Будівельні матеріали м.Ніжин Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Квест чи футбольне свято: чому для українських фанів Євро-2020 – справжнє випробування

Потрапити на багатостраждальне Євро-2020, яке через пандемію перенесли на 2021 рік, але назву залишили стару, випробування не з легких.

Турнір проходить одночасно у 10 країнах, що створює додаткові труднощі для переміщення вболівальників, адже у кожної держави – власні епідеміологічні вимоги, свої правила та обмеження.

З квитками теж все непросто – у вільному продажу вони були ще на початку 2020 року, потім, знову ж таки через коронавірусні обмеження, УЄФА частину квитків скасувала.

В одних країнах, наприклад, в Угорщині – жодних обмежень за чисельністю вболівальників на стадіоні немає. В інших, таких як Іспанія, Румунія або Шотландія – на стадіони пускають не більше 15 тис. фанатів. Одним словом, не поїздка на футбол, а справжній квест.

– Ковід все підрізав. Тобі дуже складно їздити за збірною, дуже незручно, – зазначає футбольний блогер і журналіст Дмитро Поворознюк.

Тим не менш, українські вболівальники подолали всі ці труднощі і таки знайшли можливість підтримати збірну.

Всі дороги ведуть в Бухарест

На Євро-2020 домашнім містом для збірної України стала столиця Румунії – Бухарест. Тут розташована база збірної, тут же команда Андрія Шевченка провела відразу дві гри групового етапу – проти Північної Македонії та Австрії.

І якщо в Нідерландах, де матчем проти місцевої збірної Україна стартувала на чемпіонаті Європи, українських уболівальників не пускали (там зібралося всього кілька сотень українців, які живуть і працюють в ЄС), то Румунія в червні таки відкрила кордони для наших громадян, спеціально під Євро.

Причому спочатку в Румунії вирішили без обов’язкової самоізоляції пускати українських уболівальників лише на три дні, а потім скасували і цю вимогу.

Тому з квитком на Євро і негативним ПЛР-тестом на коронавірус в Бухарест можна було приїхати відразу на два матчі, тобто майже на тиждень.

Я поїхав до Бухареста на матч з Північною Македонією. Хоча ще у січні 2020 року купив три квитки на гру з Австрією. Але, коли через пандемію УЄФА запропонувала скасувати їх і повернути гроші, я погодився, подумавши, що все одно вже нікуди не пустять.

Рішення виявилося передчасним, довелося терміново шукати квитки з рук. На щастя, вийшло купити за номіналом один квиток у хлопця, який не міг піти на матч.

Всі квитки на Євро-2020 – електронні, їх просто пересилають через спеціальний мобільний додаток.

Квитки є, ну, і дістатися до Бухареста варіантів багато. На жаль, через пандемію скасували прямий авіарейс, але просто в день гри були чартери.

Я летів із пересадкою через Франкфурт. Але найпопулярніший шлях українських уболівальників до Румунії – автобусом або на машині через Одеську чи Чернівецьку область.

Причому по приїзду до Румунії місцеві прикордонники навіть не дивилися на квитки і ПЛР-тести, пускали всіх без проблем.

У літаку нас попросили заповнити спеціальну декларацію з контактними даними та адресою перебування в Румунії – зараз це звичайна практика для європейських країн. Але по прильоту цю декларацію так ніхто і не забрав. Тобто, питання щодо суворості виконання епідеміологічних норм існують не лише в Україні.

Футбольне місто

У самому місті атмосфера Євро-2020 не особливо відчувається. Про це нагадують тільки банери і стікери УЄФА – мафія, розвішані в центрі та біля стадіону.

Причому українські вболівальники, після скандалу з формою нашої збірної і рішення УЄФА заборонити на ній напис Героям Слава, про такі стікери багато могли б розповісти.

– У містах, що приймають турнір, не відчувається Євро. Ми були в Амстердамі, прилетіли туди за три дні до матчу Нідерланди – Україна, і я не бачив у місті жодної помаранчевої футболки. Тобто фанати всі зібралися тільки в день матчу, наділи футболки, повболівали, наступного дня їх зняли і все, – констатує Поворознюк.

Поворознюк додав, що Євро, як було раніше, коли це місяць чемпіонату в одній країні – це кожен день свято, кожен день двіж. У Румунії, знову ж таки за день до матчу, ми нічого не бачимо. Тобто кілька вболівальників якихось є, ну, це… це зовсім не те.

Причому ще за день до гри в місті було більше македонців, чия збірна вже грала в Бухаресті. Але в день матчу, звичайно, все змінилося, підтягнулися наші фанати, і центр міста розділився на червоні та жовті кольори.

До речі, вболівальників двох збірних намагалися розводити ще в центрі, одні вулиці і кафе залишали для українців, інші – для македонців. Було багато поліції, причому були навіть українські правоохоронці, які приїхали спеціально для налагодження діалогу.

Але в цілому все було дуже мирно, ніяких конфліктів між двома сторонами. Змагалися вболівальники тільки в піснях та кількості випитого пива. Зрозуміло, на чию користь, враховуючи наявність у нас бронебійного хіта у вигляді Червоної Рути.

Гостинні господарі ж підтримували в основному якраз збірну України, і прогнозували нам легку перемогу. Не останню роль зіграла тут, звісно, особистість Мірчі Луческу.

Нинішній головний тренер Динамо Київ – справжня румунська легенда. Вся країна стежить за його успіхами в Україні, і тому відмінно знає нашу збірну, в якій відразу 11 динамівців.

Про Луческу у наших збірників запитують на кожній прес-конференції. Він дійсно приїжджав до штабу команди, і надсилав динамівцям розбір їхніх дій після кожної гри на турнірі.

Румунські журналісти настільки в темі, що можуть обговорювати навіть тактичні схеми нашої збірної або перспективи у великому футболі Іллі Забарного – наймолодшого українця в історії чемпіонатів Європи, який заграв на такому рівні завдяки Луческу.

Ситуація, коли ти йдеш по місту у футболці збірної, і з проїжджаючої машини висовується чоловік з криками Луческу Мірча – Мірча – цілком буденна.

Сам Бухарест нагадує Київ. Теж велике місто з 6 млн населення, що стоїть в цілком собі київських заторах, з хаотичною парковкою.

Монументалізм старих будівель теж на місці, тільки у нас він радянський, а у них постарався Чаушеску.

Українське свято

Звідки тільки не з’їхалися українці в Румунію підтримати збірну! Я зустрів навіть уболівальників з російського Пітера – українців, які переїхали до Росії, але не забувають своє коріння.

А з Чернівців, наприклад, вболівальники взагалі привезли на гру одномісячну дитину – наймолодшого фана збірної, причому на неї купили навіть окремий квиток.

Перед грою фанам належало ще одне випробування – квест не закінчився.

Щоб потрапити на стадіон, потрібно знову показати ПЛР-тест, зроблений за 72 години до гри, або заново здати тест на антиген.

Тест коштує 40 лей – близько 280 грн, результат через 10 хвилин. Якщо з тестом все добре, вам на руку кріплять спеціальний браслет, і тільки з ним пустять на арену.

Перед стадіоном теж відчуваються коронавірусні обмеження. Щоб уникнути скупчення людей, на квитках прописують тимчасові слоти для проходу на стадіон. Мій слот був з 13 до 13:30, хоча матч починався тільки о 16:00.

Поки чекаєш стартового свистка на стадіоні, можна перекусити бутербродами за 20 лей – близько 140 грн, і запити їх безалкогольним пивом за 14 лей – близько 110 грн.

Також на арені є офіційний фан-шоп Євро-2020 з різними сувенірами – від значків до футболок.

Українських фанів на арені було чути набагато краще, ніж македонських. Нашим вдалося пронести барабан, заспівати улюблену пісню про президента Росії і за традицією затягнути гімн на останніх секундах матчу.

На нервових секундах, але принесли всій країні таку історичну і довгоочікувану перемогу. Першу на Євро за дев’ять років і сім ігор.

За цей час збірна України встигла встановити європейський антирекорд за кількістю поразок поспіль, і нарешті перервала цю жахливу серію.

Після матчу в центрі Бухареста почалося справжнє українське свято, яке тривало всю ніч.

Це вже потім будуть поразка від Австрії і нервове очікування результатів матчів в інших групах. У підсумку ж саме перемога над Північною Македонією вивела Україну вперше в нашій історії до плей-офф чемпіонату Європи. І я цю перемогу бачив наживо, що особливо приємно.

Тим більше, враховуючи, що для мене це було вже третє Євро. У 2012 році на чемпіонаті Європи в Україні я був на чвертьфіналі Англія – Італія в Києві – можливо, самому нудному матчі всього чемпіонату.

0:0 в основний і додатковий час, все вирішила тільки серія пенальті, а мій друг і взагалі заснув на стадіоні.

У 2016 році на Євро у Франції я був у Марселі на матчі Україна – Польща. Ми програли 1:0, за весь турнір не забили жодного гола і ганебно вилетіли. І ось, нарешті, удача, нарешті цікава, напружена гра і наша перемога!

У Глазго, де збірна 29 червня зіграє в 1/8 турніру зі Швецією, українським уболівальникам дістатися буде дуже складно.

Потрібна Британська віза і 10-денна самоізоляція по прильоту. А от у разі виходу до чвертьфіналу на нас чекатиме Рим.

І вже там, можливо, знову почуємо: Ми приїхали, щоб перемогти! Гей! Щоб перемогти, щоб перемогти!

Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-06-24 18:19:40