Не повернувся до військової частини після рішення суду: у Ніжині чоловіка засудили до п’яти років ув’язнення

19 серпня Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області виніс вирок військовослужбовцю, який після звільнення від кримінальної відповідальності за попередньою справою мав повернутися до визначеної військової частини, однак цього не зробив. Чоловіка визнали винним в умисному невиконанні судового рішення та дезертирстві, вчиненому в умовах воєнного стану, розповідають журналісти MYNIZHYN.

Як зазначено у вироку, обвинувачений — уродженець села Коломійцево колишнього Ічнянського, нині Прилуцького району Чернігівської області. Він проходив військову службу за призовом під час мобілізації, раніше судимим не був.
 

Мав повернутися до військової частини, але не прибув

Як встановив суд, військовослужбовець знав про ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 9 липня 2025 року. Відповідно до неї він мав прибути до визначеної військової частини та продовжити проходження служби.

З матеріалів справи випливає, що цієї вимоги чоловік не виконав. 21 лютого 2026 року до військової частини він не прибув.

Під час судового засідання обвинувачений повністю визнав свою вину та не оспорював ані викладених в обвинувальному акті обставин, ані правової кваліфікації своїх дій.

Чоловік розповів, що під час розгляду попередньої справи брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, перебуваючи у військовій частині. Після ухвалення рішення та протягом часу, необхідного для набрання ним законної сили, він перебував на гауптвахті.

За словами обвинуваченого, після звільнення, приблизно за дві години до завершення визначеного судом 72-годинного строку, йому видали документи та повідомили про необхідність їхати до Черкас.
 

Хотів служити, але в іншій частині

У суді чоловік підтвердив: він знав, що зобов’язаний прибути до визначеної військової частини та що для цього встановлений конкретний строк. Попри це, до місця служби вчасно не приїхав.

Про неможливість або затримку прибуття командування частини він не повідомляв. Із командиром чи іншими представниками військової частини не зв’язувався та не намагався встановити такий зв’язок. До територіального центру комплектування та соціальної підтримки, щоб з’ясувати порядок повернення на службу, також не звертався.

Обвинувачений пояснив, що мав намір продовжувати військову службу, проте не хотів повертатися саме до тієї частини, куди був зобов’язаний прибути.

Через знайомих він з’ясовував можливість служити в іншій військовій частині та отримати відповідне «відношення». Водночас безпосередньо з командуванням іншої частини не контактував. Як зазначено у вироку, йшлося лише про розмови з товаришами щодо можливого подальшого місця проходження служби.

Суд також з’ясував, чи існували обставини, які могли об’єктивно перешкодити військовослужбовцю повернутися до частини. Чоловік повідомив, що в цей період не хворів, по медичну допомогу не звертався та інших перешкод не назвав. Він підтвердив, що поважних причин для неприбуття не мав, а повертатися саме до визначеної частини не хотів.
 

Знав, що його розшукують

До військової частини чоловік самостійно так і не повернувся. За його словами, він знав, що перебуває в розшуку. Про те, що військовослужбовець не повернувся до частини, було відомо і його родичам.

Поза військовою частиною чоловік перебував до 17 червня 2026 року. Того дня його затримали у Кривому Розі.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, а сторони не оспорювали фактичних обставин справи, суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо обставин, які ніким не заперечувалися. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, та процесуальних рішень, ухвалених під час досудового розслідування.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що пред’явлене чоловікові обвинувачення доведене в повному обсязі.
 

Суд кваліфікував дії як невиконання рішення та дезертирство

Дії військовослужбовця суд кваліфікував за двома статтями Кримінального кодексу України.

За частиною 1 статті 382 КК України — як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

Також за частиною 4 статті 408 КК України — як нез’явлення на службу з метою ухилення від військової служби, тобто дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану.

Під час визначення покарання суд врахував тяжкість кримінальних правопорушень. Одне з них відповідно до Кримінального кодексу належить до особливо тяжких, інше — до нетяжких.

Також суд врахував, що чоловік раніше не був судимий, не перебуває на обліку в психіатра та нарколога й визнав свою вину.

Водночас у вироку суд звернув увагу на обставини попередньої справи. Раніше чоловіка ухвалою суду звільнили від кримінальної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України, та зобов’язали з’явитися до визначеної військової частини для продовження служби. Однак, як зазначив суд, у встановлений строк він цього обов’язку не виконав.

Обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, суд не встановив.
 

П’ять років позбавлення волі

За умисне невиконання судового рішення чоловікові призначили один рік позбавлення волі. За дезертирство в умовах воєнного стану — п’ять років позбавлення волі.

За сукупністю кримінальних правопорушень суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. Остаточно чоловіка засудили до п’яти років позбавлення волі.

Підстав для призначення більш м’якого покарання або звільнення від його відбування з випробуванням суд не встановив.

У строк покарання зарахують період попереднього ув’язнення з моменту фактичного затримання — 17 червня 2026 року. Один день попереднього ув’язнення зараховується як один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили суд залишив без змін запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 266 240 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом 30 днів із дня його проголошення.

Нагадаємо, що Ніжинський міськрайонний суд засудив до чотирьох років позбавлення волі чоловіка, якого визнав винним у крадіжці з місцевої кав’ярні та втягненні неповнолітнього у протиправну діяльність. За матеріалами справи, чоловік сам запропонував неповнолітньому обікрасти заклад. Із приміщення винесли планшет та гроші на загальну суму майже 7,5 тисячі гривень.