Коли сортуєш — змінюєш світ навколо
Пекуче липневе сонце . Повітря стоїть — важке, як розплавлений асфальт. А в цей час — не в офісі, не в тіні, не вдома під кондиціонером — люди тягнуть мішки. Важкі, запарені, із запахом, що б’є в ніс і довго не вивітрюється.
Працівники дільниці збирання та відновлення відходів КП “ВУКГ” сортують сміття в жовтих клітках-контейнерах. Там має бути вторсировина — чисті й придатні для переробки матеріали. Але замість пляшок і паперу — залишки їжі, вологі підгузки, пакети з гнилим вмістом і навіть використаний одяг.
І разом із цим — задушливий, їдкий сморід, який у спеку стає майже нестерпним. Він в’їдається в одяг, у шкіру, в легені.
Це не випадковість, а наслідок байдужості і щоденна реальність тих, хто намагається зберегти наше місто чистим.
Незважаючи на спеку, їдкий запах і важку роботу наші працівники зберігають оптимізм і життєрадісність. Вони підтримують командний дух і вірять — їхня праця робить місто кращим.
Повага до їхньої праці — не лише слова, а щоденні свідомі дії. І одна з найважливіших — правильне сортування сміття.
Почати можна з малого — викидати сміття туди, де йому місце.
🔸 У жовті клітки-контейнери клади тільки:
✔️ Чистий пластик (пляшки, упаковки без залишків їжі)
✔️ Сухий картон/папір
✔️ Метал
✔️ Скло (акуратно запаковане, бажано в коробку або обгорнуте папером)
❌ Не можна викидати у жовті клітки-контейнери:
✖️ Рештки їжі
✖️ Вологі серветки
✖️ Брудні підгузки
✖️ Пакети з органічними відходами
✖️ Одяг чи взуття
Ці речі забруднюють вторсировину та роблять її непридатною для переробки. Більше того — створюють додаткову роботу й небезпеку для працівників.
Чисте місто не створюють лише комунальні служби.
Воно починається з тебе. З твого вибору і відповідальності. Коли ти правильно сортуєш — ти не просто допомагаєш природі. Ти проявляєш повагу до людей, які щодня працюють у важких умовах, щоб на вулицях не смерділо, щоб наше довкілля не тонуло в смітті. Маленький вчинок — велика різниця. Навчися. Поясни іншим. Покажи приклад молодшим.
Бо місто — це не хтось.
Місто — це МИ. 
