Будівельні матеріали м.Ніжин Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Корабель після шторму. Політичні підсумки 2020 року для України

Зміна уряду і Генерального прокурора, кінець турборежиму в парламенті, місцеві вибори, атака на антикорупційні органи – 2020 рік в Україні запам’ятається далеко не тільки коронавірусом. Вітчизняні політики і без ковіду не переставали дивувати.

Влада змінюється

Якщо 2019 рік пройшов під девізом “нові обличчя у владі”, то в 2020 році від цих самих нових облич не залишилося і сліду.

 – Змінилися підходи до кадрової політики, якщо в минулому році ставка майже тотально робилася на нові обличчя, зараз обов’язково потрібен досвід, – зазначає політолог Володимир Фесенко.

Річ у тім, що з самого початку року у владі змінився “керівник відділу кадрів”, звідси і кардинальна зміна підходів. Замість Андрія Богдана главою Офісу президента став Андрій Єрмак. Після чого посипалася вся конфігурація влади, яку вибудовував попередній глава президентської канцелярії.

Фото: Андрій Богдан 

Саме Богдан в 2019 році продавив ідею з достроковими парламентськими виборами, тріумф на яких закріпив практично монополію Володимира Зеленського на владу в країні.

Богдан набирав людей в списки партії Слуга народу, а потім придумав турборежим в Раді і стежив за тим, щоб монобольшість його дотримувалася. Він же брав участь у формуванні Кабінету міністрів Олексія Гончарука і координував його роботу.

Але в 2020 році активного керівника ОП остаточно стало забагато. Зеленський зробив ставку на більш покірного і відданого Єрмака, а не на емоційного і скандального Богдана. І ось тепер один роздає інтерв’ю на виживання тривалістю чотири години, а іншого називають мало не віце-президентом.

Слідом за головою Офісу президента швидко втратили свої посади і ті, кого він привів до влади – прем’єр-міністр Олексій Гончарук та Генеральний прокурор Руслан Рябошапка.

Новий Кабмін набирав вже Єрмак. Ставка була зроблена на маловідомого в політичних колах вихідця зі Львова Дениса Шмигаля, який особливо уважно ставиться до порад з Банкової. Причому змінили уряд в Україні якраз напередодні коронакризи.

Так що весь час роботи Кабінету міністрів Шмигаля йому доводилося займатися гасінням пожеж в кризу. У травні президент Зеленський навіть назвав себе і прем’єра “майстрами спорту по боротьбі з коронавірусом”, але вже восени виявилося, що до цього звання вітчизняним чиновникам ще дуже далеко.

Падіння рейтингів

Разом з розвитком пандемії падала і популярність влади, перш за все, її головного уособлення – президента Зеленського. У підсумку, склалася парадоксальна ситуація, коли згідно з соціологічним дослідженням Цетру Разумкова, Зеленського одночасно вважають і головним політиком року (20%), і головним розчаруванням року (46%).

Водночас президент, безумовно, залишається найпопулярнішим політичним діячем країни, але 73% підтримки, які зафіксував другий тур президентських виборів 2019 року, вже не залишилося і сліду. Нинішній рейтинг підтримки президента Зеленського, за даними того ж дослідження Центру Разумкова – 28%.

 – Весь рік виявився таким проблемно-критичним для Зеленського – зменшення рейтингів тощо. Сам президент і його управлінський політичний корабель потрапили у величезний шторм, але з шторму вийшов – пошарпаний, з пробоїнами, з поламаними щоглами, але вийшов. Вдалося утримати корабель на плаву, зберегти керованість кораблем. Але потрібен тепер і деякий ремонт цього корабля, – підкреслює Володимир Фесенко.

Заради того, щоб триматися на плаву, Зеленський в 2020 році запустив проект Велике будівництво, під який гроші направлялися навіть з антикоронавірусного фонду. Дороги, мости, школи і взагалі все, що будувалося в країні, різко стало Великим будівництвом від президента.

Цей же проект розглядався і як основа передвиборної кампанії партії Слуга народу на місцевих виборах. У цій кампанії Зеленський особисто брав участь, об’їздивши всю країну з представленням своїх команд в регіонах. Він навіть знову відеоролики почав записувати і організував на виборчих дільницях опитування, аби тільки його прихильники до них дійшли.

Але навіть всіх зусиль глави держави виявилося недостатньо. На місцевих виборах українці голосували за старих, добре знайомих їм мерів, а не нових “слуг”. Партія президента не виграла вибори мера в жодному обласному центрі. Зате взяла найбільше місць в обласних, міських і сільських радах. А з мерами Офіс президента прекрасно порозумівся вже після виборів.

Проте, місцеві вибори і результат Слуги народу на них лише офіційно підтвердили падіння рейтингу влади загалом і президента особисто.

Непокірна Рада

Додавали Зеленському сивого волосся протягом року і постійні проблеми з його депутатами в Раді. Вони як не принади колег перед камерами обговорювали, так відпочинок на дорогих курортах прямо із залу парламенту бронювали. Водночас займатися своєю безпосередньою роботою народні обранці теж встигали.

Рада в 2020 році прийняла найважливіші закони про відкриття ринку землі і про недопущення повернення колишнім власникам націоналізованих банків. Ось тільки голосування за обидва проекти остаточно переконало багатьох, що монобольшість в парламенті існує тільки на папері.

Реально ж фракція Слуга народу розбита на низку груп, чиї інтереси не завжди збігаються з генеральною лінією партії. За підрахунками експертів, стабільно президент може розраховувати у власній фракції тільки на 170-180 депутатів. Через це для результативних голосувань монобольшості доводиться шукати підтримки в інших фракціях і депутатських групах.

Найчастіше слугам допомагає депутатська група Довіра і позафракційні. Але, наприклад, земельний і банківський закони пройшли тільки завдяки підтримці Європейської Солідарності і Голосу. А за кадри разом з владою часто голосує ОПЗЖ.

Але осічки за таких зборів ситуативної більшості неминучі. І доходять вони навіть до того, що Рада не соромиться відмовлятися підтримувати призначення міністрів, затверджених на Банковій.

Так, депутати весь рік не хотіли голосувати за призначення міністра енергетики, причому прокотили вже двох кандидатів – Ольгу Буславець і Юрія Вітренка. Більш того, нардепи і за програму уряду Шмигаля за цілий рік так і не проголосували, саботуючи її затвердження.

Виріс в стінах парламенту вже і потенційний конкурент для Володимира Зеленського. Спікер Ради Дмитро Разумков, за даними соціологів, у підсумках року випередив президента за рейтингом довіри серед усіх політиків в країні. Причому Разумков вже навіть не соромиться суперечити Банковій. Наприклад, він публічно критикував ідею з опитуванням, ініційованим Зеленським у день місцевих виборів, і відкрито заявив, що не брав у ньому участь.

Фото: Дмитро Разумков

Разумков не поспішає покірно “брати під козирок” всі рішення, які спускають йому з Офісу президента. Усередині Слуги народу у нього вже є власна група депутатів. Так що спікер починає грати в свою гру і будувати майбутню політичну кар’єру, що напевно матиме ще більш явний характер в 2021 році.

Справи корупційні

Не додають популярності владі і корупційні скандали. Весни минають одна за одною, а посадок, обіцяних Володимиром Зеленським, все немає і немає. Уже навіть Генпрокурором призначили людину з партії Слуга народу Ірину Венедіктову, а віз і нині там. Визнає це і сам Зеленський, обіцяючи змінювати керівників силових відомств, поки не буде результатів.

Фото: Олександр Юрченко

Причому корупційні скандали вже добралися і до самих представників нової влади. Так, НАБУ розкрило “любителя плюшок” нардепа від Слуги народу Олександра Юрченка, який за $200 тис. обіцяв провести через Раду законопроект про побутові відходи. З лав “слуг” Юрченка відразу вилучили, а Зеленський навіть заявив, що депутат буде сидіти.

А ось про заступника керівника Офісу президента Олега Татарова, якого НАБУ теж підозрює в корупції, таких заяв з Банкової не чути. А навіть навпаки, Татарова президент закликає довести власну невинуватість. Генпрокурор Венедіктова ж тим часом всіляко намагається справу Татарова у НАБУ забрати. Вже і групу прокурорів змінювала, і намагалася передати справу СБУ, але бюро бореться.

Українським антикорупціонерам в 2020 році взагалі не щастило. Війною на них пішов Конституційний суд. Спочатку КС розігрівався на НАБУ, визнавши незаконним призначення директором бюро Артема Ситника. Правда, ніяких наслідків для бюро це рішення не мало, і Ситник продовжує працювати, але перший дзвіночок пролунав. Далі була вже ціла канонада на кшталт ядерного бомбардування.

КС просто скасував електронне декларування чиновниками свого майна та кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях. Фактично це означало підрив всієї антикорупційної інфраструктури в країні, яку ми так важко будували останні п’ять років. Плюс це загрожувало і скасуванням безвізового режиму з ЄС разом зі всією фінансовою допомогою Заходу. Але суддям КС ніяка допомога не потрібна, вони просто рятували самих себе від кримінального переслідування через проблеми в деклараціях.

Володимир Зеленський тут же запропонував просто розігнати Конституційний суд. Разумков, до речі, знову пішов проти та ініціював просте відновлення усіх скасованих судом норм. Зрештою, з горем навпіл, пройшов-таки другий варіант, депутати відновили все, що наскасовував суд, щоправда, в усіченому вигляді. А ось 103 кримінальні справи за декларування недостовірної інформації вже все одно закрили. Так що хід суддів спрацював.

І головне – загроза, що Конституційний суд скасує щось ще, наприклад, закон про мову або відкриття ринку землі, залишалася. Поки президенту особисто цю загрозу не вдалося купірувати. Прямо під ялинку він відсторонив на два місяці від роботи голову КС Олександра Тупицького, який сам вже став підозрюваним у кримінальній справі.

Так що корабель дійсно досі на плаву, але й ремонтуватися після 2020 року йому ще доведеться дуже довго. Хоча далеко не факт, що наступний рік нам готує менше випробувань.

Читайте останні новини України та світу на каналі  в Telegram

Джерело ФАКТИ. ICTV
2020-12-31 12:15:24