Україна і світ

Кожна дитина України від цієї війни постраждала: скільки маленьких життів забрала та покалічила Росія

Будівельні матеріали м.Ніжин

Війна в Україні завдала шкоди всім дітям: і тим хто постраждав фізично, і тим, хто дістав психологічних травм, хто був змушений залишити свою домівку чи прихистити у свою домівку інших дітей. За офіційними даними, в Україні на цей час загинули 243 дитини, 446 дітей зазнали поранень.

– От є в нас майже сім мільйонів дітей, постраждали всі. Хтось постраждав у прямому сенсі, катастрофічно і незворотно, бо втратив батьків, втратив домівку, втратив звичний ритм життя. Хтось, можливо, живе на більш безпечній території України, але поруч, знову ж таки, є діти, які приїхали з територій, де неможливо зараз адаптуватися. Вони бачать це горе, цю біду дитячу і батьків, які неспроможні в повному обсязі дати дітям щасливе дитинство, – каже заступник директора Департаменту з питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Нацсоцслужби України Володимир Вовк.

Він зазначає, що таке поняття, як повітряна тривога і бомбосховище, і якесь замкнене приміщення, куди ти маєш спуститися, пересидіти – це для дитини дуже незвичні умови.

– Поруч батьки, яким дуже важко, бо вони відчувають відповідальність не тільки за себе. Тому, безперечно, війна наклала відбиток на все дитинство України. Тому постраждали всі діти. І якщо після війни ми будемо продовжувати встановлювати статус дитини, яка постраждала від воєнних дій, збройного конфлікту, то в тією чи іншою мірою ми муситимемо, враховуючи цю війну, визнати: кожна дитина України від цієї війни постраждала, – додає Вовк.

243 дитини загинули, і це ще не все

Як звітує радниця – уповноважена президента України з прав дитини Дар’я Герасимчук, найбільше дітей постраждало в Донецькій області (153), Київській (116), Харківській (109). Внаслідок агресії Росії 19 дітям довелося ампутувати кінцівки.

– Можу підтвердити інформацію щодо загибелі 243 дітей  і поранення 446. Чи це остаточні цифри? Однозначно, ні. Не знаємо, яка ситуація на тимчасово окупованих територіях. Впевнена, щойно ми туди зайдемо, цифри щодо постраждалих дітей зростуть у рази. Щодо дітей, які проходять лікування, то Міністерство охорони здоров’я станом на 23 травня (це була остання статистика) звітує: перебувають на лікуванні ще 188 дітей, які дістали поранень і вже 19 дітей, у яких ампутовано кінцівки – верхні чи нижні, –  наголошує Дар’я Герасимчук.

Майже 2 тисячі дітей осиротіли

За даними Нацсоцслужби України, без батьківського піклування сьогодні залишилися 1735 дітей.

– Це ті діти, які фактично, можливо, ще не юридично втратили батьків. Наприклад, 121 дитина була залишена в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров’я, 132 дитини були відібрані у батьків, бо вони ухилялися від батьківських обов’язків тощо. Із цієї цифри 1735 тих дітей, яким встановлено статус сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, ми маємо 830. Тут виокремлюємо три категорії (ми змушені так казати, хоч це все горе): перша – це діти, які стали сиротами внаслідок бойових дій і смерті обох батьків, – таких дітей у нас 54, – каже Володимир Вовк.

Окрім цієї категорії, з’явилися також тимчасові статуси дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування: якщо свідоцтва про смерть батьків немає, то дитині встановлюється статус, але після завершення війни цей статус треба підтвердити або він спростується, якщо батьки таки знайдуться. Зараз таких дітей 87.

Також є категорія дітей, чиїх батьків позбавили батьківського піклування, оскільки вони залишилися на окупованих територіях або там, де йдуть бойові дії, і вони не можуть виконувати свої обов’язки. Таких дітей 48.

– Тобто батьки можуть повернутися з окупації, батьки можуть проїхати три країни по колу, знайти дітей, такі випадки можуть бути, тоді цей статус може бути знятий. Цей статус тимчасовий, який дає право державі повністю забезпечити весь комплект опіки над цими дітьми, – зазначає Володимир Вовк.

Більшість дітей, які фактично втратили батьків, перебувають в сім’ях родичів (1172), якщо дитина отримала статус через суд, то 51 дитина влаштована вже в дитячий будинок сімейного типу, ще 270 дітей влаштовані в заклади. Ще під час війни з’явилася унікальна форма влаштування дітей тимчасово в сім’ї небайдужих громадян. У чатбот надійшло понад 19 тисяч звернень із бажанням, 5 тисяч заповнили анкету, триденний вебінар із батьківства пройшли 417 батьків. І понад 100 дітей уже влаштовані, зокрема, і шляхом цієї форми.

Варто зазначити, що усиновлення на час війни фактично призупинене, оскільки все це відбувається через суд.

Водночас Національна соціальна сервісна служба звітує, що через війну і задля безпеки дітей 272 заклади (із 706) здійснили евакуацію усіх або частини дітей в межах України або за кордон. У безпечні регіони України та за кордон переміщено (евакуйовано) 12 984 дитини із закладів з цілодобовим перебуванням дітей та дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштованих до сімейних форм виховання. В межах України найбільше дітей переміщено у Львівську область, Закарпатську, Чернівецьку, Івано-Франківську. Серед іноземних держав найбільше дітей із закладів прийняли Польща, Німеччина, Італія.

Є заклади, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, це переважно Херсонщина, частково на Запоріжжі. З ними тримають зв’язок. Насамперед зараз там є потреба в ліках.

Операція – депортація

За різними даними, з України депортували чи примусово вивезли від 200 тисяч дітей до півмільйона. Так, радниця – уповноважена президента України з прав дитини Дар’я Герасимчук називає цифру у щонайменше 234 тисячі дітей. За її даними, 2 тисячі 751 дитину верифікували.

Правозахисники наголошують, щоб повернути депортованих дітей, їх спочатку треба ідентифікувати, а це теж велика проблема. Особливо довго може тривати процес, якщо діти народилися під час окупації, і жодного документа батькам на цих дітей не видали. Або ж якщо батьків дитини вбили, каже менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

 – Більшість дітей, які опиняються на території Російської Федерації, там перебувають в супроводі дорослих. Це важливо. Тому шоста частина, за даним РФ, з тих, хто виїхав – це діти, це приблизно 200 тисяч. Абсолютна більшість із них – це діти з батьками або з родичами виїхали. Інша ситуація з дітьми, які інституціалізовані, які до початку широкомасштабної війни перебували в певних інституціях (це притулки, пансіонати). От про цих дітей можна знайти інформацію, поіменний перелік, – говорить Альона Луньова.

За її словами, такі діти переважно перебувають на території, яка була окупована раніше, в лікарняних закладах чи інтернатах. Усіх цих дітей необхідно вивезти на територію, підконтрольну Україні, але для цього треба вести переговори, щоб не було проблем з їх поверненням.

Що стосується дітей, таких інституціалізованих, про яких стає відомо на території РФ, то здебільшого це діти, яких вивезли з іще раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей протягом 18-20 лютого.

– Але найбільша проблема, мені здається, буде стосовно тих дітей, про яких не знають органи опіки й піклування, бо вони не мали спеціального статусу, але під час блокади, обстрілу, окупації їхніх батьків убило або їхніх опікунів розстріляли росіяни, і вони залишилися самі. І в таких випадках дуже складно буде дітей знайти. Єдине сподівання, що вони не будуть вивезені на територію Росії і не будуть усиновлені чи удочерені, бо вони (росіяни – Ред.) афішували, що спростять порядок усиновлення дітей з України. Але оскільки вони без документів, найімовірніше, що вони будуть залишатися на території так званої ДНР, – каже Альона Луньова.

Стосовно таких дітей немає достатньо інформації. Відомо лише те, що дуже багато з них зараз перебувають у розшуку. Це можна побачити в різних групах пошуку.

– Так само проблематичним є вивезення з території Російської Федерації дітей, які були народжені після 24 лютого на територіях, які були окуповані чи заблоковані, то й же Маріуполь. Це означає, що дитина не має документа про народження, вона не має державного свідоцтва, і вона майже позбавлена шансів залишити територію РФ, якщо опиняється там. Навіть якщо в батьків є біометричні документи, а в дитини немає жодного, питання виготовлення свідоцтва про народження відбувається через суд, а це процес, – говорить Альона Луньова.

Усі експерти наголошують: якщо ви бачите, що фронт насувається, евакуюйтеся якнайшвидше разом із дітьми. Це вбереже і вас, і їх від примусового вивезення. Водночас якщо з вами вже сталася біда і ви розшукуєте дитину, яку вивезли чи викрали окупанти, зверніться до Нацполіції, а також до Українського національного інформбюро та повідомте про ці факти.

Національне інформаційне бюро запустило гарячу лінію: 1648 та 044-287-81-65 для первинного збору інформації та комунікації з постраждалими. Лінія також функціонуватиме в месенджерах

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-06-01 13:36:12

Магазин Автозапчастин м.Ніжин