Місто і регіон

“Кожен звіролов має знати в душі, що він справжній мисливець, а не браконьєр…” – ПравдаТУТ Ніжин

Не стільки випробувати учасників, скільки відновити культуру мисливства в цілому, де б населення сприймало звіролова як захисника природи, а не ототожнювало його з браконьєром. На Ніжинщині провели міжобласні змагання з мисливського біатлону. 30 мисливців-спортсменів, 10 команд із різних куточків нашої Батьківщини проявили свою вправність та майстерність в урочищі «Рокитна Долина», поблизу с. Сальне.

Автор: Ксеня Яструб-Яворська

Фото: Ігор Волосянкін

Зимовий кубок із мисливського біатлону проводять на Ніжинщині вже вдруге. Цього разу до Сального з’їхалися стрільці з 4 областей України: Київщини, Хмельниччини, Львівщини та Чернігівщини. Наймолодший учасник – 22-х річний Микола Парасюк («Лосинівка»/Ніжин УТМР), а найповажніший – 54-річний литовець Лаймонос Гурскіс, який представляв Хмельницьку область («Мисливський клуб «Гуни»). Львівщину представив «Мисливський клуб «HunterLviv». Від Києва виступила команда з мисливської спільноти «Душа Мисливця». Найчисельнішою за кількістю учасників виявилась наша Сіверщина. Сюди ввійшло 5 команд: МК «Звіробій/Ніжин УТМР, МК «Мисливець»/Ніжин УТМР, ПМК «Лосинівка»/Ніжин УТМР, АМР «ІРБІС», Ніжинська районна рада УТМР.

Захід був організований Федерацією мисливського біатлону України. Співорганізатором свята виступила Ніжинська районна рада Українського товариства мисливців та рибалок в особі її голови Олексія Могильова. А незмінним меценатом Зимового кубку виступив Анатолій Гунько.

Поки проходили останні приготування до змагань, звіролови екіпірувалися, грілися біля багаття і, як годиться, переповідали мисливські історії. Святослав Фецинець, коваль за професією, із міста Стрий, що на Львівщині, приїхав на змагання разом зі своїм молодшим братом Богданом, щоб «підтягнути» його в мисливському ремеслі. Полювання для Святослава – це чоловіча потреба в фізичному саморозвитку та володінні мисливською зброєю, нагода черпати собі адреналін та «гормон щастя», їсти «дике м‘ясо» без хімії, вміння нести відповідальність та спілкуватися з природою. На відміну від нього, брат полює для спортивного інтересу, робить це зрідка, бо, каже, жалісливий до тварин. «Постріляти по паперових мішенях – це моя здобич», – жартує молодший.

Старший брат розпочинає мисливський сезон у період між 4 серпням та 15 січням. Полює вже дві зими, виходить ловити здобич, як тільки починає світати й аж до заходу сонця. Найважче для нього – зловити зайця, бо, як вважає, той  найпрудкіший. Розповідає, для ловлі цього звіра потрібна блискавична реакція, у долю секунди необхідно зосередитись, бути «тут» і «зараз».

 «Не думав, що в Україні хтось полює на лижах. Гадав, що, може, у якійсь Азіатській частині Росії – у Сибіру чи в Якутії. Виявляється, у Чернігівській області люди роблять це, та ще й з рушницею, і це так цікаво», – розказує Фецинець.

На провокаційне питання, чи шкодить мисливство природі, відповів виважено, по-чоловічому:

«Навколишньому середовищу шкодить насамперед не мисливство, а людська діяльність в цілому. Люди, які кажуть, навіщо полювати на звіра, нібито шукають винних, знімаючи з себе відповідальність у проблемах тваринного світу. Хай тоді не користуються айфоном, пластиковими пакетами, шкіряними речами, які в результаті завдають більшої шкоди нашій флорі та фауні. Ця ж людина ходить у магазин, купує м’ясо, що для неї вполювали раніше. Чи знають такі зоозахисники, що для вівсяної каші, якою хтось із них снідає, потрібно засіяти поле вівсом, від якого потім помирають зайчики чи ще якісь гризуни, бо той отруюють хімією, яку спробували тварини? Усі травоїдні гинуть у зубах сильніших хижаків. Вони життя власною смертю ніколи не закінчують, це все природньо. Так, вполювали – значить убили. Але ж проходить рік – і звірі розмножуються далі. Це ланцюг живлення. За умови, якщо полювати в розумній мірі і без «зажерливості», – це нормально й цілком природньо», – розмірковує мисливець.

54-річний Лайміс Гурскіс приїхав в Україну з самої Литви. Після служби в армії чоловік вирішив залишитися на нашій Батьківщині. Закінчив консерваторію в Чернівцях та Інститут міжнародних відносин, займається фермерством. Одразу, що кинулось при розмові, як він вільно володіє українською. Каже, найперше, що зробив тут, – це вивчив мову. «Перший рік прислуховувався, а вже другий почав говорити», – пригадує литовець. Лаймонос – мисливець зі стажем. Полює близько 18 років – на фазана та кабана. Робить це  «для душі», для спілкування з однодумцями. Займається кінним спортом. Дивується, що в нас багато браконьєрів, бо в Литві, як зазначає, їх майже немає.

«Кожен звіролов має знати в душі, що він справжній мисливець, а не браконьєр. Мисливська культура в Україні ще молода. Але достатньо ентузіастів, людей ідейних, які її й пропагують. У Литві проводиться чимало подібних турнірів, переважно в національному стилі. Усі приїжджають у мисливських костюмах, на головних уборах – пір’їни, звучать горни. Але на мисливському біатлоні я вперше. І враження – прекрасні», – розповідає Лайміс.

Змагання були наближені до реальних умов полювання. Кожен учасник мав пройти 3, 800 км та зробити три постріли в паперовий силует кабана. Особливістю було те, що чоловіки долали свою дистанцію на мисливських, а не на спортивних лижах. Відрізнялися вони тим, що згідно правил, установлених Федерацією мисливського біатлону України, їхня ширина була не меншою 12 см. Передбачалася й система бонусів: 30 – 40 років –  віднімалась 1 хв до загального часу, що пройшов мисливець; 40 – 50 років – 2 хв. Від 50 і вище та для жінок – 3 хв.

«Правила нашої федерації вимагають, щоб ширина мисливських лиж була не менше 12 см. У когось вони були ширші, а в когось – тонші. Пластикові чи дерев’яні – немає різниці. Головне – дотримуватись стандартів. Деякі учасники вважали, що вони краще рухатимуться за допомогою пластикових лиж. Проте швидко змінили думку, бо спорядження дуже ковзало й було важко долати відстань», – зауважує головний натхненник змагань Ігор Калініченко.

Стріляли з гладкоствольної рушниці. Майже 4-х кілометрова лижня хоч і була добре накатаною, але спортсменам давалася нелегко. І тут мисливці використовували свої перевірені методи. Приміром, змащували лижі качачим жиром, щоб не налипав сніг. Дехто скаржився на необкатаний реманент. Виконавши всі завдання, втомлені, але задоволені, після пробігу мисливці поділилися пережитим.

 «Було цікаво. Можна сказати, що бігав на лижах вперше. З’їжджати з  гори в Карпатах, то не рахується. Чесно скажу, думав, буде гірше. Коли опинився на фініші, готовий був упасти на сніг і довго-довго лежати. Згодом з’явилося відчуття, що ноги вже не гудуть, і ти просто літаєш», – пригадує голова мисливського клубу «HunterLviv» Любомир Хмільовський.

«Настрій дуже окрилений. Дистанцію подолав добре. Жаль тільки, що лижі підвели. Дуже ковзають, нога постійно «плаває». Через це трохи забракло часу. На під’йом було важкувато заїжджати, проте не скажу, що змагання були заскладними», – розповідає 24-річний біатлоніст Ігор Деревянко.

І хоч головне в змаганнях – участь, переможців визначили. У трійку кращих ввійшли Сергій Пилипенко (загальний час на дистанції – 28 хв. 26 сек.; команда МК «Звіробій/Ніжин УТМР), Олександр Баргамін (29 хв. 07 сек.; МК «Мисливець»/Ніжин УТМР) та Андрій Талалаївський (29 хв. 30 сек.; ПМК «Лосинівка»/Ніжин УТМР). «Золото» отримала команда ПМК «Лосинівка»/Ніжин УТМР (1 год. 40 хв. 11 сек., капітан – Андрій Талалаївський), «срібло» – «Ніжинська районна рада УТМР» (1 год. 40 хв. 12 сек., капітан – Сергій Гриценко), а «бронзу» – «МК «Звіробій»/Ніжин УТМР (1 год. 45хв. 50 сек., капітан команди – Роман Помазан).

Номінацію «За волю до перемоги» отримав «Мисливський клуб «HunterLviv» (капітан команди Любомир Хмільовський), «Вогневий рубіж» – Олександр Постол (команда «Мисливець»). Призом «Глядацьких симпатій» був удостоєний керманич команди «Мисливський клуб «HunterLviv» Любомир Хмільовський. У руках мисливців були кубки та грамоти, жодна тварина не постраждала.

За багаторічну допомогу в організації змагань та популяризацію мисливського біатлону в Україні звання Почесного президента Федерації мисливського біатлону України отримав незмінний меценат Кубку Анатолій Гунько. Він уже традиційно допомагає мисливцям та рибалкам Ніжинщини відновлювати й укорінювати мисливські традиції та не стоїть осторонь їх проблем.

«Ваш ентузіазм усе подолає. А я зроблю все для того, щоб у наступні роки Кубок став міжнародним», – зазначає Анатолій Гунько.

Керував проведенням Зимового кубку Президент Федерації мисливського біатлону України Ігор Калініченко.

«Спочатку збираємось відкрити свої осередки в більшості областей України і вже наступного року провести обласні турніри. Після того, як кожна область організує внутрішні змагання, матимемо можливість висунути найкращі команди для всеукраїнського чемпіонату. Сподіваюсь поповнити склад учасників представницями жіночої статі. Головне в реалізації планів – мати надійну підтримку. Дуже хочеться, щоб таких людей, як Анатолій Гунько, – людей із великим серцем та щирими намірами допомогти в розвитку нашого виду спорту, – було більше», – зазначає він.

У планах координаторів змагань і створити Міжнародну федерацію мисливського біатлону, співпрацювати з Польщею, Білоруссю та Естонією.

Відправною точкою для створення Федерації мисливського біатлону в Україні стали минулорічні змагання, які пройшли в Сальному на регіональному рівні. Від тих змагань і до моменту організації Федерації пройшов майже рік. Це був рік кропіткої праці, результати якої  стали винагородою для ентузіастів.

«Захід, дійсно, набирає великих обертів. Показники мисливської вправності цього року збільшились удвічі. Хочемо зробити цей Кубок в інших мисливських угіддях, регіонах, щоб це був масштабний всеукраїнський турнір. У нас досить молода Федерація мисливського біатлону, аналогів якої в світі поки що немає. Усе йде до того, щоб зробити її загальнонаціональною», – каже віце-президент Федерації мисливського біатлону України Богдан Нестеровський.

Усі номінанти Зимового Кубку-2019 нагороджені цінними призами від Генерального спонсора змагань Анатолія Гунька та постійного партнера Федерації НВФ ТАХО.  Пам’ятні календарі від Чернігівської обласної організації УТМР команди отримали від голови Ніжинської районної ради УТМР Олексія Могильова. Допомогу в організації та проведенні Зимового Кубку з біатлону-2019 надали Генеральний директор СТОВ «РІД» Микола Чуприна, Генеральний директор ТОВ «АгроУспіх К.О.М.» Володимир Олешко. І яке мисливське зібрання обійдеться без справжньої мисливської кухні! А господарювали біля вогнища дві сімейні пари Валентина та Олександр Ющенки й Тетяна та Олександр Грузди.


Джерело: nizhyn.pravdatut.ua