Від яскраво-рожевого до волошково-синього. Це пояснюється наявністю у соці квіточок пігменту антоціану, який може змінювати забарвлення залежно від кислотності: у лужному середовищі створює синій колір, у кислому – червоний, розповідає «Дивосвіт природи Чернігівщини».

Це – медунка темна, багаторічна тіньолюбна рослина, часто може рости поруч з дубами, а також в інших  листяних, рідко  –  мішаних лісах, у чагарниках, на узліссях переважно на піщаному ґрунті. У молодих квітках медунки темної реакція клітковинного соку кисла, у старших – слаболужна.

За декілька місяців росту зовнішній вигляд рослини змінюється: навесні вона має коротке стебло з квіточками, а влітку на стеблі утворюються великі прикореневі темні листки, вкриті жорсткими щетинками для максимального поглинання слабкого світла, що никає крізь крону дерев.Реклама:

Ця рослина – гарний медонос, звідси й назва. Крім медоносних якостей, її широко використовують у народній медицині, у гомеопатії та навіть у ветеринарії, адже крім танідів, у медунці  є рутин, у значній кількості каротин і аскорбінова кислота та ін. мікроелементи.

У деяких країнах, наприклад, в  Англії, медунку культивують як салатну рослину. Хоча використовують і для приготування різноманітних супів та овочевих страв, листки варять і додають до картоплі.

Представники ряду організацій із захисту природи вважають за потрібне створювати в країні традиції відмічати дні окремих яскравих та рідкісних представників природи, звертаючи таким чином увагу суспільства на проблеми захисту довкілля та шанобливого ставлення до флори та фауни в цілому. І росте вона не тільки на Чернігівщині, а й на Поліссі в цілому, у лісостепу, рідко – у Степу та Карпатах.

Як повідомляв MYNIZHYN, напередодні Великодня у Ніжині на Алеї Героїв встановили тримачі для квіткових вазонів та додаткове освітлення.