«Нам потрібно зробити все і більше, щоб хлопці в ЗСУ відчували нашу підтримку»: розмова з волонтеркою з Ніжина
Сьогодні, коли Україна змушена відстоювати свою незалежність, щоденно стикаючись із викликами та смертельною небезпекою, неможливо не помітити ту надзвичайну силу духу, яка таїться в кожній українській жінці.
Зараз ми говоримо про жінок- волонтерів. В гостях у MYNIZHYN дружина військового, волонтерка з Ніжина – Марина Баландіна. Ми поспілкувалися з нею про волонтерську діяльність до та під час війни, а також нагальні проблеми волонтерів.
Більше про це – у нашій розмові
– Що саме робите, чим допомагаєте? Який ваш основний вид діяльності? Хто ви за фахом?
– Відкриваю збори та допомагаю нашим хлопцям в ЗСУ закупити ті чі інші “іграшки”.
Приміром, за мого сприяння та допомогою небайдужих людей було придбано 3 РЕБ установки, бензопили, 3-Д принтери, старлінки, підзарядні станці, гума для коліс, тепловізор, антидронові плащі.
– Як вдається поєднати фах із волонтерською діяльністю?
– Моє заняття волонтерством не заважає мені займатися тим, чим займалася і до цього.
Єдине що змінилося – я перестала ходити на офіційну роботу. Можливо це й на кращє, тому що можу планувати свій день і час сама. Ні від кого не залежачи. (Посміхається – авт.)
– Що змінилося 24 лютого 2022 року на вашу думку?
– На мою думку з 24 лютого 22 року змінилося те, що війна у нас стала лише для тих, у кого там рідні. На жаль, це так.
Якщо запитати в усіх, хто займається волонтеркою, хто більше донатить і тому подібне то всі як один скажуть: сім’ї військових, сім’ї загиблих, сім’ї військовополонених…
– Чого найбільше потребують військові на фронті?
– Найбільше військові потребують ротації та відновлення і думаю ні для кого це не секрет…
Але ми не можемо цього змінити, тому нам потрібно зробити все і більше щоб вони відчували нашу підтримку, щоб почуття самотності їх ніколи не супроводжувало.
Мені дуже шкода читати коментарі під зборами (моїми і не лише) про те, що їх повинна забезпечувати держава, звертайтесь до Зеленьского, і т.п.
Запам’ятався мені один коментар, який надіслав військовий з нашої Ніжинської групи. Цитую пані Наталію ” люди виживуть у будь якій ситуації, а право бути військовим – то особисте право людини“…
Мені нічого було відповісти йому аби підтримати чи заспокоїти, бо як то кажуть стояв просто ком у горлі…
Що робилося в голові у того хлопця який вже втратив сім’ю через цю відстань протягом трьох років, втратив здоров’я, багатьох побратимів навіть уявити важко…і болячє!
– А звідки Ви отримуєте допомогу, яку потім транспортуєте бійцям?
– Добре не будемо про погане, давайте трохи про хороше.
На протязі волонтерства я зустріла дуже багато дійсно гарних і гідних людей.
Одним з перших мені допоміг телеграм- канал “Тактична рукавичка” адміністрітори Наталія Рульова та Анастасія Дзюбота. Це був мій перший збір на РЕБ і сума була далеко не маленька. Дуже їм дякую.
Також допомагала Всіхсвятська церква. Це взагалі неймовірні люди з великої букви які гідні великої похвали. Скільки вже часу вони допомагають і не втомлюються і що головне – від чистого серця.
Разом з жінками 163 батальйону за допомогою Наталії Маринець (директорки аніматорського театру “Фенікс”) та самого театру було організовано благодійний ярмарок, коштів з якого вистачило на придбання щє одного РЕБУ рюкзачка. І це було неймовірно, тому як наші майстрині і небайдужі люди, підприємці, аніматори, молоді театрали, керівники гуртків зі своїми вихованцями прийшли на допомогу просто тому, що треба.
Мабуть в цьому і є сенс бо разом за вечір ми просто зробили неймовірне – я так вважаю.
– Чи є у вас такі історії, які найбільше запа’яталися або надихнули вас Тобто що Вас найбільше вразило за час волонтерства? Можете поділитися?
– Найбільше мене вразило те, що чужі люди можуть так підтримувати.
На кожен мій збір з’являлися дівчатка, які допомагали тим, що знаходили або пропонували самі лоти та проводили лотареї. Завдяки цьому збори дуже швидко закривалися.
І мабуть такий був приємний момент, коли у хлопців була ротація і вони прислали пару коробочок печива! Я передавала їх на соцопіку і це було дуже приємно, що такій ніби двосторонній зв’язочок відбувся. (Посміхається – авт.) А дітки, які знаходяться під соц опікою в свою чергу передали хлопцям малюночки. Фото малюнків нажаль не збереглися.
– Які головні проблеми волонтерів в Україні? Що б ви сказали?
– Так зразу і не назвеш ті головні проблеми. Проблеми і труднощі є у будь якій справі, головне у наш час аби всі живі були і не втрачали себе.
А так …то хотілось би, щоб міська рада більше підтримувала ГО та благодійні фонди свого міста, тому що дійсно робота благодійників зараз дуже важлива.
Вас може зацікавити: у Ніжині волонтери двічі на місяць надсилають на передову сотні кілограмів м’ясної продукції. Одним із тих, хто активно допомагає в цьому напрямку є Володимир Рубель, який безкоштовно надає м’ясо для приготування смаколиків для військових.
Джерело: mynizhyn.com
2025-12-12 09:05:11
