Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

На Херсонщині лікарі виїжджають у села до своїх маленьких пацієнтів, попри обстріли і авіаудари

На Херсонщині дитячим лікарям дуже часто доводиться мати справу із хворобами, про які до війни і подумати не могли – мінно-вибухові та акубаротравми.

У дітей поранення і неврологічні хвороби

Нині таких звернень менше, адже дітей із особливо небезпечних регіонів переважно евакуювали, та все ж у будь-якому районі Херсонщини війна – поряд, тож у малюків збільшилася кількість неврологічних захворювань.

Загострилися і задавнені хвороби, адже їхати до Херсона, де функціонує обласна дитяча лікарня, люди бояться – місто ж під постійними обстрілами.

Зараз дивляться

Тож лікарі уже понад рік виїжджають до малечі самі – цілими бригадами.

Ось і зараз вони ведуть прийом в амбулаторії одного із сіл на Херсонщині. Його вважать відносно тихим, хоча за день до візиту лікарів тут був приліт. Якраз до хати, що через одну від тієї, де мешкає Ірина.

Жінка знервована, через той обстріл і досі не може заспокоїтися. Каже, добре, що малюк спав, тому і не злякався.

Сьогодні зранку Ірина принесла сина на огляд лікарів, які приїхали із Херсона. Тут ціла бригада – терапевт, лор, хірург і лікар УЗД із обласної дитячої лікарні.

Сповіщення про приїзд лікарів отримала, як і всі мами, через спеціальний чат.

А ось Анна привезла на огляд восьмимісячну Владиславу. Дитина уже встигла пережити страшні авіаудари у Станіславі, де родина витримала місяць.

– Постійно в хаті сиділи. Але коли авіаудар струсонув стіни, вирішили виїжджати. Та й батьки на цьому наполягали, – каже Анна.

Нині сім’я мешкає у Благодатному, яке вважають спокійнішим. У Анни четверо дітей, тому регулярний огляд лікарів украй  необхідний.

Лікарня збирає докази злочинів російської армії

На Херсонщину підставити плече колегам приїжджають і лікарі з Одеси та Миколаєва.

Ініціативі уже понад рік.

Лікарі констатують, що поки Херсонщина була в окупації, батькам часто було не до лікування дітей, мова йшла про виживання. Тому багато захворювань переросли у хронічні.

Потім почалися постійні обстріли і у малечі з’явилися специфічні суто воєнні травми.

– Було дуже багато поранених дітей, вони підривалися на мінах прямо на дитячих майданчиках, особливо на пелюстках, які знаходили одразу після визволення, – згадує Тарас Овсійчук, хірург-уролог.

Зрозумівши, що Херсон  таки не втримають, окупанти нафарширували вибухонебезпечним залізяччям усі медичні заклади міста.

Лікарі з допомогою саперів зібрали цілу колекцію смертоносного начиння як докази злочинів росіян. За склом – третина експонатів – із коридорів дитячої лікарні

– А оце уламки снарядів, які в новорічну ніч зруйнували відділення для дітей грудного віку, – показує Інна Холодняк, головна лікарка Херсонської обласної дитячої клінічної лікарні.

Нині лікарня облаштована повноцінним укриттям, де є і палати, і операційна…

Проте, до Херсона, який бомблять постійно, люди з сіл побоюються їхати – тому графік виїздів медиків  розписаний щільно. Десь на місяць наперед.

Лікарка-педіатриня Херсонської обласної дитячої клінічної лікарні Світлана Годун їздить оглядати дітей в населені пункти області з самого першого дня – з позаминулого грудня. Згадує, як вперше після звільнення потрапила до Широкої Балки

– Порожні села, зруйновані будинки. Проте життя все ж теплилося, – згадує лікарка.

За її словами, залишався навіть фельдшер. І хоч амбулаторію розбомбили, прийом дітей вели в садочку чи в школі, які зберіглися. І маленьких пацієнтів було чимало – десь 18-20 чоловік.

На Херсонщині пошкоджено 69% медзакладів

Окупанти пошкодили 69% медичних закладів Херсонщини, найгірша ситуація у районах поблизу Дніпра – туди постійно прилітає з лівого берега.

– У деяких селах амбулаторій не залишилося. Ми огляди проводили у причепі, аналіз крові брали під деревом, – згадує Віталій Бадзян, завідувач лор-відділеня Херсонської обласної дитячої клінічної лікарні.

Юлія Галицька, яка нині робить діткам УЗД, 14-го  лютого була в Херсоні у дворі будинку, коли туди прилетіла російська ракета. Там загинув 19-річний хлопець. А дівчинка, яку він закрив собою, стікала кров’ю.

– У мене був тільки шарф. І з нього я зробила джгут, перев’язала кровотечу на нозі дівчинки. Добре, що вчасно, – згадує той день Галицька.

По суті, своїми професійними діями лікарка дівчинку врятувала. Пізніше отримала за це відзнаку Президента.

Сама Юлія із Краматорська, тож знає, що таке війна із 14-го року.

Вже три роки вона працює у дитячій лікарні. Каже: нині відчуває себе потрібною саме тут, на прифронтовій Херсонщині, де досі лишається понад шість тисяч дітей.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2024-04-03 13:04:07