Місто і регіон

«Ми переможемо, тому що за нами правда! Ми на своїй землі»! – розмова з ніжинським бійцем Владиславом Лазоренко

14 жовтня – День захисників і захисниць України. Назва цього популярного свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни – свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.
Саме зараз це одне з найулюбленіших і шанованих у народі свят.

MYNIZHYN.com поспілкувався з одним із наших захисників – Владиславом Лазоренко, старшим солдатом стрілецького підрозділу. Владислав отримав поранення після обстрілу мінометами, але зараз наш боєць почувається добре.

– Де вас застав ранок, 24 лютого? Який був той день, що відчували, що робили?

– Ранок 24.02.22 застав мене у електричці. Їхав до Броварів по справах. Ранок почався як завжди бадьоро і настрій був гарний від очікуваних справ. Перші тривожні дзвіночки прилетіли на зупинці «Бобрик». Люди щось говорили про вибухи і війну. Я не надав цьому значення і продовжував читати книгу. А коли приїхав до станції Бровари, то побачив ешелони з технікою і велику кількість військових. Підійшов до хлопців із ЗСУ, запитав що сталось, а у відповідь почув: ВІЙНА! Це була 7ранку. Вже за 3 години я повернувся до Ніжина. Відправив сім’ю до села Велика Кошелівка, а сам побіг до військкомату.

– Чи вірили в те, що війна почнеться?

– Чи вірив я… Мозок казав, що це неминуче буде війна, бо не буде ніхто проводити навчання у такій кількості поблизу кордону сусідньої країни, але чесно скажу – до останнього сподівався і надіявся, що мине.

– Як ви потрапили до армії? Яка ваша військова спеціальність?

– Як вже й казав, до військкомату прибіг сам у перший же день. Далі разом із іншими жителями Ніжина встав на захист нашої Батьківщини. На даний момент я старший солдат стрілецького підрозділу.

– Що для вас особисто ця війна? Чому пішли воювати?

– Пішов воювати я тому, що за мною мої рідні діти, моє місто і моя країна і хто ж як не я, має захищати свою землю. Пішов воювати бо категорично не хочу, щоб тут правив якийсь путлер! Пішов воювати, бо я вільна людина і ніколи не схилюсь перед загарбницькою навалою!

– Ви зараз перебуваєте на лікуванні після поранення. Де саме ви отримали поранення і як зараз себе почуваєте?

– Поранення отримав під Сіверськом в результаті обстрілу моєї групи мінометами. Півтори місяці провів у лікарнях. На разі вже почуваюсь добре.

– Чого варто навчитися в умовах відкритої війни? Чого навчилися ви, якщо говорити не тільки про війну а й про життєві цінності, емоції і т.п.?

– Варто навчитися швидко і глибоко  копати! (Посміхається – авт.) Від цього залежить наскільки довго ти проживеш. Особисто я навчився під час війни цінувати життя. Справа в тому, що потрібно жити саме сьогоднішнім днем, жити, а не проживати зі спогадами як колись було класно, а зараз все не так. Жити, а не чекати, що хтось прийде і зробить наше життя якимось незвичайним. Бо спілкуючись із людьми, розумію, що більшість саме проживають своє життя в спогадах і очікуванні… так і не поживши.

– Ви бачите нашу армію зсередини: як вона змінилася для пересічного солдата, якщо говорити про лютий місяць і зараз?

– В перші дні ми всі билися кожен біля свого міста і було дуже складно із координуванням між підрозділами та і забезпечення було все від людей і волонтерів. Зараз же все налагодилося і ви бачите результат у переможних наступах ЗСУ.

– Чи нормальне забезпечення наразі стосовно харчування, спорядження, тим паче з настанням холодної осені?

– ЗСУ забезпечують всім необхідним і в достатній кількості. Запинки звісно є, але все завжди вирішується.

– Як гадаєте, чому ми сильніші за росіян, чому ми їх переможемо?

– Чому ми сильніші за росіян… Так склалося історично. Наші предки козаки завжди жили на цій землі і відстоювали своє. А хто такі расеяне? Ті, що згрупувалися для захоплення інших племен… в них немає ніяких духовних цінностей, в них немає Бога, окрім грошей. В них немає шансів на перемогу.

– Щоб ви побажали своїм побратимам і всім військовим, які зараз захищають нашу землю?

– Всім військовим бажаю завжди бути на позитиві, бо сміх і радість подовжують життя!Тож посміхайтесь самі і підтримуйте ближнього свого, навіть коли ситуація тому не відповідає.

– Багатьом українцям зараз хочеться підтримати наших бійців, хто словом, хто ділом, хто чим може. Що найбільше підтримує зараз наших воїнів, на вашу думку?

– По-перше  найбільшу підтримку дають теплі слова підтримки від самих рідних. Тому хочеться попросити тих, хто лишився вдома кожного дня писати, або якщо є можливість дзвонити, і підтримувати солдата, а не розповідати йому про якісь свої проблеми.

Дуже приємно було отримувати волонтерку в яку клали дитячі малюнки і побажання. Я сам носив у бронежилеті один з таких від донечки,як оберіг. 

– Продовжіть фразу: ми Переможемо, тому що…

– Ми переможемо, тому що за нами правда! Ми на своїй землі! І з нами наш Бог! Нікому ще не вдавалося поставити на коліна козацький рід і зараз ми цього не дозволимо!

Довідкова про нашого бійця: Народився у м. Харків, згодом батьки переїхали до Ніжина. Навчався в школі №7, потім в Чернігівському військовому ліцеї, а по його завершенню вступив у Слов’янський авіаційний коледж НАУ. Повернувся у Ніжин в 2012р. В цивільному житті – фінансовий консультант в сфері накопичувального страхування життя.

***

Ми приєднуємося до привітань на адресу всіх захисників і захисниць нашої країни! Бажаємо їм благополуччя і сил, здоров’я, перемог і щастя, мирного неба і смачного хліба!

Зі святом Вас дорогі наші захисники і захисниці!

Фото з архіву бійця

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер. 

Джерело: mynizhyn.com
2022-10-14 08:44:33

Магазин Автозапчастин м.Ніжин