Україна і світ

Мир на Донбасі: Чого хоче Путін від Зеленського

Мир на Донбасі: Чого хоче Путін від Зеленського

Джерело: 112.ua

Оригінал на сайті Bloomberg 

В минулу суботу Росія і Україна провели, нарешті, великий обмін ув’язненими, і два прізвища в списках ясно дають зрозуміти про те, що вчинений правочин може послужити початком для істотних переговорів з про майбутнє східної України.

Проросійські сепаратисти, які утримують під своїм контролем значну частину східної України (її часто називають Донбасом), ось уже протягом більше п’яти років ведуть боротьбу проти уряду в Києві. В результаті проведеної операції сторони обмінялися 35 ув’язненими, однак їх прийом в Києві та у Москві був абсолютно різним.

Українців у київському аеропорту емоційно вітали присутні там родичі і журналісти, а також президент країни Володимир Зеленський, охоронці якого були відсунуті сторону на час цієї хаотичної сцени.

У Москві колишніх ув’язнених — 13 з яких є громадянами України, а інші мають російське громадянство — без будь-яких урочистих церемоній відвезли на автобусі, а деяких з них ще чекають перевірки в правоохоронних органах.

Однак і Зеленський, і російський президент Володимир Путін змушені були пожертвувати чимось (або кимось) важливим у рамках проведеного обміну.

Володимир Цемах, який раніше в цьому році був захоплений на утримуваній сепаратистами території співробітниками українських спецслужб, в 2014 році очолював протиповітряну оборону самопроголошеної “Донецької народної республіки”. Він, можливо, володіє цінною інформацією по приводу інциденту з рейсом MH17 компанії “Малазійські авіалінії”.

Цей літак був збитий в липні 2014 року, і тоді загинули 298 осіб, переважно голландці. Уряд Голландії, країни, яка очолює розслідування цієї катастрофи, виступав проти передачі Цемаха Росії.

У суботу міністр закордонних справ Нідерландів Стеф Блок направив лист у парламент своєї країни, в якому він висловив жаль з приводу обміну Цемаха. Однак Росія, яка заперечує будь-яку провину в інциденті з рейсом MH17, наполягала на тому, щоб Цемах став частиною угоди.

З цієї причини проведення обміну було відкладено на тиждень, оскільки Зеленський надав голландцям можливість допитати Цемаха. Росіяни тепер, звичайно ж, будуть приховувати Цемаха, громадянина України, від голландців.

Це подвійний сигнал від Зеленського, який ступив на посаду президента в травні. По-перше, це означає, що, на відміну від свого попередника Петра Порошенка, він готовий піти на політичні жертви заради визволення українців.

По-друге, це послання Путіну і посередникам в переговорах щодо східної Україні – президенту Франції Еммануелю Макрону і федеральному канцлеру Німеччини Ангелі Меркель – про те, що відновлення миру є його пріоритетом.

Зеленський переміг на виборах, оскільки обіцяв покласти край війні, і він володіє достатньою підтримкою серед населення країни для того, щоб зробити такі кроки, які прихильники Порошенка вважають прямою зрадою. І все це створює умови для досягнення компромісу з Москвою.

Проте не тільки Зеленський повинен бути готовим до компромісів. Путін звільнив Олега Сенцова, кінорежисера, який в 2015 році був засуджений до 20 років позбавлення волі за підготовку терактів у Криму (цей півострів був анексований Москвою в 2014 році).

Його п’ятимісячне голодування в в’язниці в минулому році привернуло значну міжнародну увагу і зробило його найвідомішим українським в’язнем в Росії. Путін явно тримав Сенцова для значущого обміну.

Причина, якою Путін, схоже, вважає, що настав час для подібного роду обмінів, полягає в те, що Макрон проявляє незвичайну активність, розраховуючи звести разом обидві сторони.

В останні кілька місяців французький президент намагається взяти на себе значну глобальну роль, включаючи лідерство в справах Євросоюзу, організацію в країні саміту G-7 у незвичайному агресивному стилі, вирішення питання про щодо Ірану з Заходом.

Крім того, він повідомив Путіну про свою готовність працювати над створенням системи безпеки, яка включала б в себе Росію. Макрону потрібна перемога, і цією ситуацією розраховує скористатися російський президент, прихильник силових методів у політиці.

У неділю Путін і Макрон провели телефонну розмову. Згідно з кремлівською інтерпретацією змісту цієї розмови, Україна стала його головною темою. Стенограма бесіди робить очевидними ті умови, які Путін пропонує при укладенні угоди щодо України — він хоче “письмового підтвердження” так званої формули Штайнмаєра.

Вона названа так по імені Франка-Вальтера Штайнмаєра, який був міністром закордонних справ Німеччини 2016 році, а сьогодні є її президентом.

У цій резолюції міститься заклик до припинення вогню, виведення всіх російських військ із утримуваних сепаратистами територій і до проведення виборів для утворення легітимних місцевих адміністрацій під управлінням уряду в Києві, але зі значною часткою автономії. Після цих виборів Україна встановлює контроль над своїми східними кордонами з Росією.

Хоча формула Штаймаєра слідує букві мінських угод 2015 року, – а це єдина дорожня карта, підписана і Росією, і Україною, – адміністрація Порошенка не хотіла її приймати.

Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін, пояснюючи на минулому тижні цю позицію, сказав: Росія хоче провести вибори, “які не обов’язково повинні бути вільними і чесними, але це повинні бути вибори, в рамках яких Росія оголосить переможців, спробує якимось чином загнати нас у пастку і змусити прийняти в них участь”.

А ось що він сказав в інтерв’ю кореспонденту веб-сайту Segodnya.ua: “Спеціальні умови будуть внесені для Донбасу, а Росія буде їх визначати, а потім нав’язувати їх нам”.

Це не зовсім те, що мав на увазі Штайнмаєр. Одна з умов його формули полягала в наступному: якщо вибори в східній Україні не будуть визнані вільними і чесними, то Україні не треба буде надавати Донбасу автономний статус, на якому наполягає Росія, розраховуючи таким чином зберегти певний вплив на Україну через ці російськомовні території.

Зеленський не пов’язаний впертою позицією попередньої адміністрації, і у нього є мандат на те, щоб домовитися про подібну угоду. В результаті формула Штайнмаєра знову включається в гру, проте учасникам цієї угоди належить провести непрості переговори про те, як слід провести ці вибори і який статус отримає Донбас після них.

Для Путіна вимога про автономію для цього регіону є червоною лінією. Для нього політично неприйнятним варіантом є надання Україні – унітарній державі, а не федерації – повного контролю.

Він публічно заявляв про те, що його мотивацією при підтримці сепаратистів є захист російськомовних людей, які проживають в цьому регіоні, від київського націоналістичного проекту.

Проте можливий і такий варіант, при якому в результаті чесних виборів до влади прийдуть лідери, які насправді не захочуть мати проросійську автономію і швидко відмовляться від в неї обмін на іноземні інвестиції для відновлення постраждалого від війни регіону.

Проведене нещодавно опитування громадської думки в проросійській і прокиївській частинах Донбасу показує, що підтримку більшістю людей автономії не можна вважати гарантованою. В ідеалі Зеленський повинен запропонувати провести вибори – або спочатку референдум про статус цього регіону, — під суворим міжнародним контролем по обидві сторони від лінії поділу.

Порошенко вже не президент, і догматичне заперечення будь-якого компромісу більше не є актуальною темою для Києва, тоді як, принаймні, три сторони мирних переговорів – Зеленський, Путін і Макрон – хочуть досягти якогось прогресу.

Німеччина, автор того плану, який Путін хоче використовувати в якості дорожньої карти, теж повинна бути залучена і повинна допомогти виробити гарантії для України стосовно того, що будь-які вибори на східних територіях будуть відповідати найвищим стандартам. Це було б хорошим початком для значущого мирного процесу.

Леонід Бершидський

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику “Думка”, ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

Читайте новини на нашій Facebook-сторінці  та приєднуйтесь до нашої  Facebook-групи


Джерело: www.112.ua