Дмитро працював на різних промислових підприємствах у Ніжині та Києві.

Друзі відзначали його чуйність, щирість та доброзичливість.

Колеги поважали за старанність, професійні навички та готовність завжди прийти на допомогу.

Був люблячим сином і братом, турботливим батьком для своєї 1,5-річної доньки.

До лав ЗСУ долучився у липні 2024 року і відтоді боронив рідну землю на найгарячіших ділянках фронту. Загинув Дмитро 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Поховали Героя у рідному місті на Алеї Слави.

Вічна пам’ять…