Любов на лінії фронту: інтерв’ю з військовослужбовицею з Ніжина

Війна – це жорстоке випробування, яке руйнує життя та надії, проте навіть у найскрутніші часи, людське серце прагне до любові та єднання.

Сьогодні, у День всіх закоханих, журналісти MYNIZHYN хочуть поділитися з вами історією кохання Вікторії Отрош. Її розповідь – це свідчення людського духу та сили справжніх почуттів.

– Вікторіє, розкажіть нам про себе та чоловіка?

– Я народилася у мальовничому містечку Ромни, що на Сумщині. Моє дитинство було безтурботним та щасливим. Коли мені виповнилося п’ять років, наші плани змінилися, тож ми з родиною переїхали до Ніжина. Я почала ходити до школи. До 9-го класу навчалася у Ніжинській гімназії №3, а після закінчення школи вступила до Ніжинського професійного ліцею побуту та сервісу, де вивчала швейне виробництво. Потім я вирішила вступити до лав Збройних Сил України. Мій чоловік, Дмитрій, народився і виріс у Прилуках. Він закінчив загальноосвітню школу №7, а після цього вступив до Полтавського фахового коледжу нафти і газу. Після його закінчення він також вирішив стати військовослужбовцем.

Фото: Дмитрій та Вікторія

– Тобто ви не з одного міста, як ви познайомилися?

– Свій шлях військовослужбовця я розпочала у 169-му Навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого, де проходила КМБ (курс молодого бійця). Я була сповнена сил і рішучості. Мій чоловік проводив навчання для новобранців. Ми познайомилися на одному із занять та почали спілкуватися. Він був вдумливим та чуйним, готовим вислухати мене, і я зрозуміла, що Дмитрій – той самий чоловік, якого я б хотіла бачити поруч. Він став моїм другом, захисником, моєю любов’ю. І ось, ми вже три роки разом.

– Нести службу справа не легка, як ви вважаєте, як це впливає на ваші стосунки?

– Життя – це суцільні випробування, оскільки ми – військовослужбовці, а служба – наш обов’язок. Ми захищаємо нашу країну від російської агресії. Через це рідко бачимось, бо чоловік знаходиться в зоні бойових дій, і хоч я знаю, що він там, щоб захистити мене, нашу країну і народ, але це важко. Я сумую за ним. Любов – це сила, яка допомагає нам пережити всі ці випробування. Ми підтримуємо один одного і знаємо, що наша любов сильніша за будь-яку війну.

Фото: Дмитрій та Вікторія

– Як ви підтримуєте зв’язок із чоловіком, коли ви не можете бути разом?

– Телефон – це єдиний спосіб спілкування з коханим. Ми намагаємось завжди бути на зв’язку: переписуємося, обмінюємося фотографіями. Якщо є можливість, то спілкуємося по відеозв’язку, бо це найкращий варіант, щоб відчути близькість один до одного, та часто навіть це стає неможливим: іноді ми не можемо навіть по телефону поговорити. Мій чоловік знаходиться в зоні бойових дій, і у нього немає можливості користуватися телефоном. Це найважче. Я дуже хвилююся за нього та хочу бути з ним поруч, підтримати його.

– Ви дуже смілива, оскільки вирішили вступити до лав ЗСУ, чи підтримує ваш вибір Дмитрій?

– Чоловік підтримує мій вибір і допомагає мені. Ми разом пройшли багато випробувань, але він не хоче, щоб я продовжувала службу, каже, що це не жіноча справа. Він хвилюється за мене і прагне, щоб я була в безпеці.

Фото: Дмитрій та Вікторія

– Що для вас означає любов?

– Любов – це почуття, яке важко описати словами. Воно може бути ніжним і ласкавим, як дотик сонячного проміння; сильним і палаючим, як полум’я вогню. Для мене любов – це коли тобі добре вже від того, що ти знаєш, що твоя кохана людина тепло одягнута, що він не замерз, не голодний і з ним все добре; коли тобі хочеться торкатися його, бути поруч і не хочеться нічого змінювати. Любов має такі властивості, завдяки яким ми невидимо змінюємося. Вона робить нас більш усвідомленими, чуйними. Це найцінніший дар, який може отримати людина. Кохання робить наше життя прекрасним і повноцінним.

– Ви так часто знаходитесь на відстані, це тяжко, як ви зберігаєте романтику у ваших стосунках?

– Ми відкриті один для одного: завжди відверто висловлюємо свої думки та бажання, не боїмося сказати те, що на думці, бо знаємо, що завжди підтримаємо один одного. Коли знаходимося на відстані хоча б день, то дуже сумуємо. Нам не вистачає спілкування, дотиків та тепла. При зустрічі радіємо так, ніби не бачилися цілий рік. Наша любов сильна і міцна. Вона витримує будь-які відстані і труднощі. Ми знаємо, що завжди будемо поруч один з одним, що б не сталося.

– Як ви вважаєте, як війна в Україні вплинула на ваше розуміння любові та стосунків?

– Війна – це страшна трагедія, яка приносить страждання і втрати. Вона змінила нас, навчила дорожити тим, що маємо. Це дуже вплинуло на наші стосунки – ми почали більше берегти та цінувати один одного, зрозуміли, що життя – це дар, і що повинні цінувати кожну хвилину, яку проводимо разом. Ми стали більше цінувати прості речі: радіємо спільним прогулянкам, обідам і вечорам; цінуємо час, який проводимо разом.

– Чи відчуваєте ви труднощі у стосунках через вашу службу?

– Так, це вносить деякі корективи в наше життя та стосунки. Найскладніше те, що ми не можемо бачитися так часто, як хотілося б. Це дуже важко. Не маємо змоги нормально відпочити, нікуди поїхати, оскільки повинні бути завжди на зв’язку, бо як тільки дзвінок від командира – доводиться вирушати на службу. Незважаючи на всі ці труднощі, стосунки на відстані можуть бути міцними і здоровими.

– Вікторіє, поділіться з нами найщасливішими моментами у ваших стосунках? Що ви завжди згадуєте з теплом та посмішкою?

– Їх дуже багато, якщо чесно. Це ті моменти, коли ти відчуваєш себе коханою; коли знаєш, що тебе підтримують та цінують; коли можеш бути собою, бо тебе приймають такою, якою ти є. Певно, одним із найщасливіших моментів у наших стосунках стало весілля. Мить, коли ми зобов’язалися бути разом, попри всі труднощі. Ще одна яскрава згадка – придбання нашого першого автомобіля. Ми купили машину, але не вміли нею керувати. Навчалися потроху: спочатку чоловік, а потім вже й мені допоміг опанувати ці знання. Це були такі емоції, що я навіть не можу передати їх словами.

Фото: Дмитрій та Вікторія

– Можливо, ви вже маєте якісь плани на майбутнє?

– Найголовніше – перемога України. Це ціль кожного громадянина. Після цього ми зможемо нарешті відпочити від усіх цих подій і горя, а як далі буде – вирішуватимемо згодом. Ми не забігаємо далеко вперед.

– Як ви вважаєте, війна в Україні вплинула на стосунки військових? Які поради ви можете дати іншим військовим, які хочуть зберегти свої стосунки?

– Кохати, цінувати та підтримувати – найважливіші речі в стосунках. Любов – це основа, яка дарує почуття прихильності, турботи та поваги. Вона дає людям відчуття безпеки, захищеності та щастя. Підтримка допомагає подолати труднощі, а вміння цінувати один одного допомагає нам відчувати себе потрібними та важливими.

Як повідомляв MYNIZHYN, З нагоди Дня закоханих, наші журналісти поспілкувалися з подружжям, талановитими акторами Ніжинського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського Людмилою Савич та Андрієм Буняєвим.