Mad Max по-українськи: як наші бійці перетворили пікапи на смертоносні бойові машини

Війна в Україні довела протилежне: пікапи, обладнані кулеметами, мінометами та протитанковими комплексами, перетворилися на грізну зброю, яку важко зупинити.

Якщо на початку широкомасштабного вторгнення пікапи на війні сприймалися переважно як імпровізований транспорт, то сьогодні вони перетворилися на легендарні «тачанки» минулого, тільки замість коней — кінські сили під капотом, а замість шабель — високоточна зброя. Звичайні цивільні автомобілі, які ще вчора розвозили овочі чи цемент, тепер ганяють фронтовими дорогами, знищуючи ворога.

Чому ця техніка стала символом мобільності та смертоносності, як її вдосконалюють українські воїни та чому навіть бронетехніка не завжди витримує конкуренцію?

Чому саме пікапи?

Пікап у бойових умовах — це втілення швидкості, маневреності та раптовості. Його важко засікти, він може проїхати там, де застрягне бронетехніка, а головне — завдати стрімкого удару і зникнути раніше, ніж ворог отямиться.

Ця мобільність, помножена на відносну дешевизну, робить пікапи незамінними на полі бою. Вартість одного пікапа у 10-20 разів нижча за БТР чи бронеавтомобіль, а обслуговування та ремонт обходяться значно дешевше, ніж у випадку з важкою бронетехнікою, яка також потребує значних витрат пального.

З початку війни українські військові взяли на озброєння тактику легких бойових груп, що швидко пересуваються та завдають раптових ударів. В умовах, коли важка бронетехніка не завжди може опинитися в потрібному місці, легкий автомобіль із кулеметом, мінометом або навіть ПТРК стає ідеальною зброєю. Українські екіпажі буквально грають у «Давида проти Голіафа» — і нині результат не на користь російських танків.

«А де броня?» — не проблема, якщо ворог не встигає прицілитися

На перший погляд, може здатися, що пікап — це беззахисна ціль для ворога. Але насправді його головний захист — це маневровість та динамічність. Ударив — утік — змінив позицію. Це дозволяє виживати там, де важка техніка ризикує стати легкою здобиччю дронів або артилерії. Крім того, бійці часто встановлюють на пікапи додатковий захист:

• Сітки від FPV-дронів
• Саморобні екрани від кумулятивних снарядів
• Броньовані пластини у критичних зонах
• Бронювання кабін
• Системи виявлення та «глушіння» дронів
• Додаткові бортові платформи

Такі машини стають не просто транспортом, а повноцінною бойовою одиницею на фронті.

Сучасна війна потребує гнучких рішень, тож українські військові взялися за тюнінг своїх чотириколісних «коней». Тепер ці машини можуть не лише доставляти вантажі та евакуйовувати поранених, а й глушити дрони, накривати ворога мінометним вогнем або навіть запускати ракети. Завдяки чому ці «тачанки» XXI століття стають справжніми «джокерами» на полі бою, адаптуючись під різні завдання.

Як пікапи стали мобільними «Градами»: українська кмітливість у дії

Спочатку ідея встановлення РСЗВ на пікапи викликала у досвідчених артилеристів лише поблажливу усмішку. «Стрільба по-сомалійськи» — так вони описували подібні кустарні установки, натякаючи на хаотичну пальбу в напрямку ворога.

Проте, попри скептичне ставлення, необхідність у швидкій та мобільній вогневій підтримці на передовій зростала. Тому, наприклад, бійці 93 механізованої бригади «Холодний Яр» одні з перших серйозно підійшли до реалізації цієї ідеї.

Вони взяли трофейні направляючі від російських БМ-21, зварили конструкцію та поставили штатну прицільну систему, що значно підвищило точність ведення вогню. Так народився «Град», що не залишає після залпу такого яскравого сліду і швидко змінює позицію, уникаючи ударів у відповідь.

Але на цьому наші військові не зупинилися і взяли пускові установки ракет від гелікоптера Ка-52. Ті самі ракети С-8 калібру 80 мм з дальністю 2–4 км тепер летять на ворога з кузова пікапа, перетворюючи їхні позиції на «місячний пейзаж». Дешево, мобільно та неочікувано для окупантів.

So, now rus weapons are really in a good hands. warriors have installed a rocket launcher from a shot down Ka-52 on their car and use it against the occupiers.
P.S. Thank you to volunteers for the Mitsubishi L200.
P.P.S. But we are still waiting for HIMARS and M270! pic.twitter.com/ZXem1grx23

— Defense of Ukraine (@DefenceU) June 22, 2022

Пікапи з «жалом»: як ПТРК і гранатомети перетворюють російську «броню» на музейні експонати

Українська креативність у війні — це коли пікап уже не просто транспорт, а платформа для високоточної «привітальної листівки» у вигляді ПТРК. Легкий, швидкий і непомітний пікап зі «Стугною-П» або Javelin на борту здатен змінювати позицію за лічені хвилини, вистрілити — і так само швидко зникнути, залишивши ворога дивитися на власну броню у вигляді чорних уламків.

ПТРК працюють на дистанціях від 100 метрів до 4–5 км і здатні пробивати до 800 мм броні за динамічним захистом. Це не атака — це акуратна, філігранна робота ювеліра по металу, але з кумулятивною начинкою.

А якщо треба зустріти ворога потужною «зливою» аргументів, до гри підключається автоматичний гранатомет. Українські пікапи нерідко носять у кузові АГС-17 або Мк-19.

АГС-17 сипле до 400 пострілів за хвилину, а американський МК-19 видає чергу з 40-мм «подарунків» із дальністю до 2,2 км. За такої підтримки навіть найзапекліші загарбники починають цінувати швидку евакуацію і перевіряють, чи встигають їхні шнурки зашнуруватися під час втечі.

Зенітка на колесах: як пікапи стають повітряними хижаками

Зі зростанням загрози від «Шахедів» по всій Україні, мобільні групи ППО стали справжнім рятівним колом. Невеликі, маневрові, швидкі — ці екіпажі перетворили звичайні пікапи на мобільні зенітні комплекси, які женуться за дронами, як мисливці за здобиччю.

Усе просто: у кузові пікапа — встановлений кулемет ПКТ або великокаліберний ДШК, тепловізор, оптичний приціл, потужний прожектор і екіпаж, який знає свою справу. Як тільки в небі засікають «Шахед» — підрозділ миттєво вирушає на перехоплення.

Окрім стрімких мобільних груп ППО з кулеметами та прожекторами, українське небо охороняють і справжні «джентльмени з великим аргументом» — зенітно-ракетні комплекси «Містраль», які теж встановлюють на борт пікапів. Бо навіщо обмежуватися лише чергою кулемета, якщо можна додати ракету, що без зайвих слів і коливань — «вистрілив і забув» — перетворює ворожий дрон чи гелікоптер на димний спогад.

Ідея об’єднати пікапи з дронами є настільки очевидною, що аж дивно, чому ворог досі не придумав, як цьому протистояти. Легка машина та безпілотник — це як рука та меч: одне вказує ціль, інше нищить її.

Мобільні дронові групи працюють за принципом привида — з’явилися, вдарили, зникли. Завдяки встановленим пусковим установкам оператори можуть запускати дрони на ходу. Розвідка, удари по бронетехніці, скидання «подарунків» прямо у відкриті люки — українські дрони діють так нахабно, що ворогові вже не до величних планів, головне — вижити.

Коли у війні виграють не тонни сталі, а кілограми кмітливості

Українські військові довели, що навіть у високотехнологічній війні не все вирішують броня і тоннаж. Легкі, швидкі, наче степові хижаки, пікапи стали символом тактики, де головне — не витримати удар, а завдати його першим і зникнути, залишивши ворога розгублено шукати, звідки прилетіло.

Ці «тачанки» XXI століття — не просто імпровізація, а продумана відповідь на виклики сучасного бою. Від мобільних «Градів» до мисливців за дронами — кожен пікап у руках українських військових стає грізною зброєю.

І якщо вчора ці машини перевозили мішки із цементом, то сьогодні вони перевертають уявлення про війну, де швидкість і кмітливість ламають стратегії важкої техніки.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-20 06:30:00