Будівельні матеріали м.Ніжин
Місто і регіон

Ніжинка та інші сіверянки про традиційне олів’є


Хто б міг подумати, що звичайний салат з картоплею, морквою і зеленим горошком набуде політичного присмаку! Про нього дискутують, навіть пісні складають! Одні кажуть, що салат олів’є — символ Радянського Союзу, совка. Другим він нагадує про часи життя у бідності. Треті його люблять, на кожне свято готують і не морочать голову. А ви знаєте щось краще? На новорічний стіл ставите олів’є?

«Роблю класичне»

Ольга Терещенко, пенсіонерка, місто Ніжин:

— Який новорічний стіл без олів’є? Готую його традиційно вже п’ятдесят років поспіль. Вся родина мій салат любить. Бо роблю його за тим рецептом, що в семидесяті роки був. Нині у різних жіночих журналах, кулінарних шоу, на телебаченні і навіть по радіо пропонують «новітнє» олів’є. Додають туди ще різні продукти: м’ясо кількох видів, майонез замінюють на солодкий йогурт, зі свіжими огірками і т. д.

Я була захопилася новинками. Виходила мішанина, котра і близько не нагадувала улюблену страву. І моїм домашнім те їдло не сподобалося. Тому завжди готую за класичним рецептом.

Моя фішка — побільше яєць, бажано домашніх, поменше вареної картоплі. А ще беру не мариновані огірки, а солоні (з-під капронової кришки). І ковбасу «Лікарську» — дорогу, не соєву. Майонез жирністю не менше 67 відсотків, бо той, що з меншою жирністю, кислий і псує смак страви. Цибульку кладу невеличку, щоб не пахло нею. Горошок зелений, консервований, власний. І не солю. За рахунок огірків достатньо солі. Змазую майонезом тільки перед подачею на стіл. А решта стоїть накришена, щоб не так швидко псувалася.

«Не готуємо вже років п’ять»

Петро Іващенко, водій, Сновськ:

— Дружина починає готувати новорічні страви за декілька днів. Окрім м’ясних блюд і закуски, готуємо чималий солодкий стіл. Бо маємо четверо онуків, які приїздять до нас святкувати Новий рік. Олів’є не готуємо вже років п’ять, мабуть. Дружина чи невістки вичитують більш сучасні рецепти і стараються кожного року готувати нові. Зі старих полюбляємо салат «Шуба». Він у нас на кожному святі обов’язково має бути на столі.

«Не люблю салатів. Риба й м’ясо — окраса будь-якого столу»

Микола Береженко, працює в охоронній фірмі, місто Прилуки:

— Не розумію людей, які ганяються за різними салатами. Я і дружині завжди так кажу. Стільки мороки доки їх накришиш, прикрасиш. І вони завжди залишаються недоїденими на столі. А ось печене м’ясо, домашня ковбаска, відбивні, смажена риба, йдуть на ура. Їх їдять усі, встигай тільки подавати. Риба й м’ясо — окраса будь-якого столу. На роботі у нас чимало жінок. Я навіть з ними неодноразово сперечався, відстоюючи свою думку. Одна: «Он я такий салат робила. Там і кальмари, і гребенці, і червона ікра». Інша: «А у мене копчена курочка, авокадо». І починають перераховувати по скільки і яких салатів наставляти на святковий стіл. А я кажу: «Ви тільки порахуйте, у скільки ті салати обійдуться. Раціональніше, а іноді і дешевше шмат свинини домашньої купити». Навіть якщо не ахти яка господиня. Це ж натурпродукт. Олів’є то вчорашній день. Годі жити минулим, радянськими традиціями.

«Обов’язково! Кришитиме чоловік»

Тамара Костюк, охоронниця на Чемерському спиртовому заводі, село Чемер Козелецького району:

— А що ж то за Новий рік без олів’є? Готую обов’язково, за класичним рецептом. Хіба що без горошку, я його не люблю. А яйця домашні вже почала збирати. Кладу обов’язково ковбасу, причому не найгіршу. Не м’ясо, — м’ясних салатів зараз і так вистачає. Ковбаса в олів’є — це класика. А огірок щоб обов’язково був не маринований, не свіжий — тільки солоний! Так моя мама олів’є готувала, і я так роблю.

На новорічний стіл наче й багато його виходить, але ще жодного разу не викидали, все що залишиться, потім доїдаємо. Діти в гості приїжджають: дві дочки, два сини. Живуть в Києві, ще невідомо як працювати будуть, та й карантин цей… Але на Різдво точно всі приїдуть, це в нас традиція.

Та я й сама 31 грудня працюю, буду на чергуванні до 20.00. Тож олів’є в цьому році чоловік кришитиме. А мій Олексій Олексійович ніколи не відмовляється: порізати, помазати, покришити. Аби було з чого.

У Голубцових — голубці

Світлана Кузьменко, старший викладач Сновської музичної школи ім. Н. Г. Рахліна, депутат Корюківської райради:

— Зазвичай на нашому новорічному столі є олів’є, правда в різних інтерпретаціях (з ковбасою, з куркою). Сметаною чи екзотичним соусом майонез не замінюю, звикла до традиційного смаку. З чим саме готуватиму цього разу — ще не вирішила. Хочеться чогось незвичного, щоб потішити домашніх, бо Новий рік для мене сімейне свято. А родина має бути смачно нагодована. Окремі страви на столі інколи повторюються, але якоїсь обов’язкової немає. А от у моїх батьків є традиційна. Прізвище у них Голубцові, то, відповідно, і серед святкових приготувань — завжди голубці. І на Різдво також, бо в них ще й річниця подружнього життя.

«На будь-яке свято»

Галина Ананченко, пенсіонерка село Козилівка, Корюківського району:

— Олів’є в нашій родині готують постійно, на будь-яке свято. І тому Новий рік не виключення. Зроблю не багато, тарілочки три. Також зроблю котлети, голубці, буду запікати у духовці качку. Діти живуть окремо і далеко — у Запорізькій області. Тому Новий рік будемо зустрічати разом з чоловіком. Можливо ще хто з рідні зайде. Ми у гості не ходимо.

gorod.cn.ua, тижневик «Вісник Ч» №52 (1806), 24 грудня 2020 року

Читайте останні новини України та світу на каналі  в Telegram

Джерело: mynizhyn.com
2020-12-30 15:10:03