Мавка. Лісова пісня (2023) – рецензія на мультфільм

У прокат вийшов найбільш довгоочікуваний український кінопроєкт – мультфільм Мавка. Лісова пісня, виробництва студії Animagrad. Він створений за мотивами драми-феєрії Лесі Українки Лісова пісня.

Її світова прем’єра відбулася на Каннському фестивалі у 2022 році, після чого дистриб’ютори уклали низку угод на показ мультфільму за кордоном. Нещодавно Держкіно повідомило, що права на показ стрічки придбали в понад 40 країнах світу.

Щодо роботи над анімаційною картиною, то вона тривала сім років, а ще це найдорожчий мультфільм українського виробництва. Станом на липень минулого року загальний бюджет картини оцінювався у 187,2 млн грн, з яких частка державного фінансування становить 49,5 млн грн.

Сюжет твору Лесі Українки, як і його ідея, знайомий чи не кожному українцю. У ньому лісова істота Мавка закохується в сільського парубка Лукаша. Але він її зраджує та сватається до Килини. Після того як Мавка провалюється у підземелля, відбувається головна кульмінація, а за нею трагічна розв’язка драми – Лукаш замерзає, а Мавка перетворюється на вербу.

Але будемо чесними, передусім перед дітьми. Ще у школі під час прочитання цієї п’єси багато хто вірив у щасливий фінал драми, але за всіма канонами жанру цього не могло статися. Утім, гепіенд нам подарували творці мультфільму, чого не приховували ще до прем’єри.

Сюжет починається з передісторії ворожби духів лісу та людей. Вона показана у стилі слайдів. До такого заходу вдаються деякі майстри, коли створюють історичні або фентезійні картини. Хай там як, але подано цікаво, а духи лісу в ньому дещо нагадують стародавніх ентів з Володаря перснів.

Після пробудження Мавки навесні Лукаш йде до таємничого та забороненого лісу, щоб знайти дерево життя. Він хоче врятувати хворого дядька Лева і тому погоджується вирушити на ці пошуки за пропозицією жорстокої Килини. Остання ж хоче скористатися живильною силою дерева для отримання вічної молодості.

Із ходом розвитку сюжету в кульмінації не обійдеться без епічної сутички двох світів, а ще покажуть Мавку в гніві, яка, як хранителька лісу, захищатиме лісових мешканців від загибелі. Наприкінці анімаційна Мавка скаже фразу автентичної героїні п’єси, яка звучатиме як данина авторці твору:

— Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.

Хоча у мультфільмі немає деяких персонажів оригінального твору Лесі Українки, як-от матері Лукаша, Перелесника та Потерчат. Але він сповнений досить милими звірятами – жабокиць Квусь, лісовичок Гук, песик Лукаша Шусть, рисеня та безлічі інших яскравих лісових істот. Візуальний стиль картини теж чудовий – краєвиди лісів, полонин, річок, а ще запам’ятовується величезний табун бізонів, який мчить цими просторами.

У Мавці знайшлося місце й гуцульському колориту, пісням гурту ДахаБраха та мелодійному саундтреку від Артема Пивоварова та Христини Соловій. Серед іншого роботу доповнили сучасними елементами – еліксири молодості, стиль самої Килини та її помічника Фрола, величезний паровий бульдозер та карета з двигуном.

Утім, з огляду на діснеївський вибір облич персонажів, все ж питання до анімації є. Особливо до рухів та міміки людоподібних персонажів – моментами вони дещо театралізовані. Та й сама анімація все ще поступається голлівудській. Але епізоди з тваринами та лісовичком – майже ідеальні.

Мавка справді яскрава, дотепна та хороша, розрахована на дитячу аудиторію, яка не така вибаглива і може пробачити певні огріхи анімації. Подивитися варто хоча б заради Квуся, Шустя та рисеняти – не виключено, що ваша дитина захоче мати собі як іграшку когось із цих персонажів. А ще з настанням фінальних титрів не кваптесь з виходом із зали кінотеатру – на вас очікуватиме ще шматочок історії.