознака смертних гріхів або бунтарства. Учні їдять овочі з городів Гімназії? Крадіжка. Спілкуються з молодими жінками, які приходять прати одяг? Блуд. Зберігають порох для феєрверків? Готують заколот і неодмінно щось спалять. Слідство було упередженим з самого початку. Метою було не розібратись у місцевих сварках, ціллю було атакувати Гімназію.

Фото: Обкладинка першого видання книги «Ліцей князя Безбородька» 1859 рік
Цей період зовсім отруїв відносини між учнями та викладачами. Новий директор Ясновський не намагався захищати Гімназію. По Ніжину розпускались плітки. Місто було налаштовано проти гімназистів. В жовтні 1830 вийшла резолюція відсторонити назавжди від викладання Білоусова, Шапалинського, Зінгера та Ландражина. Їх вислали або відправили у заслання під наглядом поліції. Також з Гімназії були виключені деякі учні. Найголовніше, Гімназія повністю втрачала свій профіль. Після випуску молодших класів вона мала перетворитись на фізико-математичний ліцей. Царському уряду були непотрібні письменники чи історики, а от інженери – будь-ласка. Навчальні програми для ліцею позичили з військових училищ.

Фото: Нестор Кукольник – син першого директора Гімназії Василя Кукольника та один з гімназистів вигнаних за «вільнодумство».Пізніше, письменник та один з перших істориків Ніжинської Гімназії
Історія про «ніжинських вільнодумців» – одна з найгучніших історій про таємні товариства в історії Ніжина. Фактично, ніякої таємної змови не існувало. Але якщо врахувати історію Гімназію, яку створювали як університет, всупереч царським наказам, то так вільнодумцями були всі. Ними були і меценати Безбородьки, і директори Кукольник та Орлай, і викладачі, і самі учні. Саме завдяки вільнодумству Гоголівський випуск вийшов багатим на таланти. Саме через вільнодумство в Ніжині з’явився університет.

Фото: Сучасний вигляд Старого корпусу університету в Ніжині