Ніжинка Наталія Постол отримала звання «Народний майстер образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва»

Плеяда народних майстринь Ніжина поповнилася — звання «Народний майстер образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва» присвоєно Наталії Постол. Вона викладає в коледжі культури і мистецтв та щодня передає студентам любов до вишивки й традицій, поєднуючи викладання з активною творчою діяльністю.

Про це на сторінці Facebook повідомляє Ніжинська міська рада.

Журналісти Nizhyn Post поспілкувалися з рукодільницею.

— Пані Наталіє, як почалася Ваша історія з вишивкою? Пам’ятаєте свою першу роботу?

— Все розпочалося ще в дитинстві. Я часто спостерігала, як мама та бабуся вишивали, і мене завжди захоплювало, як із простих ниток і полотна народжується краса. Першу роботу я зробила ще школяркою – невеликий рушничок із простим орнаментом. Для мене він і досі символізує початок мого творчого шляху. Пізніше, навчаючись у Ніжинському училищі культури і мистецтв імені М. Заньковецької, я змогла опанувати техніку більш професійно завдяки моєму наставнику Раїсі Миронівні Саврасовій. Вона навчила мене не лише технічних секретів, а й бачити красу в деталях та передавати емоції через нитки.

— Що для Вас означає рукоділля: хобі, покликання чи спосіб самовираження?

— Вишивка для мене – це більше, ніж захоплення чи приємне проведення часу. Це спосіб висловити себе, своє внутрішнє бачення світу. Коли працюю, я ніби веду розмову з матеріалом – він підказує, який відтінок обрати, де додати ніжності, а де – виразності. Водночас це моє покликання. Через свої роботи я прагну передати людям тепло, гармонію та любов до традицій. Я часто звертаюся до народних орнаментів, адже вони зберігають глибоку символіку й історію нашого народу, але водночас намагаюся інтерпретувати їх у сучасному стилі, додаючи нові відтінки та колористичні рішення.

— Які техніки вишивки чи декоративно-прикладного мистецтва Вам найближчі?

— Я надаю перевагу технікам, що поєднують простоту виконання з виразністю декоративної мови. Найближчі для мене – рахункові техніки та прості шви, у яких відчувається ритм і гармонія народного орнаменту. Кожен стібок – це ніби подих часу, що з’єднує минуле з сучасністю. Також я працюю з ручним ткацтвом. Процес переплетення ниток заспокоює й надихає – він схожий на медитацію, адже кожен рух має свій ритм і сенс. Я люблю відчувати фактуру матеріалу й бачити, як поступово народжується візерунок.

— Де черпаєте натхнення для своїх робіт?

— В усьому, що мене оточує, – у природі, старовинних узорах, культурі й традиціях. Особливо мене надихають квіти, для мене кожна квітка – ніби жива душа: ніжна, сильна, світла. Через вишивку я намагаюся передати їхній характер, настрій і гармонію кольорів та форм.

— Які теми чи символи найчастіше з’являються у Ваших роботах і чому?

— Найчастіше я використовую мотиви квітів, природи та символ дерева життя. Квіти – це не просто краса, це настрій, ніжність і радість, які я хочу передати через вишивку. Природа надихає своїми формами, кольорами та ритмами, допомагаючи створювати візерунки, що живуть власним життям. А дерево життя нагадує про коріння, зв’язок із традиціями, силу й зростання. Кожен елемент у моїх роботах має сенс і розповідає маленьку історію, а разом вони створюють образ, який поєднує красу, душу і пам’ять нашого народу.

— Ви викладаєте в Ніжинському коледжі культури і мистецтв. Як навчити молодь любити ручну працю в епоху гаджетів?

— Я викладаю вишивку та ліплення в коледжі та мистецькій школі при ньому. Мені дуже подобається бачити, як студенти відкривають у собі творчість. На заняттях я вчу різним технікам: акуратним стібкам, створенню складних візерунків, роботі з кольором і фактурою, передачі емоцій через тканину. Для мене важливо, щоб студенти зрозуміли: рукоділля – це не лише техніка, а спосіб самовираження, релаксації, розвитку терпіння й уваги до деталей. Моя мета – надихнути молодь творити з душею і бачити красу у власних руках навіть у цифровому світі.

— Що найважливіше ви намагаєтеся передати студентам: техніку, терпіння чи відчуття краси?Реклама:

— Все одразу.Техніка дає основу, терпіння допомагає довести роботу до кінця, а відчуття краси перетворює виріб на справжній витвір мистецтва. Коли студенти поєднують усе це, їхні роботи оживають і стають відображенням душі автора.

— Чи є у вас талановиті вихованці, якими особливо пишаєтеся?

— Усі наші студенти талановиті! Кожен, кого я навчаю, відкриває у собі творчість, вкладає душу в роботу й створює щось унікальне. Для мене велика радість бачити, як вони ростуть і знаходять свій стиль.

— Нещодавно Вам надали звання «Народний майстер образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва міста Ніжина, що воно для вас означає?

— Отримати звання «Народний майстер» – ще одна важлива сходинка в моєму житті! Це підтвердження того, що моя праця, любов до вишивки та збереження традицій мають значення. Це водночас велика відповідальність і джерело натхнення – працювати ще старанніше, створювати нові роботи і навчати молодь цінувати красу та мистецтво ручної праці.

— Стало це визнання стимулом до нових творчих ідей?

— Так, безумовно. Воно дало впевненість і відкриває нові горизонти для експериментів. Я прагну поєднувати багатство народних орнаментів із сучасними кольоровими рішеннями та текстурними ефектами. Кожна нова робота для мене – це процес дослідження: я обираю кольори, форму й композицію, щоб передати емоції, історії та настрій.

— Про участь у виставках і культурному житті. Яка виставка запам’яталася найбільше і чому?

— Кожна виставка для мене – можливість показати красу ручної праці та народних мотивів. Особливо запам’яталися ті, де я бачила живий інтерес людей, їхні емоції й відгуки. Це додає сил і натхнення працювати далі. Мрію й надалі брати участь у виставках, адже мистецтво підтримує культуру, традиції та настрій у суспільстві.

— Які творчі плани на найближче майбутнє?

— Багато планів! Хочу створювати нові роботи, експериментувати з кольором, формою та техніками, втілювати власні ідеї у вишивці та ткацтві.

— Як поєднуєте викладання, творчість і сім’ю?

— Це постійний баланс, але він приносить радість. Викладання дозволяє бачити, як студенти відкривають у собі творчість, а творча робота дає мені силу й спокій. Сім’я – моя опора та натхнення, вона підтримує мене і дає сили вкладати душу в роботи.

— Чим ще займаєтесь, окрім вишивки?

— Я ще дуже люблю вирощувати квіти. У мене росте понад сімдесят кущів троянд, і кожен по-своєму особливий. Доглядаючи за ними, я знаходжу спокій і натхнення. Їхні кольори, форми та аромат часто підказують мені нові ідеї для вишитих робіт. Троянди для мене – як жива палітра, з якої народжується моя творчість.

Фото: Ніжинська міська рада

Як повідомляв MYNIZHYN, сьогодні студентська молодь вимушена жити під час війни: під звуки тривог та ворожих атак. Як живуть наші молоді та незламні в умовах воєнного стану, про що мріють, де знаходять натхнення та як проявляють себе?