Коли в Україні запрацює військова поліція і чи потрібні нам військові суди

Про це та інше кореспондентка АрміяInform запитала у начальника Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України Олексія Муравйова.

— Олексію Валентиновичу, попрошу для початку пояснити нашим читачам простою мовою, що таке військова юстиція? Про що ми говоримо в цьому контексті?

— Специфіка військової юстиції — це правовідносини, які пов’язані з проходженням військової служби; суб’єктом є, як правило, військовослужбовці. Коли наразі говорять про військову юстицію, зазвичай мають на увазі систему органів, діяльність яких спрямована на забезпечення правопорядку в Силах оборони України. І найперше, йдеться про три основні ланки: військова поліція, військова прокуратура, військові суди, які наразі в Україні відсутні.

Також у системі військової юстиції можемо говорити про ще одну ланку — адвокатуру, її ще часто називають військовою адвокатурою. Так, за чинною Конституцією ми не зможемо реалізувати такий механізм як, наприклад, в США, де йдеться саме про військових адвокатів, які мають спеціальні завдання. Але, на мій погляд, нам і не потрібно копіювати чийсь досвід.

У нас адвокатура існує як незалежний самоврядний орган, з високим рівнем громадської свідомості. А от створити програму підготовки адвокатів у галузі військового права в Національній асоціації адвокатів України та інших громадських організаціях адвокатів, думаю, зможуть в дуже стислі терміни.

— Чому, на вашу думку, в Україні на 11 році війни досі не створений і не розвивається повноцінний інститут військової юстиції? Які ключові перешкоди ви б виокремили?

— У 2022 році, під загрозою широкомасштабного вторгнення, справа рухалася жвавіше. Парламентська робоча група, до якої були залучені всі дотичні до цього питання організації, у тому числі та Міністерство оборони України, активно працювала над проєктом закону про військову поліцію. Наразі процес пригальмувався, бо, мабуть, вже не так гостро сприймається ситуація.

Ймовірно, включаються також політичні мотиви: хто буде очолювати новостворений орган, хто буде призначати керівника, чи буде конкуренція з іншими правоохоронними органами тощо.

Хоча ми закладали в проєкт закону таку ідею, що військова поліція мала забрати від ДБР виключно ту категорію справ, які, на наш погляд, не мають бути притаманними для ДБР: військові злочини, зокрема, СЗЧ, невиконання наказів тощо. Тобто, ті злочини, які є досить системними, однотипними та для розслідування яких не потрібні фахівці такого рівня, які добиралися в ДБР. Це б дозволило розвантажити слідчих ДБР, і вони б могли зосередитися на більш складних злочинах.

— Що, на вашу думку, ближче до українських реалій: створення військових судів чи визначення чіткої спеціалізації цивільних судів з розгляду справ про військові злочини?

— По механізму, який реалізується вже і розглянутий парламентом, ближчою є спеціалізація. Але принципово, на думку фахівців, це не розв’яже проблеми, оскільки найпростіший шлях — не завжди про ефективність. У чому полягає проблема? Створення спеціалізації передбачає, що у місцевого суду першої інстанції має бути достатня кількість суддів, які розглядають ці справи. І ми говоримо про суди, які наближені до зони бойових дій — а там зазвичай є нестача кадрів.

По-друге, створення спеціалізації потребує зменшення навантаження в загальних справах на цього суддю. А перекладання його справ на колег нікому не сподобається в нинішніх умовах і, відповідно, не призведе до бажаного результату…

Відтак, більш логічним було б створення спеціалізованих військових судів. Їх буде не так багато. Для другої ланки ми орієнтовно прораховували, що достатньо буде створити два апеляційних суди на всю територію України, щоб охопити всі ці справи.

Третя інстанція — думки розділялись, чи потрібно створювати окремо військову колегію у складі Верховного Суду, чи достатньо того, як зараз кримінальна палата розглядає як касаційна інстанція антикорупційні справи. І так само вона може бути третьою (касаційною) інстанцією до судів військових.

— В чому полягає проблема формування військової поліції? Наразі існує Указ Президента, який визначає стратегію розвитку органів правопорядку 2025 року, який передбачав, що військова поліція створюється на базі Військової служби правопорядку. Але ВСП є не правоохоронним органом, відтак, обмежена у своїх можливостях щодо оперативно-розшукових дій, проникнення в приміщення тощо…

— Військова поліція — це базова ланка (і потреба в ній вже давно перезріла), вона спрямована на безпосередній контакт з військовослужбовцями, які вчинили правопорушення або схильні до вчинення правопорушень. ВСП — специфічний орган, він не є правоохоронним, позбавлений функцій оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування.

Військовослужбовці нашого управління ще з 2022 року були дотичні до участі в робочій групі, про яку я згадував. Від Міністерства оборони була група з п’яти офіцерів, троє з них — це офіцери нашого управління. І ми контактували з парламентарями, намагаючись їх переконати в тому, що військова поліція нам потрібна не як черговий правоохоронний орган. Правоохоронний орган має на меті виявити правопорушення, притягнути винну особу до відповідальності.

Специфіка військової поліції полягає в превентивному забезпечення правопорядку.

Особливістю діяльності ВСП сьогодні є в те, що вона виконує багато інших не правоохоронних функцій.

Відтак, при розробці проєкт закону ми намагалися донести до законодавців необхідність максимального збереження як функціоналу ВСП (щоб він не був втрачений під час воєнних дій), так і структуру, і кадровий склад ВСП. Якщо казати спрощено, ми хотіли, зберігаючи функції ВСП, додати до них ще оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування.

З приводу досудового розслідування виникло дуже багато сперечань і наразі той проект закону, який розглядається парламентом, не містить повноважень військової поліції здійснювати досудового розслідування.

З цього приводу виникає дуже багато критики на адресу розробників, але це був такий вимушений компроміс, тому що передачу досудового розслідування до військової поліції наразі політичні сили не підтримували.

Ми розуміємо, що це напівкрок, але потрібно робити хоча б його. Це вже, якщо не помиляюсь, чи то восьмий, чи то дев’ятий проект закону про військову поліцію, який за часів незалежності заходить до парламенту.

І наразі ми зайшли якнайдалі від всіх своїх посередників — законопроект пройшов перше читання. Ми сподіваємось, що десятого проекту вже не буде, що все-таки цей дотиснуть. І коли він запрацює, всі зрозуміють, що не можна створювати орган напівфункціональний. Потрібно його буде вдосконалити та додати зміни.

— То оперативно-розшукові дії будуть властиві військовій поліції?

— Наразі проектом закону це передбачається. І це дуже ризиковий варіант. Тому що все одно матеріали будуть потрапляти за чинним КПК до того самого ДБР, який перевантажений справами про військові правопорушення і принципово це проблему не вирішить.

Але все ж залишається і примарний шанс на те, що під час другого читання законопроєкт буде удосконалений і до нього додадуть ще й розділ досудового розслідування, але поки що про це не йдеться.

Один із базових функціоналів, який ми намагаємося реалізувати в цьому проекті закону, — це саме превентивна функція військової поліції, де вона вже має можливість безпосередньо приїжджати, виявляти правопорушників, документувати. І один зі шляхів, який нам вдалося закріпити в цьому проекті, розроблявся паралельно зі змінами до КПК.

Там, зокрема, було передбачено, що слідчі можуть доручати оперативникам виконувати певні слідчі дії в районі бойових дій — так ми зможемо прискорити досудове розслідування справ. Також вони будуть уповноважені на затримання, огляд місця події тощо.

— Тобто, модель майбутньої військової поліції — це поки що, грубо кажучи, ВСП з розширеними функціями, але не настільки широкими, як хотілося б, в контексті слідства і процесуальних моментів?

— Так, на жаль, це напівміра… Але варто згадати про ще один функціонал, який ми туди закладали і який всі сприймають на сьогодні з посмішкою чомусь, — це захист прав військовослужбовців: від незаконних наказів, від зловживання з боку службових осіб тощо.

— Щось можете озвучити по часових дедлайнах щодо ухвалення закону про військову поліцію?

— М’яч на полі законодавця. Ніщо не перешкоджає винести закон на друге читання. Коли проєкт закону подавався на розгляд парламенту, то був погоджений Міністерством оборони, Збройними Силами та ВСП. Тобто, всі три органи, які безпосередньо дотичні до цього процесу, йшли одним кроком, в одну сторону і він влаштовував всіх як компромісний варіант.

Ми, крім того, бачимо велике здивування від наших іноземних партнерів, з блоку НАТО зокрема. Вони не розуміють, чому в нас досі не існує військової поліції. Тим більше під час широкомасштабної війни. Для них це трохи… дивно.

— Хто, на вашу думку, може фахово проводити слідство по офіцерах-командирах оперативно-тактичного і оперативно-стратегічного рівня? Адже діючі військові скаржаться, що цивільні судді (і прокурори, і слідчі) елементарно не обізнані з нормами статутів ЗСУ… Крім того, проблемним може залишатися питання допуску до державної таємниці…

— У нас є певна кількість кадрів, які розглядають такі справи та мають чималий досвід у цьому. Крім того, Національна школа суддів України дуже потужно працює в цьому напрямку. Згідно з публічною інформацією, бачив, що вони провели підвищення кваліфікації понад дві тисячі суддів на тему військових злочинів.

Національна школа суддів планувала запустити та окремий спецкурс, бо вони розуміють актуальність і потребу цього напрямку…

До речі, якщо говоримо про створення спеціалізованих судів, то цих суддів має бути не так вже й багато. Відтак, підготувати невелику кількість фахівців не буде для нашої держави проблемою. Зокрема, з урахуванням досвіду тих юристів, які зараз проходять службу в Збройних Силах, і теж можуть бути взяти участь в конкурсі на добір.

Тому не такий вже й складний шлях до реалізації: практичний досвід, юридичні знання, плюс додаткова підготовка стосовно процесу. Було б добре, якщо при цьому зробити певні зміни в законодавство щодо процесу добору на посаду судді й трохи його спростити. Бо існуючий — занадто складний і тривалий.

Сприйняття громадськістю — це ще одне з проблемних питань. Чи має бути військовий суддя та військовий прокурор у військовій формі? Дебати тривають.

Більшість людей, які мають досвід в цій сфері, вважають, що цивільна людина військовим не сприйматиметься. З іншого боку, чимало представників громадськості, які були дотичні до реформування судової системи, стверджують, що суддя в погонах не буде сприйматися як суддя незалежний. Тут є свої «за», і свої контраргументи. На мою думку, це не є принциповим: суддя не має обов’язково перебувати на військовій службі, бути у військовій формі. Достатньо, щоб він мав фахові знання.

Якщо його рівень як судді в цій сфері правовідносин буде підтверджений під час проведення кваліфікаційного оцінювання, то, відповідно, і довіра до нього буде формуватись вже під час розгляду справи, виходячи з його рішень, з тих питань, які він буде озвучувати тощо.

Не обов’язково, щоби у військового судді з-під мантії виглядали берці. Чи був накинутий кітель на мантію. Але, повторюся, це питання дискусійне.

— Запобіжні заходи офіцерам високого рангу інколи бувають досить жорсткими: або тримання під вартою протягом 2 місяців, або застава в кілька мільйонів гривень. Хоча такі запобіжні заходи (пов’язані з ізоляцією від суспільства) зазвичай обирають тим, хто становить небезпеку для суспільства. Чи вважаєте ви доречним внесення змін в КПК щодо запобіжних заходів за військові злочини? Ваша думка.

— Є різні думки з цього приводу. З одного боку кажуть, що військовий — це теж посадова особа, відповідно, підстави для обрання запобіжних заходів мають бути однакові.

Є думки про те, що варто все ж враховувати певну специфіку, особливо в умовах здійснення бойових дій. І я теж схиляюсь до такої думки. Потрібно враховувати, перш за все, суспільну небезпеку, а разом з цим — і наслідки застосування тих запобіжних заходів, які пов’язані з вилученням таких офіцерів від виконання безпосередніх завдань.

Але ідеальної моделі ми тут не знайдемо. Вона всюди своя.

Як приклад наведу цікавий факт із закордонної практики. Військовослужбовця однієї з іноземних країн було затримано за бійку в позаслужбовий час. Тоді він, володіючи спеціальною фаховою підготовкою, трохи… «наваляв» іншим своїм колегам.

Формально він мав бути притягнутий до відповідальності з позбавленням волі. Але, при обранні міри покарання врахували його фаховий досвід, розуміли, що держава вклала чимало грошей в його спеціальну підготовку, а також те, що вилучення його зі складу підрозділу, де він проходив службу, призведе до істотного зниження спроможності такого підрозділу. Крім того, він мав бути відряджений для виконання спеціальних завдань за межі території держави. Відтак, він не буде становити суспільної загрози. Тому тут варто зважувати і співставляти міру покарання та наслідків від цього.

В нашій ситуації теж, я вважаю, треба все враховувати: чи варто ізолювати військовослужбовця залежно від посади, яку він обіймав і які рішення він ухвалював. І враховувати основний критерій: яка мета цього ізолювання? Чи має він мету впливати на слідство чи ухилятися від нього? Чи може він буде перебувати в таких місцях, куди й слідство доїхати не зможе…

Вплив на свідків? Можна розробити спеціальні превентивні заходи і вивести свідків з його підпорядкування, як варіант.

Але застосування багатомільйонної застави — це взагалі, я думаю, не до цих злочинів… Тому питання надто складне, воно потребує фахового вивчення і я думаю, що тут мають висловити свою думку і науковці, і практики — з урахуванням реалії сьогодення і фактичного бойового досвіду.

— Про що свідчить у цьому контексті світовий досвід: чи мають інші країни (США, Ізраїль, балканські держави) створені військові суди? Як би ви оцінили їхнє функціонування?

Ми вивчаємо іноземний досвід, мали спілкування з представниками військової поліції країн НАТО. Але: копіювати не можна.

При створенні військової поліції не має відбутися така ситуація, як була з БЕПом (Бюро економічної безпеки — ред.) — коли закон прийнятий і три роки формували склад. У нас на це немає часу. Ми маємо забезпечити безперервний процес. І проєкт закону якраз передбачав, що перехідний період мав бути максимально безболісний: від двох місяців до пів року цей процес мав бути запущений фактично без якоїсь зупинки діяльності. Тому ми не можемо йти шляхом копіювання.

Якщо ж говоримо про створення військових судів, то ми, знову ж таки, маємо свій досвід; спілкуємося з людьми, які були безпосередньо до цього дотичні. І це ще чинні судді, які дуже підтримують цю ідею. І, судячи з інформації у відкритих джерелах, Верховний Суд наразі теж активно підтримує створення військових судів.

— Питання гіпотетичне: якщо буде політична воля на створення інституту військової юстиції — скільки часу на це потрібно Україні? Оптимістичний варіант.

— Якщо говоримо про спеціалізовані суди: якщо ідея створення буде підтримана і почнеться, умовно кажучи, з завтрашнього дня старт цього процесу — то за рік вони можуть запрацювати, якщо дуже постаратися. Військова поліція — ще швидше, військова прокуратура так само.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-21 06:30:00