Україна і світ

Лукашенко провокує людей на Майдан – кандидат в президенти Білорусі Цепкало

55-річний Валерій Цепкало встиг у Білорусі побудувати успішний ІТ-бізнес та втратити контроль над ним. Тоді він вирішив кинути виклик чинному президенту Олександру Лукашенку та навесні зареєструвався кандидатом у президенти.

Цепкало легко зібрав 160 тис. підписів, однак ЦВК забракував їх і викинув його з передвиборчої гонки. Нині кандидат перебуває у Києві з так званим ”анти-лукашенківським” турне.

У ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV Цепкало розповів про стан країни напередодні виборів, рейдерство його ІТ-бізнесу та чому він мав перемогти на виборах.

– Чому ви все-таки зважилися виїхати з Білорусі і поїхали спочатку в Москву?

– Трьох основних найбільш рейтингових кандидатів в президенти Білорусі зняли з кампанії за розпорядженням Лукашенко. Першим посадили Сергія Тіхановского. Другим був посаджений Віктор Бабарико за те, що в Белгазпромбанку, яким він керував – знайшли гроші.

Мені надійшла інформація з двох правоохоронних органів – я повинен був бути третім. На підтвердження цього вони прийшли в школу, де вчаться мої діти, і щодо одного з наших синів почали збирати інформацію. Що ми погані батьки, і запустили процедуру позбавлення батьківських прав. Тому треба було їхати з Білорусі.

З Росією у нас загального кордону немає і ми змогли спокійно перетнути його. Дружина зі Смоленська повернулася потім назад до Мінська, а я поїхав до Москви з дітьми.

– А чому вирішили в Київ не їхати?

– У зв’язку з тим, що я не можу перебувати зараз в Білорусії вирішив зробити тур основними країнами – нашими партнерами. І перша була Росія, друга буде Україна. В кінці цього тижня я збираюся їхати у Польщу.

Потім буде Литва і Латвія і, таким чином я хочу донести громадськості ту ситуацію, яка зараз складається в нашій країні у зв’язку з президентськими виборами.

– До дев’ятого серпня що ви збираєтеся робити?

– Доведенням до наших сусідів відносно подій у Білорусі. Це насправді ще й додатковий інструмент, щоб впливати на ситуацію в Білорусі, тому як абсолютно точно, я б не зміг би говорити точно так же, як не може говорити ні Тіхановский, ні Бабарика.

Лукашенко їх ображає, а вони виявилися в ситуації, коли вони не можуть відповісти. Не можуть відповісти їхні адвокати, які підписали спеціальну угоду про нерозголошення.

– Опозиція вперше за ці роки, як мені відомо, об’єдналася. Може, це слід було зробити раніше?

– Опозиція, яка існувала у Білорусі, була пов’язана з західним вектором. Тому Росія завжди підтримувала Лукашенко.

Цього разу утворилася зовсім іншого типу опозиція – кілька прагматиків. Перш за все я відношу до них себе і Віктора Бабарико, а також Сергія Тіхановского. Він блогер, і теж не має ніякої чіткої ідеологічної орієнтації. Його основним завданням було просто прибрати Лукашенко від влади. Бо і наша основна задача – прибрати его від влади.

І після того, як трьох кандидатів зняли з цього процесу, ми прийняли рішення об’єднатися навколо Світлани (дружина Сергія Тіхановского, кандидат у президенти Білорусі. – Ред.).

Лукашенко залишив її, вважаючи, що вона не зможе скласти йому серйозну конкуренцію. Він думав просто, що кине кістку найбільш радикальній частині опозиції в її особі.

– Який ваш прогноз все-таки на дев’яте серпня? Що трапиться? Хто переможе з таким результатом? Що буде дев’ятого серпня?

– Лукашенко сьогодні в чесній боротьбі програє будь-якому кандидату. Він програв би і мені, і Бабарико, і Тіхановскому, якби рахували чесно. Тому він не приховує, що він збирається фальсифікувати вибори.

– Лукашенко вживає такі слова як Майдан, ”майдануті”. Часто говорив, що не допустить. Як ви думаєте, чи можливий Майдан в Білорусі?

– Про Майдани говорить тільки Лукашенко. І Майдан, як ми добре знаємо, відбувався поза електорального циклу. У нас зараз йдуть вибори президента.

Ні я, ні інші кандидати в президенти, не хотів нічого, крім як провести нормально агітацію, показати білоруському народу образ майбутнього і чесно порахувати голоси.

Але це Лукашенко провокує людей на Майдан – якщо ви прийдете захищати свої голоси, то я тоді вас розжену.

Ми хочемо, щоб просто чесно порахували голоси.

– Що ви будете робити в разі перемоги Лукашенка?

– Я впевнений абсолютно, що люди вийдуть захищати свої голоси, бо ніякої перемоги, в принципі, бути не може. Одна умова при якому людям не треба буде виходити – якщо Лукашенко зробить повністю прозорим процес підрахунку голосів.

В цьому випадку, якщо він переможе, значить, привітають його, і скажуть молодець, ти переміг.

– Так що може приводом, який би змусив білорусів все-таки більш масово вийти?

– Білоруси масово і виходять зараз. Їм не подобається більше те, як їх принижують, як до них з погордою ставляться, як їх називають народець.

Їм це все набридло, вони тому стали виходити.

– Скажіть, якщо уявімо такий сценарій, що виграє Тіхановська, ви будете її підтримувати? Що ви будете робити далі?

– Безумовно, ми будемо її підтримувати. Треба буде обов’язково створити тимчасовий уряд, який буде виконувати обов’язки на перехідний період.

Білоруському народу повинна бути представлена ​​можливість ознайомитися з програмою бачення розвитку країни і надалі дати вибрати собі того президента, з ким він пов’язує своє майбутнє на наступні п’ять років.

– Яким чином опозиція буде діяти, якщо Лукашенко виграє?

– На вулицю повинна вийти достатня кількість людей, які будуть впевнені в тому, що Лукашенко вкрав їхні голоси.

Форму протесту? Це вже люди будуть самі вибирати для себе.

– А ви, як опозиція, будете далі об’єднано діяти і на наступні вибори висувати єдиного кандидата?

– Я думаю, що в цьому не буде потреби. У нас, в принципі, є консенсус щодо того, що Білорусь повинна мати багатовекторну політику. На цьому, в принципі, згода наша закінчується.

Але це є принциповими базовими речами. Тому що як, припустимо, розвивати економіку, як реформувати промисловість, яку робити систему охорони здоров’я, як розвивати систему освіти? Я думаю, це вже нехай кожен представляє білоруському народу програму.

Тут же найголовніше, щоб ми навчилися діалогу, щоб ми навчилися розмовляти один з одним, навіть маючи якісь різні погляди з тих чи інших питань.

– Аналітики стверджують, що всі білоруські опозиціонери мають зв’язки у Москві. Ви так само думаєте?

– Ніхто не радиться з Москвою. Я, принаймні, можу говорити за себе. У мене немає ніяких контактів з офіційними особами.

Те, що ми залежні від Росії і залежні сильно економічно – ні для кого не секрет. Ми залежні по енергоносіях, по ринках збуту і багатьох інших речах. Але насправді світ просто став взаємозалежним: ми залежні будемо від капіталу Сполучених Штатів, ми залежні від нових технологій, від нових знань з боку Євросоюзу і тих же США.

Ми хотіли б робити економіку конкурентоспроможною, вступати до Світової організації торгівлі, щоб відносно наших товарів не застосовувалися мита.

Ми багато чого б хотіли і ми багато від кого залежні. Тому Білорусь як невелика країна, повинна мати хороші відносини з усіма – з Росією, Україною, Польщею, Прибалтикою, з усіма країнами світу. І тоді для нас це буде вихід з того економічної прірви, в яку завів нас сьогодні Лукашенко.

– Яка ваша позиція щодо України?

– Насправді, ми дивимося на цю проблему, як на відносини:

  • Росії та України;
  • міжнародної спільноти, яка не визнала те, що сталося, тобто приєднання Криму до Російської Федерації.

Але, природно, якщо ми подивимося на факти, то зараз в Криму працює російське законодавство, валюта. З точки зору міжнародного права Крим природно є частиною України, то фактично сьогодні це частина РФ.

У багатьох країн світу існують такі проблеми, і вихід тут може бути тільки один – шлях модернізації. Сьогодні на дуже маленькому клаптику землі можна створювати ВВП, який більший, ніж у Росії зі своїми її багатими природними ресурсами.

Ми ж знаємо, що Apple сьогодні у п’ять разів дорожче Газпрому коштує. А в Кремнієвій долині, яка в 2-3 рази менше Шкловського району, виробляють 130 ВВП Білорусі або 50 ВВП України, на малесенькій території.

Сьогодні цінністю є правові системи – незалежні суди, можливість легкого ведення бізнесу, добре розвинена інфраструктура. І треба робити так, щоб не від тебе йшли, а до тебе приходили. Я просто питаннями модернізації займався все своє життя.

– Ви створили Парк високих технологій, домовилися з Лукашенком про скасування оподаткування для айтішників. Чому зараз пішли від цього і що там сталося?

– Лукашенко підписав документ, але він нічого не розумів. Це єдина галузь, в яку він не втручався і ми змогли розвинути її.

Тому що все інше – модернізація деревообробки, будівельної галузі, текстильної промисловості, машинобудування – все провал.

Тут же він практично не втручався. Але коли побачив великі гроші, там, де вони – там природно Лукашенко. І він не міг зрозуміти, як такі величезні ресурси проходять повз його рук. Тому було прийнято рішення поставити туди начальника свого ідеологічного управління, і він вже правильно направляє фінансові потоки.

Я як раз йшов в цю кампанію, щоб екстраполювати, перенести весь той досвід, який ми накопичили в парку високих технологій, на всю економіку країни.

– Чому ви пішли у президенти?

– Тому що я вважаю, що у мене не менше життєвого досвіду, знань, міжнародних контактів, ніж у голови колгоспу (Олександр Лукашенко за часів СРСР був головою колгоспу. – Ред.). Людина, коли приходить в політику, він приходить, ґрунтуючись на своєму життєвому досвіді.

Лукашенко не стикається з звичайним життям, не живе, як звичайна людина. Він споглядає світ з вікна свого броньованого Майбаха, бачить його з вікон свого палацу і життя не знає.

Я зі своєї кишені дістав і зареєстрував адміністрацію Парку високих технологій в формі установи. Я з цього починав. Потім, правда, отримав $300 тис. В кредит під 17% річних – і це вже було другим кроком на шляху створення цієї галузі.

Приходячи в політику порахував, що у мене є більше досвіду, ніж у директора колгоспу 26 років тому.

– Ви стаєте президентом Білорусі. Ваші перші 3 кроки, 3 дії на цій посаді.

– Нам треба зробити такі речі:

  • перше – це змінити систему державного управління, зробити парламентсько-президентську республіку;
  • друге – реформувати промисловість;
  • третє – реформувати сільське господарство;
  • четверте – реформувати систему охорони здоров’я.

І найголовніше – реформувати систему освіти.

Анна Боль

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook

 

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Джерело ФАКТИ. ICTV
2020-08-04 20:03:23