Україна і світ

Найбільший гуманітарний центр у Польщі: як люди з усього світу допомагають українцям

Будівельні матеріали м.Ніжин

Найбільший гуманітарний центр у Польщі: як люди з усього світу допомагають українцям

Нині все більше українців повертається з Європи додому. Але є й ті, хто шукає прихистку на чужині. Їм, як правило, допомагають волонтери у так званих гуманітарних центрах.

Один з найпопулярніших неподалік польського кордону у містечку Перемишль. Саме там від початку широкомасштабного вторгнення прийняли найбільше українців.

Ще рік тому тут був відомий на всю Європу гіпермаркет. Але власники бізнес вирішили закрити. Будівля довго стояла пусткою. А від початку війни в Україні ожила. Нині це найбільший, неподалік кордону, гуманітарний центр для біженців.

Саме тут впродовж майже трьох місяців приймають українців,  змушених  тікати від війни. Для значної частини людей Перемишль – лише зупинка в дорозі. Адже більшість їдуть з Підкарпаття у великі міста Польщі або ж інші країни.

– У нас оформлюются документи на Канаду, – говорить пані Ірина.

Вона разом з донькою та улюбленим собачкою з Херсонщини. Два місяці прожили в окупації. І 29 квітня таки наважилися виїхати. Тішаться, що  встигли, бо вже з 1 травня з міста нікого не випускали. Усюди на  блок- постах буряти.

– Їх там – не міряно. Я їх називаю мухомори. Отакі стоять. Це жах! Їм дуже спекотно у нас. Я кажу, зачекайте, ще прийде 47 градусів спеки нашої, буде 52 на сонці, отут ляжете добривом для херсонської полуниці.

Жінка розповідає що жити під окупантом ніколи не буде. Умови рашисти створили нестерпні. Постійні обшуки, терор. Ще й ціни на харчі встановлюють захмарні. Люди ледь виживають.

– Кілограм цукру – 120 грн. Туалетний папір 35 грн на початку був. Олія соняшникова – 90 грн півлітра. Ковбаса, що була у мирний час найдешевшою – по 27 грн, зараз – 120 – 130 грн палочка. Ой, не треба було нас рятувати, – іронізує Ірина.

У центрі для біженців є все необхідне – їжа, медикаменти та ліжка з матрацами. Для дітей – ігрові кімнати. Малечею займаються волонтери з Ізраїлю. Кажуть – найбільше діти полюбляють малювати.

– Коли ми даємо фломастери, фарби, олівці, то скоріше за все  закінчуються блакитні та жовті кольори, – говорить волонтерка. – Діти малюють все, що в кольорах України.

Завжди людно у центрі біля міжнародного стенду. Тут волонтери допомагають українцям визначитися, куди  їхати далі.

Є можливість безплатно долетіти або доїхати до будь-якої країни. Та люди на вокзалі знають тільки Польщу та Берлін. І вони їдуть туди, а там уже немає житла, тому що багато людей.

Менеджер логістичного табору Мартін з Великобританії. Чоловік – власник ІТ компанії. З перших днів війни він лишив роботу і поїхав допомагати українцям. Каже – щодня тут приймали майже дві з половиною тисячі людей. Нині до 300.

 – Зараз нам набагато легше, бо людей менше. Та ми  маємо вже досвід за потреби прийняти стільки скільки необхідно.  Ми хочемо вам хоч якось допомогти.

За роботою центру та українцями уважно стежить Даніель. Він режисер-документаліст. Вже зняв не один фільм про біженців з Іраку, Сирії та Афганістану. Нині  опитує українців.

 – Ситуація в Україні схожа  з Алеппо в Сирії,- розповів Даніель. – Росіяни спочатку луплять артилерією по цивільних об’єктах – школах, госпіталях, а потім заходять солдати і починають терор та безчинства серед мирних людей.  Але я переконаний, що українські військові дадуть відсіч ворогу і Україна переможе.

Даніель не приховує захоплення нашими військовими.

Фото: Depositphotos


Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-05-17 15:07:53

Магазин Автозапчастин м.Ніжин