На Чернігівщині росте рідкісна рослина, що збереглася з дольодовикової епохи

На болотах Чернігівщини можна зустріти шейхцерію болотну, або болотянку звичайну — надзвичайно рідкісну рослину, яку називають третинним реліктом, що зберігся з дольодовикової епохи. Чернігівська область є південною межею її світового ареалу.

Про це розповіли на туристичному порталі «Чернігівщина туристична».

Шейхцерія росте лише у малопорушених людиною болотяних масивах. Їй необхідні чисті, неосушені та бідні на поживні речовини болота з певним рівнем кислотності. Якщо водойма починає пересихати або забруднюватися, рослина зникає однією з перших. Саме тому її називають своєрідним індикатором стану дикої природи.
 

Де її знаходили на Чернігівщині

Побачити шейхцерію у природі непросто. Вона росте у важкодоступних топких місцях, а поза періодом цвітіння зовні нагадує звичайну осоку або ситник.

За інформацією «Чернігівщини туристичної», науковці описували цю рослину в кількох місцях області:

• у «Зозулиному болоті» на території Мезинського національного природного парку;
• у «Бондарівському болоті» на території Міжріченського регіонального ландшафтного парку;
• на окремих неосушених ділянках Замглайського болотного масиву на Ріпкинщині.

Допомагає формувати болотний торф

Шейхцерія має довгі й міцні повзучі кореневища. Переплітаючись між собою та зі сфагновими мохами, вони формують своєрідний живий килим на поверхні води — сфагновий плав.

Після відмирання рештки рослини через кисле та безкисневе середовище не розкладаються повністю. Вони поступово накопичуються та беруть участь у формуванні болотного торфу.

Однією з найцікавіших особливостей шейхцерії є її плоди. Після цвітіння утворюються здуті шкірясті листянки з гострими «носиками», які нагадують маленькі трикутні зірочки або мішечки. Вони заповнені повітрям, тому не тонуть і можуть поширюватися водою.

Восени надземна частина шейхцерії змінює забарвлення із зеленого на іржаво-жовте або буре та поступово відмирає. Кореневище залишається під шаром сфагнового моху й переживає зиму, а навесні дає нові пагони.

Шейхцерія болотна занесена до Червоної книги України та охороняється у низці європейських країн.

Нагадаємо, що Міжнародна команда науковців дослідила 18 палеолітичних фігурок із бивня мамонта, знайдених понад століття тому на Мізинській стоянці на Чернігівщині. Сучасні методи дозволили побачити те, що раніше залишалося непоміченим: орнаменти на так званих мізинських «Венерах» були не випадковими — давні майстри створювали їх, орієнтуючись на природну структуру самого бивня.