Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Мародерство та звірства кадирівців: що відбувається на захоплених РФ територіях під Києвом

Російські війська вчиняють звірства на тимчасово захоплених територіях України – воєнні злочини та злочини проти людяності: вбивства мирних жителів, катування, пограбування, мародерство.

Журналісти BBC News Україна оприлюднили моторошну історію жінки, якій вдалося вирватися з тимчасово захопленого ворогом села, розташованого на півночі Київської області.

Крадіжки їжі, мародерство та захоплення будинків

Як розповіла Світлана (ім’я жінки змінене в інтересах безпеки), російські загарбники зайшли в їхнє село на другий день повномасштабної війни в Україні (тобто 25 лютого). Тоді ж у населеному пункті зникло світло.

За словами жінки, колони танків та іншої російської військової техніки постійно йшли через село транзитом із Білорусі. Ворог зробив у населеному пункті щось схоже на тилову базу.

Загарбники виганяли з будинків багатьох місцевих мешканців, щоб самим туди вселитися. Світлана повідомила, що знає про 15 людей із дітьми, яких таким чином вигнали на вулицю.

– На другий день війни у нас розгромили всі магазини, тому з цього часу продуктів уже взяти не було де… Поїли у багатьох людей живність, яка була: кури, індики –все зжерли. З погребів позабирали їжу, іноді начисто все підчищали, – розповіла жінка.

Жінка пригадує, що в російських загарбників був поганий пайок: їсти їм фактично не було чого, і вони вдавалися до масових пограбувань людей та мародерства.

Крали солдати армії РФ і побутові речі мешканців села.

– Крали з будинків все, що можна було красти. Танк один у них тут згорів. Полізли хлопці подивитись. А там духи, фени, дитячі візочки. Таке враження, що хотіли собі додому щось привезти, – зазначила Світлана.

У військових РФ не було телефонів, а тому вони відбирали їх в мешканців села і телефонували додому.

Звірства кадирівців

Як розповіла Світлана, поведінка військових-росіян дещо відрізнялася від того, як поводилися з українцями кадирівці. Останні вбивали мирних українців у селі: зокрема, коли помічали, що хтось намагається поїхати чи знімає щось на телефон.

– Чеченці розстрілювали цивільних чоловіків, жінок та дітей. Багато було випадків, коли розстрілювали мирних мешканців. Я особисто знаю кілька історій розстрілу, десь десять людей, – зазначила Світлана.

Жінка розповіла кілька жахливих історій таких розправ кадирівців. За її словами, перше вбивство сталося одразу ж після захоплення села. Автомобілем їхала родина (жінка, чоловік і маленька дитина), й ворог розстріляв їх із кулемета.

В іншому випадку батько з донькою їхали забрати поранену матір із сусіднього села, і кадирівці вбили їх автоматною чергою. Ще одному чоловікові просто в центрі села прострелили голову, а автомобіль, в якому він знаходився, підірвали.

Світлана уточнила, що загарбники розстрілювали без попередження всіх, хто щось знімав на телефон (рух техніки і подібне).

– Один чоловік знімав з двору колону. Його підстрелили в ногу. Він почав повзти, а вони його зблизька добили, – повідомила жінка.

Вона додала, що кадирівці часом вдавали з себе “добрих”: іноді ділилися своїми сухпайками, не виганяли людей із будинків, якщо були діти.

Вони мали краще забезпечення, ніж військові-росіяни, а тому грабували менше. Водночас вони займали кращі будинки в селі, де було тепло.

Обстріли та “гуманітарка”

Жінка поінформувала, що кожного вечора з усіх боків довкола села лунали обстріли.

При цьому як кадирівці, так і росіяни дуже боялися довколишніх лісів.

– Якось пройшла чутка, що з лісу йтимуть наші партизани. Вони так злякалися, що ще довго той ліс просто так обстрілювали навмання, – пригадала Світлана.

Коли темніло, над селом постійно й дуже низько літали російські вертольоти: долітали до місцевої церкви, після чого поверталися в Білорусь. Як згодом з’ясувалися, таким чином загарбники забирали своїх вбитих (відстань від вказаного села до білоруського міста Мозир становить приблизно 180 км).

На 14-й день війни мешканцям села почали роздавати “гуманітарку” – продукти російського виробництва. У цьому процесі брав участь місцевий священник.

Росіяни знімали пропагандистські сюжети, як “годують” місцевих мешканців.

– Вони з батюшкою показово на камери роблять нібито “добрі справи” для пропаганди. Знаємо, що нашу допомогу від України не пропускали взагалі, – заявила жінка.

Світлана уточнила, що голова села сховалася через кілька днів після його захоплення (жінка припускає, що її могли залякати).

За словами Світлани, військові РФ записували імена та адреси тих мешканців села, які від безвиході брали цю “гуманітарку”, оскільки два тижні знаходилися без продуктів. Таким чином ворог фактично проводив своєрідний “перепис” населення.

Світлані з родиною вдалося вирватися з села через кілька тижнів після його захоплення військами РФ.

– Пішли чутки, що буде коридор. Поїхали на свій страх та ризик, швидкість 30 км, вікна відкриті, всюди написи “діти” і простирадла білі. Так ми три КПП російських проїхали, – поінформувала жінка.

За її словами, до підірваного мосту (останньої позиції ворога) тоді йшли пішки тисячі людей. Там їм допомагали перебратися на інший бік працівники Червоного хреста, після чого людей зустрічали українські військові.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-03-19 23:39:19

Магазин Автозапчастин м.Ніжин